Звучить мелодія пісні:
У полі калина, у полі червона
Хорошенько цвіте…
Ой роде наш красний, роде наш прекрасний,
Не цураймося, признаваймося,
Не багато ж нас є.
- Шановні гості! Дорогі батьки, наші рідні, вітаємо вас на нашому святі.
- Запрошуємо на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято родинне.
(Виносять коровай)
- Народились ми і живемо на такій чудовій, багатій мальовничій землі – в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки – тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.
- І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово.
Вірш „Україно моя” В.Даник
Пісня „Моя Україно”
- Із знання свого родоводу починається кожна людина. Корені кожного з нас починаються з батьківської оселі, взявши у спадок усе найкраще – мамину пісню, чистоту мови, любов до отчого краю, святе ставлення до хліба, родовідних традицій і обрядів.
- Куди б доля не закинула, ми неодмінно, нехай хоч у спогадах, повертатимемось до незрадливого вогника – батьківської хати, Маминої Світлиці.
Де пісня й казка, звичаї живуть,
Де пахнуть рута-м’ята і пшениця,
Де рушники узорами цвітуть,
Де юними хлюпочуть голосами
Пісні і танці голосні,
Де колискові від бабусі й мами
Принишклі у колисоньці на дні.
- Хата для людини ставала всім: і храмом, і рідним краєм, і батьківщиною, і матір’ю. Яким теплом і лагідним родинним затишком, якою добротою та материнською ласкою віє від тебе, рідна хато! Неспроста ж твоє ім’я співзвучне із словом «мама». Перші спогади про хату – немов рожевий досвіток дитинства. З батьківської хати розпочиналося пізнання світу.
(пісня „Хата моя біла хата”)
- Хато, моя рідна батьківська хато! Усім найкращим, що є в моїй душі, завдячую тобі. Навчила ти цінувати хліб і сіль, піднімати з підлоги ненароком випущену крихту. Ти навчила мене змалку поважати старших, шанувати батька і матір, бути терплячим, чесним і роботящим.
- Рідна хато моя! Куди б я не пішов від твого батьківського порога, я не забуду твого даху, твоєї чистої стелі. Бо хіба може порядний син забути свою матір, свій дім, у якому вперше глянув на світ.
(Пісня „До колодязя стежина”)
- Птахи й ті повертаються з-за далеких морів до своїх гнізд. Сотні віків, німі, безсловесні, щовесни вони летять у рідні краї. їх кличе голос життя. Там десь, за тисячі верст, на них чекають, нехай напівзруйновані, але рідні гнізда. А ми ж таки люди. В нас не тільки інстинкт, а й розум. То чому ж ми маємо забувати про гнізда свої?
- Під високим небом збережемо тебе такою, якою ти була. Щоб бачили всі, щоб знали наші нащадки, під якими дахами ми народжувалися і виростали і, набравшись сил, ішли від отчого порога перетворювати світи. Нехай же стоїть під суворим небом історії наша рідна батьківська хата, нехай красується в живому цвітінні соняшників і мальв, у барвистому полі веселки.
(Пісня «Пісня моя, від землі мого роду»).
- В мого роду – сто доріг.
Сто століть у мого роду.
Вичовганий старий поріг
Старій бабі в нагороду.
Сива стежка в сто доріг
Розлітається од хати,
Сто вітрів мій вік запріг
Сиву хату розхитати.
Сто скажених сивих бід
Та й душило ж роду вроду,
Та не висхне з роду рід
Ні в погоду, ні в негоду.
Роде рідний! Не спинить
Нашу жилаву породу!
Сто вітрів в ногах лежить
Мого роду і народу.
- Родина, дорога родина!
Що може бути краще в світі цім?
Чим більше дорожить людина
За батьківський і материнський дім?
Що може бути краще за вечерю в домі
За батьківським, міцним столом,
Де в шумнім гомоні і в кожнім слові
Все сповнене любов’ю, а не злом ?
Де можна більше зачерпнуть любові?
Де взяти більше доброти?
Як в материнськім ніжнім слові,
Як з батька щедрої руки.
Отож: зібралися ми нині
На святі нашім гомінкім,
Щоб поклонитися родині
І побажати щастя всім.
(Пісня «Музика рідного дому»).
- Ми хочем радо привітати
Бабусь з дідусями, сестер, братів
Ну і, звичайно, наших любих
І дорогих усім батьків.
Давайте хоч би на хвилину
Забудем клопоти усі
І об’єднаємось в міцну родину
І заспіваємо забуті вже пісні.
(Пісня «Зупинить хочу мить»).
- Шановні гості! Особливо ніжно і тепло нам хочеться привітати всіх наших бабусь, які присутні на святі, і тих, що не змогли прийти. Тому, що всі ми починаємося з них, тому що наші бабусі – найкращі, найлагідніші, і найкрасивіші, найніжніші та ще багато-пребагато, най-най-най.
Дай, бабусю, поцілую,
Сивину твого волосся,
Теплим диханням зігрію
Снігом вибілені коси.
Може і на них розтане
Лоскотливий іній срібний,
Мов химерні візерунки
На замерзлій з ночі шибі.
- Дорогі наші бабусі, сьогодні ми хочемо подякувати Вам за Вашу ніжність і тепло, за ваші прекрасні спрацьовані руки, що вміють випікати хліб, гладити по голівці і захищати від біди, а якщо потрібно, виконувати і навіть важку роботу.
- Ми вдячні Вам за Ваше ніжне серце, що зігріває нас теплом ще сьогодні, за лагідну посмішку і щирі, хоч часом засмучені очі. Для вас звучить пісня «Заспівай, моя бабусю».
