БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ «МУШУ — МОЖУ — ХОЧУ».

План батьківських зборів

  1. Вступне слово вчителя.

«Навчання в 3-му класі — переломний момент початкової школи»:

• ознайомлення з навчальним планом;

• уточнення режимних моментів, ознайомлення батьків із вимогами «Програми загальноосвітньої школи»;

• доведення до відома батьків особливостей оцінювання учнів.

 

2. Психолого-педагогічне консультування

• Обговорення результатів анкетування учнів ( «Драбинка»…), що проводили напередодні зборів.

                              Методика «Драбинка».

На бланку схематично зображено сходи. На нижньому щаблі «живе» дитина з різко вираженими проявами особистісних недоліків (для дітей — зла, неслухняна, ображає інших, погано поводитися, не хоче вчитися…), на верхньому щаблі — дитина з яскраво вираженими позитивними якостями (добра, гарно вчиться, слухає старших, допомагає друзям, чесна…). Учневі пропонують обрати сходинку, на якій «живе» він, і намалювати себе. (Якщо дитина відмовляється: я не вмію малювати і т. ін., попросіть її намалювати смайлик.)

Бланк відповідей «Драбинка»

Прізвище, ім’я дитини _________________________________

 

 

Діти, які наближають малюнок себе до нижнього щабля, мають занижену самооцінку, до верхнього — завищену. Учні, які обрали для себе сходинки посередині, мають адекватну самооцінку. (Завдання вчителя під час проведення цієї діагностики — перетворити її на гру, стимулювати дітей до оцінювання себе і після її проведення проконсультуватися з психологом щодо результатів. Ураховуючи рекомендації та особисті педагогічні вміння, спрямовувати корекційно-виховну діяльність.)

 

«Психологічні особливості виховання та навчання молодших школярів. Виховання чуйності й доброти».

Батьківська любов… Важко переоцінити значення цього почуття у вихованні людини. Без любові неможливий контакт між великими і маленькими, без любові неможливо прищепити  людині, що росте, сердечну щедрість, чуйність, увагу до людей. І саме їй присвячена тема наших батьківських зборів. Передусім я б хотіла роздати вам насінинку, яку прошу потримати до кінця зборів.

Про необхідність виховання в дітей із малих років почуття доброти переконливо писав у своїх творах В.О. Сухомлинський. Він підкреслював, що дитинство для дитини є природною школою сердечності. Це одне з найскладніших  і найтонших вихованих завдань сім’ї школи. Ви покликані облагородити серце своєї дитини,  одуховорити його поривання і бажання вищою людською красою – чуйністю,  співчутливістю. З перших днів свідомого життя людині треба пам’ятати, що вона стане не тільки творцем матеріальних і духовних цінностей, а й сином чи дочкою старанних батьків, чоловіком, батьком.

Помиляються ті батьки, які думають, що доброта і чуйність – природжені почуття. Ні, це не так.  Дитину потрібно вчити робити добро.

Часто ми буваємо свідками незрозумілого факту: в хорошій працьовитій сім’ї, де батьки душі не чують у дітях, годують, одягають, пестять, діти іноді виростають байдужими, безсердечними. На перший погляд це здається парадоксальним. Але ніякого парадоксу тут немає: так буває тому, що дитина знає радощі споживання, які не можуть самі собою розвинути почуття доброти, чуйності. Вони виникають тільки тоді, коли ми формуємо моральний досвід, тобто вправляємо дітей у добрих вчинках, прилучаємо  їх до вищої людської радості – радості творення добра для інших людей. Тільки це, воістину, безкорисливе і тому справді людське переживання, є силою, що облагороджує юне серце.

Хочеться, зауважити, що коли ми оцінюємо вчинки дітей, то обов’язково хочемо зрозуміти навіщо, чому, чим керувалася людина? Так само, сприймаючи навіть і добрі вчинки своїх дітей, варто час від часу спробувати проаналізувати їхні мотиви, тому що іноді можна помилитися, оцінюючи вчинок тільки за зовнішніми правилами.

