Свято українського фольклору

Мета: розвивати інтерес до вивчення усної народної творчості.

Наочне оформлення: афіша-запрошення, декора­тивні квіти для оздоблення, рушники, колиска, дві намальовані ялинки із прорізами, торбинки з дарунками, конверти із завданнями для команд, сито з випеченими «жайво­ронками».

Хід свята

Звучить пісня «Тихо над річкою»

у виконанні українського народного хору ім. Г.Верьовки

Учитель читає вірш «Про Україну пам’ятай»

У всьому світі – кожен зна:

Є Батьківщина лиш одна.

І в нас вона одна-єдина –

Це наша славна Україна.

Не забувай Шевченка спів

Про горду славу козаків.

Не забувай, що ти дитина

Землі, що зветься Україна.

Учитель. Наша сьогоднішня зустріч має назву «Свято українського фольклору». І вона дещо незви­чайна. Це не тільки свято, а й конкурс третьокласників. А оцінюватиме знання учнів журі.

Учитель представляє членів журі батьків

Із словами привітання до вас, шановні гості, звер­таються учасники конкурсу: команди «Гетьман» та «Запорожці», ватажки

Представлення членів команд

Учні.         Дітвора ми українська – хлопці і дівчата,

хоч слабкі у нас ще руки, та душа завзята.

Бо козацького ми роду, славних предків діти.

І у школі всі вчимося рідний край любити.

І для краю працювати, і для краю жити,

і за рідний край в потребі життя положити…

Учитель. Отже, свято розпочалося, і я озна­йомлю присутніх з умовами оцінювання роботи ко­манд. За правильні відповіді кожна команда буде от­римувати ялинкові іграшки, якими прикрашатимуть свої ялинки. За кількістю іграшок на ялинці ми виз­начимо команду-переможця.

До зали заходять двоє батьків в українському вбранні

Тато.  Вітаємо вас, шановні малі козачата!

І дякуємо від душі за запрошення на свято.

Мама.   Бажаємо вам щиро в конкурсі удачі

І цікаво, чи в навчанні ви не є ледачі?

Тато.  Чи ви знаєте обряди й звичаї народу, що колись передавались від роду й до роду?

Мама.      Чи цінуєте надбання, що народ наш має?

У фольклорному змаганні успіхів бажаєм.

Учитель.  Ваші батьки допомагатимуть мені проводити конкурс.

Часто в житті ми зустрічаємо слово «фольклор». Буквальний переклад цього слова – «народна мудрість». Один із його жанрів – колядки і щедрівки. Колядували 7 січня на Різдво переважно парубки. Вони збиралися гуртами, вибирали ватажка, «козу», «пастуха» з пугою та інших персонажів. Ватаг постій­но носив головний атрибут – зірку. Заходячи на под­вір’я, колядники просили дозволу і, коли господар по­годжувався, починали забавну виставу з пісень-колядок і жартівливих сценок. У текстах коля­док оспівувались господар, господиня та їхні діти. Зи­чили їм щастя і здоров’я. Колядників господарі щед­ро обдаровували. Отримані продукти і гроші молодь віддавала на молодіжні розваги – «вечорниці», які справлялись 8 січня. Зустрічайте, друзі, колядників, які покажуть звичай таким, яким він був у давнину.

Звучить пісня «Добрий вечір» у вико­нанні українського народного хору ім. Г.Верьовки. Заходить гурт колядників, попереду –  ватаг із зіркою, за ним «коза», «пастух», «маланка» та інші учасники вертепу. Вони вклоняються звертаються до батьків, які виконують роль господаря і господині

Ватага. Пане господарю! Дозвольте поколяду­вати, щастя, здоров’я побажати вашій оселі.

Господар. Ласкаво прошу!

Гурт виконує колядку «Коляд, коляд, колядниця»

Розігрується дійство учасниками

Ватага.  Бажаємо цій хаті, щоб всі були багаті.

               Обдаруй нас, не скупися, щоб твій ячмінь уродився,

щоб нажали сто кіп жита, щоб сім’я була вся сита.

Щоб скотина водилася, щоб пшениця родилася.

Господар. Дякуємо за побажання. Щоб ви на­колядували багато гостинців, а господарі хай обдаро­вують вас дуже щедро.

