Школа – країна дивовижних мрій

Лунає пісня «Мрії збуваються»

муз. В. Полянського

сл. Ю. Рибчинського

1. Є країна дивовижних мрій.

Діти там усі маленькі принци.

Від зорі вони і до зорі,

У ві сні літають, наче птиці.

Є країна дивовижних мрій.

Там схід сонця завжди пурпуровий,

Там пливе кораблик паперовий

І у небі паперовий змій.

Приспів:

Мрії збуваються,

Мрії збуваються.

І негаразди

Усі забуваються.

Мрії збуваються,

Мрії збуваються

З синіх небес

Нам зірки посміхаються.

2. Є країна дивовижних мрій

Там ріка ніколи не міліє,

Там душа ніколи не старіє –

Там, в країні дивовижних мрій.

У клас входять гості, батьки, діти.

II. Вступне слово вчителя

Великий будинок у місті стоїть

Та завжди як вулик бджолиний шумить.

Як чаша він повний знаннями.

Ласкавий будинок цей з нами.

Школа! Священна домівка.

Бо все починається з неї.

У школі сьогодні свято,

Зібралось гостей багато.

Прийшли у наш спільний дім

Люди кількох поколінь.

Сьогодні свято спогадів і свято сподівань.

Минулого й майбутнього – прекрасна й світла мить.

Чом сьогодні радісний і ти, і я?

Бо прийшла у школу вся моя сімя!

Сьогодні ми радо вітаємо всіх у колі нашої шкільної родини і дякуємо тим, хто залишив на деякий час свої невідкладні справи і завітав до нас на свято. Це ваші батьки діти, це наші гості.

III. Розмова дітей

    • А моя мама вчилася в нашій школі.

    • А мій тато навчався з твоїм батьком.

    • А моя мама була тут ученицею, а тепер сама вчителька.

    • І моя мама працює у нашій школі вчителем.
    • І моя.

    • І моя.

    • А мій тато шахтар, а мій водій, а мій програміст …

Вчитель: — Діти, тихо, тихо! Так і є, багато ваших батьків вчилися в нашій школі, а тепер вони стали дорослі, стали батьками і привели вас, своїх дітей, до школи, в якій вчилися самі.

    • Я бачу, що батьки теж хочуть щось сказати. Вам слово.

  1. Виступ батьків

    • В памяті кожного з нас випускний вечір, потім життя прожите після закінчення школи, сімя, виховання дітей.

Адже саме в школі проводить свої найкращі роки життя кожна людина. Тому в памяті про шкільні роки найкращі спогади. Роки летять, але наша школа не старіє, вона відроджується з кожним вересням.

Саме тут нам було добре, весело, радісно, ми мріяли про майбутнє. Памятаємо своїх турботливих, справедливих, мудрих вчителів. І саме тому, в свою рідну школу ми привели вас своїх дітей 3 роки назад. І бачимо, що це було правильне рішення. Нашим дітям тут дуже добре!

Тому багато літ назад

І я в ранковий час

В юрбі ровесників – хлопят

Прийшов у перший клас.

Пройшли шкільні мої роки,

Пора найкращих днів,

І я стрічаю залюбки

Шкільних товаришів.

Мама привела мене в свій клас

І сказала – не підводь ти нас.

Буду гарно я учитись,

Мною щоб могли гордитись.

Ми знаємо: вчились ви дуже добре,

Були хорошими дітьми.

Але признайтесь по секрету –

В школі хоч трішки бешкетували ви?

Сценка з щоденником ( дві дівчинки сміються, розглядаючи щоденник )

    • Чого це ви так розвеселились?
    • Та знайшли щоденник мого тата.
    • Памятаєш , тату, ти казав, що у тебе колись були погані оцінки…
    • Чого це ти раптом згадала?

    • Просто подумала, що історія повторюється…

    • А ну показуй щоденник, ледацюга.( Бере щоденник, охає, хитає головою).

    • Тату, як ти думаєш, це спадковість, чи поганий вплив середовища?

    • Доню, я відповім віршем.

Зустрівши друга в вільний час,

Про школу мовим з ним…

Згадайно-но, як учили нас

І як не знав я, де Кавказ,

А ти не знав, де Крим.