Донька  моєї знайомої щоденно купувала хліб старенької бабусі, що жила поруч. Батьки тішилися і хвалили дитину. А через деякий період Віра купила собі нову іграшку.

— Звідки вона в тебе? – запитав батько.

—   А мені бабуся щодня платила за те, що я їй купувала хліб, – спокійно і задоволено відповідала донька.

—  І тобі не соромно? – розгублено запитала мати.

—  А чому мені має бути соромно, хіба я даремно трудилася?

—          Яка ж ціна такої доброти?

( Виступи батьків ),

Найвища наука життя – мудрість. А найвища мудрість – бути добрим. Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділити чужий біль, підтримати у важку хвилину, розрадити у горі й біді – це завжди було в характері нашого українського народу.

Але що потрібно зробити для того, щоб ці згадані добрі звички і традиції, оте всенародне милосердя, що здавна було властиве нашому народові, зберегти навіки?

Напевне, треба менше говорити про добро, а просто проявляти милосердя до тих, хто потребує підтримки і вчити цього своїх дітей.

Якби кожна зла людина зробила на одну злу справу менше, а кожна добра – на одну добру справу більше, наскільки світлішим стало б наше життя. Тому я закликаю вас бути добрими, людяними, милосердними, терплячими, нехай не черствіють ваші душі в щоденних клопотах, бережіть свої серця і серця дітей від усього злого. Пам’ятайте, шановні батьки, що виховання чуйності і доброти здійснюється перш за все в батьківському домі. Тепла дружня атмосфера в сім’ї, уважне і турботливе ставлення її членів один до одного і до людей взагалі, цілеспрямованість впливу батьків сприяють формуванню людини, яка готова робити добрі справи і цінувати добро, зроблене для неї.

Перегляд презентації «Виховання чуйності й доброти»

Діти це не каша, яку маслом не зіпсуєш. У вихованні повинно бути чітко визначені як рамки любові,  так і строгості, як ласки, так і вимогливості. Але головне потрібно відчувати, коли дитині потрібна допомога, а коли потрібна вимогливість. І ми повинні першими їй прийти на допомогу і дати пораду чи навпаки розставити все по місцях і вимагати пояснень.

Секрет виховання повноцінних дітей полягає в тому, щоб випромінювати безперервний потік любові і схвалення.  . Найдорогоцінніший подарунок, який ви можете зробити для своєї дитини – вселити в неї абсолютну переконаність в тому що ви любите її всім серцем, беззастережно, незалежно від того, що вона робить і що з нею відбувається.

На початку зборів я вам роздала зернятка. Дістаньте  їх зараз, будь ласка. Ці зернятка нагадують мені народження  і зростання наших дітей. Подібно до цього насіння,  з наших дітей виростають культурні або дикорослі рослини.

І саме в наших з вами руках — виросте з цієї зернинки прекрасна квітка чи  колючий самотній кактус. І як з цим зернятком, яке хтось затиснув з силою в руках так, що воно розсипалося, а хтось взагалі поклав у кишеню і загубив, чи навіть розжував і проковтнув, ось так і ми чинимо зі своїми дітьми. Або проявляємо повну байдужість до них, забувши на деякий час, або періодично згадуємо про них, дістаємо на світ Божий і давай виховувати, затискаючи так, що дитині навіть ні дихнути, ні продихнути, ламаючи, розтрощуючи, а то і з’їдаючи її. Не допустіть цього у вашому відношенні до власної кровиночки. Тільки у  ваших силах утримати свою дитину цілою і неушкодженою, виростити з неї повноцінну ОСОБИСТІСТЬ.

Бажаю вам удачі у вихованні дітей Любов’ю і нехай у ваших сім’ях панує тільки любов-гармонія.

Перегляд відео

 

  1.  Організаційні питання

• Виступ учителя щодо організації виховної роботи та заходів, що плануються.

• Виступ представників батьківського комітету та пропозиції батьків щодо забезпечення і функціонування навчально-виховного процес

• Виступ вчителя з питань навчання.

• Попередження дитячого травматизму.

4.  Заключне слово вчителя

5. Індивідуальні бесіди з батьками

Author: vovana50

Добавить комментарий