Господар дає колядникам торбинку з дарунками, перший гурт виходить

Учитель. Щедрування – давній звичай ново­річних обрядів, під час яких групи щедрувальників (переважно дівчата) піснями-щедрівками славили господарів, бажали їм здоров’я й достатку, за що от­римували винагороду. Щедрування супроводжувалось магічними діями, музикою, танцями, обрядовими іграми з масками. Щедрівки співали окремо господа­рю, господині, хлопцю, дівчині, усій родині.

Заходить гурт дівчат-щедрувальниць, вони викону­ють щедрівку

«Ой сивая та і зозуленька»

Послухавши, господар обдаровує дівчат, і вони виходять

Вчитель. А чи знають наші конкурсанти ко­лядки та щедрівки? Для них – завдання у конвертах.

Господар та господиня вручають командам конвер­ти з завданням «Виконати колядку», «Виконати щедрівку»

Учні виконують завдання

Вчитель. Просимо членів журі оцінити майстерність кож­ної команди.

Журі оголошує результати конкурсу, вручає ко­мандам ялинкові прикраси

Учитель. У різні пори року приваблива земля. Але навесні все ж таки квітучіша та запашніша, кра­сива і чиста. З давніх-давен у нашого народу було од­не з найулюбленіших свят – зустріч Весни, що про­ходило урочисто і радісно. Весну, за уявленням наших предків, приносили на крилах птахи. Тому в березні виткалося обрядове печиво у формі пташок. Діти, співаючи, носили їх селом, закликаючи весну.

Звучить пісня «Благослови, мати». Заходить ма­ти з випеченими жайворонками» у ситі, роз­дає членам команд печиво у формі жайворонків

Мати.   Діти мої, діти, діти-боженята,

Йдіть до мене гурточком, виберіть жайворята.

Жайворонки беріте, на високу гору йдіте.

Пісеньок гарних співайте, весну-красну величайте.

Просіть жита, пшениці, всякої пашниці,

Дощика дрібненького, сонечка ясненького.

Діти підносять вгору «жайворонків» і промовляють

Діти.    Пташок викликаю з теплого краю:

              Летіть, соловейки, на нашу земельку,

Спішіть, ластівоньки, пасти корівоньки!

Звучить веснянка «Ой прийшла весна», дівчата виконують танок

Потім звучить веснянка «Не стій, вербо, над водою»

Учитель. Ми подивились обряд зустрічі весни, почули веснянки. А що знають третьокласники про весняні обряди?

Батьки-господарі вручають конкурсантам у конвертах завдання:

  1. Як ще називають веснянки у різних місцевостях України? (Гаївки, гагілки, ягілки, маївки).
  2. Як називається обрядове печиво, яке випікалось на початку весни і роздавалось дітям? (Жайворонки).

Відповіді команд, оцінки журі

Починає звучати грамзапис колискової «Ой хо­дить сон»

Мама: Колискові призначені тільки для од­ного слухача – дитини і мають тільки одного виконавця – матір або близьку людину. Мати й дитя – це найпрекрасніший образ людської духовності. «Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим», – писав Т.Шевченко. Зв’язок, що з дня народження існує між матір’ю і дитиною, відображується у зворушливо щирих колисанках. Всю любов, ніжність, бажання бачити своє дитя щасли­вим, розумним, здоровим матір вкладає в невибагливі рядки і простеньку мелодію, у ритм гойдання колис­ки. Монотонний тихенький наспів і пестливі лагідні слова мають заспокоїти, приспати дитину, тому м’я­кенькими лапками підступає до намальованої коли­сочки пухнастий, муркотливий котик (мама співає):

Котику сіренький, котику біленький,

котку волохатий, не ходи по хаті,

не ходи по хаті, не буди дитяти.

Дитя буде спати, котик воркотати.

Ой на кота –  воркота,

на дитину – дрімота. А-а-а-а!

Або:

Голуби приносять на крилечках сон-дрімоту:

Ой ну, люлі, люлі, прилинули гулі,

сіли на колисці в червонім намисті.

Стали думать і гадать, чим дитинку забавлять…

… «Колискова пісня, колискова – то найперша материна мова».