Як намагавсь я підказать,

Щоб виручить дружка,

Що пять на вісім – сорок пять

І що Ельбрус – ріка!

Дитинства дні без вороття

Пройшли – не повернуть.

Нам рідна школа у життя

Прослала вірну путь.

  1. Учитель:

Наша школа у цьому 2011 році буде святкуватиме 45-річчя.

Нашій школі років вже багато,

Тут учились ще й мама й тата.

Сьогодні я в ній залюбки навчаюсь,

Її прославить теж я постараюсь.

Нашій школі – 45 років,

Та вона ще молода,

Бо живе в ній і працює

Лиш завзята дітвора.

45 від роду школа має,

Та все молодіє, та все процвітає.

За роки ці довгі, що пливуть, мов вітрила,

Достойних дочок і синів для країни зростила.

  1. Зібралися люди, які люблять нашу школу, а значить гарно її знають. У нас є можливість перевірити, хто ж краще знає нашу школу – нинішні учні або колишні.

Жартівливі питання:

    • Скільки сходинок у школі?

    • Скільки дверей?

    • Скільки кроків продовж коридору?

    • Як звали, звуть вашого сусіда по парті?

    • Чи списували ви завдання? У кого?
    • А скільки разів ви побували у кабінеті директора? Відповідайте чесно.
    • А чи добре ви памятаєте своїх вчителів?
    • А чи зможете ви пригадати свою вчительку математики, чи хімії, першу вчительку?

    • Зараз ми це перевіримо.

    • Ширма. Хто найсміливіший?

    • Наступає ключовий момент.

    • Гість завітав до студії.

    • Вам треба відгадати гостя в студії за моїми підказками.
    • Вона була модною.

    • Фарбувала волосся в різні кольори.
    • Любила співати, танцювати.

    • Полюбляла поезію Пушкіна та Єсеніна.

    • Шукала відповідь на 2 питання: «Кто виноват?» і «Что делать?»
    • Краще всіх віршики писала, співала, танцювала і остання підказка та на баяні грала.
    • Як приємно пригадати дитинство, школу, вчителів. Я добре памятаю, як мене вчила Людмила Іванівна.
    • Запрошую залишитися на нашому святі.

    • Цікаво, а чому зараз навчають мого сина?

    • А ти, мамо, послухай.

Пісня «Вчать у школі»

Додавати, віднімать,

І писати, і читать

Вчать у школі ( тричі),

Щоб і множив, і ділив,

Щоб ніхто не обдурив,

Вчать у школі ( тричі).

Два до трьох – то буде пять,

В коридорах не ганять

Вчать у школі.

Їсти кашу і котлети,

Не палити сигарети

Вчать у школі.

У їдальні не кричать

І компот не розливать

Вчать у школі.

Жуйки в школі не жувать

І в кишенях не ховать

Вчать у школі.

Все виконувати в строк,

Чути дзвоник на урок

Вчать у школі.

    • А про перші наші кроки

І круті стежинки

Нагадають вам, напевно,

Веселі смішинки.

Сценки дітей

    • Петро, дай мені на деякий час свій щоденник.

    • Навіщо він тобі потрібен?

    • Я вирішив полякати батьків.

— Ну як? На всі запитання відповів?

— О, тримався як партизан. Скільки мене не питали, я їм не сказав і слова.

    • Ти не знаєш, хто у вашому класі самий лінивий?

    • Ні не знаю.

    • А може ти скажеш хто у вас в класі сидить склавши руки, коли всі вирішують задачі?

    • А-а-а-а. Ти б так відразу і спитав. Це ж наша вчителька.

  1. Давайте повернемося в ті незабутні роки юності, які залишаються в пам’яті, як перше кохання, перші світанки, перші успіхи та невдачі. А допоможуть нам в цьому фотографії минулих років.
    • Чий це батько?( фотографія передається по колу)

    • Таких фотографій на сьогодні зібрано багато. Заглянемо у сімейний альбом. Підійдіть, знайдіть своїх батьків. Будьте уважні.
    • Як бачите, герої цих фотографій стали дорослими, стали татами, мамами. І зараз ви переконаєтесь, що вони стали не просто батьками, а справжніми друзями, помічниками і порадниками своїм дітям. Ось що зумів підгледіти наш «Сам собі режисер».

