Ведучий. Пливуть хмаринками роки,
В історії ідуть роки.
Та казка завжди серед нас
Нагадує про себе повсякчас.
Ведуча. Коли і хто її складав,
А потім нам розповідав –
Не скажемо тепер ми вам,
Ніхто про це не знає сам.
Ведучий. Казка – вигадка, проте,
Щось в ній, браття, не пусте.
Ведуча. Нині свято в нас чудове –
Про казку піде в ньому мова.
Ведучий. Полюбляє казочку і стар, і млад,
Хоч в нас вона на новий лад.
Золота рибка
Автор. У європейськім царстві,
В українськім государстві,
У Донецькому королівстві,
В Маріупольському князівстві,
Автор. Не на небі – на землі
Жив собі дідусь в Донецьку.
Проживав він не один –
Онуку йому підкинув син.
Автор. Жили вони собі, поживали,
Добра наживали.
Удень сумлінно працювали,
А ввечері – відпочивали.
(На лавці сидять дід і онучка, співають пісню)
Автор. В ДМЗ працював наш старий,
Був в нагоді йому вихідний,
Бо давно вже хотів порибалить,
І вже думкою цією аж марить!
Автор. Взяв він вудку і гачків,
Повну купу черв’ячків.
Кинув все у човен брата,
Заплив у море, став чекати.
(Дід сидить у човні, голова вкрита брилем, з вудкою)
Автор. Вже і сонце припікає,
Дід голівку нахиляє.
Кинув раз, закинув два –
Аж тут рибка золота!
Рибка. Відпусти ж ти, дід, мене,
Люди знищили вже все.
Обміліло синє море,
Все загинуло навколо.
Подивися навкруги –
Серце рветься від туги!
Виконай скоріш моє прохання,
Збудуться аж три твої бажання!
Дід. Бідолашна! Я тебе звільняю,
Все одне тут риби не спіймаю!
В морі плавають пляшки, консервні банки!
Не знайдеш у бруді той смачній таранки!
Автор. Наш дід рибку відпустив,
Та й додому припустив.
І онуці розповів,
Як рибку в морі залишив.
Онучка. От ти, діду, простота!
Три бажання – все дарма!
Повертайся до цар-рибки,
Попроси комп’ютер швидко!
Автор. Знов дідусь на електричку,
Човен – в море, кличе рибку.
Рибка. Що тобі, дідусю, треба?
Що підняв тут ґвалт до неба?
Дід. Пробач, рибко, за турботу,
Що завдав тобі роботу!
Зовсім дістала онука моя,
Просить і просить комп’ютер щодня!
Рибка. Слово я своє тримаю,
Твоє бажання виконаю!
Автор. Повернувся в село дід –
На столі стоїть обід,
А онучка – за комп’ютер,
Цілий день за ним сидить!
Онучка. Що ти тут, дідусь, розсівся!
Хоч би швидко ти підвівся
Та поїхав на моря –
Хочу вже парфуми я!
І не наші, не російські –
Хочу тільки італійські!
Автор. Що робити, хто з вас знає?
Діда вітер обвіває,
Знов у моря він стоїть,
Хоч незручно вже просить.
Дід. Пробач, рибко, за турботу,
Що завдав тобі роботу!
Знов онучку мучать думи –
Захотілось їй парфуми!
Рибка. Зовсім з цим проблем не буде,
Легко я зроблю парфуми.
В морі Азовськім відходів багато –
Нафти і хімії тут забагато!
Автор. Домом ллється аромат,
Але зовсім дід не рад.
Онучка. Хочу новесеньке авто,
Шикарне хутряне пальто!
На Канарах відпочивати
І ніколи не працювати!
Рибку ми запустим в ванну –
Нехай здійснює бажання!
Автор. Рибка гнівалася довго,
Шторм жахливий був на морі!
Відібрала все в онучки,
Ну, а замість сильній взбучки
Дівчину послала вчити,
Не для того, щоб провчити,
А щоб екологію вивчала,
Море від забруднень захищала!