Учитель. Шановні гості! Звертаємося до вас з проханням, щоб ви заспівали колискові пісні, якими заколисува­ли своїх маленьких діток.

Жінки співають колискові пісні

Учитель. Дякуємо вам за спів колискових пісень. А тепер я запрошую дівчат З класу виконати колискові.

Журі оцінює роботу конкурсантів

Вчитель. Сьогодні ми не можемо не згадати жанр українського фольклору – народну пісню. Наш народ завжди співав: коли йому було весело і коли було сумно, під час праці та відпочинку…

Давайте спробуємо усміхнутись один одному, по­бажаємо всім здоров’я і заспіваємо гарну українську народну пісню.

Умовно об’єднуємо присутніх у дві половини. Спочатку глядачі правої половини  співають українську народну пісню «Несе Галя воду», потім ліва пісню «А мій милий вареничків просить», а потім усі присутні виконують українську народну пісню

«Роз­прягайте, хлопці, коні»

Господар: А тепер українські народні пісні для вас ви­конують команди-конкурсанти

Команди виконують пісні

«Танцювала риба з раком» і «Пішли діти в поле»

Учитель. Журі підбило підсумки виконання пісень, а ми далі подорожуємо Країною українського фольклору.

«Як дитина бігає і грається, так їй здоров’я ус­міхається», – говорить народна мудрість. Хто з нас не любить гру? В ній передається, характер народу. Цінність дитячої народної гри не лише у фізичному загартуванні дітей. У ній виховується дружба, колек­тивізм, взаємодопомога. Завдяки грі розвивається мислення, мовлення дитини, швидкість реакції. Зма­лечку треба бути добрим, чесним, сміливим. Саме на­родна гра допоможе стати таким.

Пропонуємо учасникам конкурсу відпочити і пог­рати в українські народні ігри «Квочка» та «Дощик».

Учитель. Хочеться сказати про особливий вид українського фольклору – загадки. Це стислі твори, в основі яких – запитання.

Проведемо з третьокласниками конкурс «Нумо, відгадай!». Завдання: швидко відгадати загадки.

Малий малишко закинув бочку на вишку. (Мак)

Червоний Макар полем скакав, та в борщ попав. (Буряк)

Золоте решето, а в ньому чорних хатинок повно. (Сонях)

Влітку одягається, а взимку одежі цурається. (Дерево)

Учитель. Надаємо слово членам журі для підбиття підсумків цього конкур­су (виступи членів журі).

Для вас, конкурсанти, ще одне завдання. Але во­но важче, ніж попереднє.

Ось картки із зображенням предметів, а ви маєте або згадати загадку про ці предмети, або при­думати свою.

Доки учасники конкурсу працюють, пропоную загадки для гостей.

(Учитель загадує загадки гостям свята).

Учитель. Слово – командам. Які загадки до ма­люнків ви пригадали?

Журі оцінює роботу команд

Учитель. Своєрідним фольклорним жанром є скоромовки. їх цінність полягає в тому, що добира­ються і розставляються слова в них, вимова яких пот­ребує певних зусиль і сприяє виробленню дикції, пра­вильної артикуляції, що підвищує культуру мовлення.

Ватажкам команд пропонується по 3 рази вимо­вити скоромовки

Ковпак на ковпаку, під ковпаком ковпак.

Росте липа біля Пилипа.

Розкажу вам про покупки, про покупки, про покупочки мої.

Стоїть піп на копі, копа під попом, піп під ковпаком.

Учитель. Члени журі виставляють оцінки за участь в останньому конкурсі. А  ми підрахуємо для кож­ної команди загальну кількість ялинкових прикрас.

Оголошується команда-переможець.

Учитель. Швидко плине час. Завершується і наша зустріч. Ми розглянули лише деякі жанри українського фоль­клору. Культура нашого народу дуже багатогранна, вона не може не викликати захоплення. Хай вам щастить!

Звучить запис пісні «Зеленеє жито, зелене».

Література

  1. Календарно-обрядові пісні. – К.: Дніпро,1987
  2. Підгірянка М.Учись, маленький!: Вірші, п’єси, казки, загадки. – К.: Веселка,1994.

 

Author: Староприлуцька спеціальна школа

Добавить комментарий