Відеосюжет про родину.

Дефіле

    • На подіумі моделі, виготовлені руками наших мам – майстринь. Чіткість ліній, краса форми, нетрадиційні матеріали. Таким костюмам позаздрив би сам Юдашкін.
  1. Космічні фантазії.

  2. Красуня і чудовисько.

  3. Три богатирі.

    • Тепер я зрозуміла, чому мої діти такі талановиті. За три роки стільки змайстрували, що хоч музей відкривай. А таланти дітей можуть розвивати тільки творчі батьки.

    • Ось вони. Заслужені модельєри 3-А (учитель називає прізвища матусь).

— Велике Вам спасибі !

  1. Таланти і здібності ми розвиваєм,

На конкурсах різних їх представляєм.

Хай лине до Києва слава про нас,

Покажемо ми найвищий там клас.

Пісня «Жив веселий 3-А»

Жив веселий 3 клас.

Він на сцені був не раз.

Дивував він всіх не раз

3 клас

Раз пятнадцять він співав,

Дружно танець танцював,

І в змаганнях він завжди перемагав.

І завжди, до схочу

Він наспівував веселу пісню цю:

3-А, 3-А, посміхнися.

Бо усмішка добрий знак корабля.

3-А, 3-А, підтягнися.

Лиш сміливим підкоряються моря.

Наш клас 3-А –

Це дружна сімя.

Наша сімя –

Це двадцять вісім

Учні (разом) – Я!

Конверт з побажаннями

— Зараз ви учні 3-А класу, але в майбутньому хтось стане вчителем, хтось шахтарем, будівельником, економістом, юристом.

    • Від щирого серця кожен з вас напише свої мрії та побажання на майбутнє собі, друзям, класу. А відкриємо ми цей конверт через 9 років, коли ви будете закінчувати школу.
    • Чи збулася ваша дитяча мрія?

    • А ви мріяли бути шахтарем? вчителем? …

    • Я складаю і мені дуже цікаво, про що ви мрієте? Ким уявляєте себе у майбутньому?

    • А може зараз, хто хоче розказати?

    • А я розкажу, що уявляю собі.

    • Ну, Юля, розкажи.

    • Я люблю дивиться телевізор. І мені дуже подобається, коли тьотя ходить з мікрофоном і задає різні питання. Я теж так хочу.

    • Так може спробуєш?

    • Так.

    • Будь ласка, візьми мікрофон.

    • Ви в школі вчились? Скільки вікон ви повибивали?

    • А ви в школі вчились? Кому на уроках більше записок написали, дівчатам чи хлопцям?

    • А ви навчались у школі? В якому класі ви почали палити цигарки? Скільки уроків прогуляли?

    • Все , Юля, досить. Бачу що ти зараз засипиш усіх питаннями. Я думаю, що у неї все вийде.

    • У 2008 році вирушили ми з вами в країну дивовижних мрій, в країну знань. Скільки трапилося цікавого, а скільки ще чекає вас попереду. І привезе вас наш чарівний потяг на випускний бал. І зазвучить музика і закружляє вас останній шкільний вальс.

« Вальс поколінь»

  1. На святі веселому ми побували,

Співали, сміялися та жартували.

Та скільки б не гуляти,

А кінчати час.

Кращі побажання прийміть від нас.

І у нас, і у вас

Все буде гаразд.

Щоб ви і ми

    • Чого це ти раптом згадала?

    • А ну показуй щоденник, ледацюга.( Бере щоденник, охає, хитає головою).

    • Доню, я відповім віршем.

Зустрівши друга в вільний час,

Про школу мовим з ним…

Згадайно-но, як учили нас

І як не знав я, де Кавказ,

А ти не знав, де Крим.

Як намагавсь я підказать,

Щоб виручить дружка,

Що пять на вісім – сорок пять

І що Ельбрус – ріка!

Дитинства дні без вороття

Пройшли – не повернуть.

Нам рідна школа у життя

Прослала вірну путь.

Тому багато літ назад

І я в ранковий час

В юрбі ровесників – хлопят

Прийшов у перший клас.

Пройшли шкільні мої роки,

Пора найкращих днів,

І я стрічаю залюбки

Шкільних товаришів.

Author: Староприлуцька спеціальна школа

Добавить комментарий