- Є багато різних закликів: бережіть жінок, бережіть мир. А мені сьогодні хочеться на весь світ заявити „бережіть бабусь”, бо вони та срібна ниточка, котра зв’язує берег нашого дитинства з берегом дитинства наших батьків.
Чому так багато довкола тепла?
Це ж моя бабусенька його принесла!
Скільки у бабусі сонця і тепла
Скільки в неї радості, щедрого добра!
У душі бабусі – почуттів глибінь,
А в очах бабусі – неба ніжна синь
У руках невтомних – праця без кінця,
А в устах ласкавих – мова мудреця.
Як же не любити бабцю дорогу?
Я перед бабусею завжди у боргу.
(Пісня „Наша бабуся” або „Задумала бабусенька”
Привітання бабусям від учнів 1-4 класів.
- Наші діди теж бувало
з гірки падали чимало
їх бабусі гнали в дім
і штанці латали їм.
- А сьогодні вже вони
он які поважні
тільки й думають, як нам
дати зауваження.
3.Дорогий дідусю!
В день цей урочистий
ти прийми від мене
вірш цей голосистий.
Ще й тобі рідненький
Розкажу я казку,
Подарую квіти
й найніжнішу ласку.
4.Мій дідусь старенький
як голуб сивенький
по садочку ходить
і мене малого онученька водить
по садочку ходить
яблучка знаходить.
Ще й дає горіхи
Дідусь любий, милий,
Як голубчик сивий
З ним багато втіхи.
5.Добре дідові – у нього
є сокира й пилка є
молотки, гвинти, гвіздочки,
та мені він не дає.
Бо мала рука ще в мене,
А сокира заважка…
Треба каже почекати
поки виросте рука.
Каже – я ще невеликий
І не вмію ще пилять,
А сокирою, він каже,
Можу пальця відрубать.
6.А мій дідусь колись весною
маленькі яблуньки садив
розрісся сад, умивсь росою
з плодами віти розпустив.
Тепер дідусь погожим літом
У гості мене вигляда.
І яблуневим білим цвітом
Його сміється борода.
7.Спасибі за все ми говоримо знову
За вашу ласку і любов
І вся вкраїнська дітвора
Вам зичить щастя і добра.
Щастя, здоров’я, золота міхи,
А ще крім того, в домі потіхи.
Хай радість у вашому домі вирує,
А внуки за працю і щирість шанують.
9.Хай радість і сонце
заглянуть в віконце,
відкриють двері
для щастя й тепла.
Хай сила прибуде,
здоров’я зміцніє
на щедрі, на довгі,
на многі літа.
1.Від гніву і сорому світ шаленів
Життя вивергало приховану драму
Покинуті діти живих матерів
Співали про сонце, про небу і маму.
- І лунко і дзвінко розносився спів,
І сумно і гірко було відчувати
Що жоден з маленьких отих співаків
Не знав і не знатиме, що таке – мати.
1.Ми, діти, не обділені батьківською любов’ю і увагою. Отже, сьогодні ми зібралися для того, щоб подякувати всім вам за вашу любов і ласку, за тепло ваших сердець, за тепло ваших сердець, за недоспані ночі, за все, що можна скласти в одне слово – турбота.
- Мати й батько – найрідніші, найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Вони вчать нас людських правил, оживлюють наш розум, вкладають в наші вуста добрі слова.
А тепер вітання щирі
Ми шлемо своїм батькам,
Щоб у злагоді і мирі
Літ ще сто прожити Вам.
Хай Господь дарує з неба
Вам щасливії літа,
Щоб наповнювало завжди
Чашу радощів життя.
Всі ми знаєм, що в серці батька і й мами
Ми назавжди лишимось дітьми…
Та сьогодні, все ж погодьтесь з нами,
Перед вами ивсе ще дітлахи.
І ніхто не в силі зупинити
Невгамовний плин років.
То ж вітання щирі шлють вам ваші діти
Для своїх таких ще молодих батьків.
Всі ми хочемо Вас бачити такими
Радісними щирими і гомінкими
Хай наповнюється радістю життя
На многії і благії літа.
(Пісня “Берега-берега”).
- Головною берегинею родини була для нас мати. Її називали святою. У зміст цих слів ми вкладаємо все, що супроводжує нас від народження до глибокої старості – рідний дім, батьківський поріг, родину, мамину пісню і мамину молитву.
- З’являється на світ дитятко – і лине до Бога мамина молитва з проханням щастя-долі її немовлятку. Минають роки. Підростають діти. Та не меншає материнська турбота про них.
Кажуть, що на світі
Сонце найясніше.
Та всміхається мама –
і стає світліше.
Кажуть, що без сонця
Не розквітнуть квіти.
А хіба без мами
є щасливі діти?
Я до неї серцем
Любо пригорнуся.
Хай сіяє сонце,
Як моя матуся.
(Пісня “Вишивала матінка рушники”)
- Ненька – всьому початок. Все прекрасне в людині – від променів сонця і від молока матері. Мати – берегиня роду, всього того, що передає він з покоління в покоління.
- Мама, матуся, матінка. Чарівне ніжне, щире слово вертає нас до батьківської оселі, де пройшли наші найкращі днини. Це слово, співуче, мелодійне, як і та пісня, що минула з вуст любої матусі зранку і до світанку, з дитинства раннього до старості глибокої. В цій пісні і любов до сина і вболівання за його долю, і мудра настанова і розмова з дитиною.
(Пісня матері “Сину, сину…”).
(Сценка у вигляді галявини. Діти плетуть віночки і розмовляють.)
- Моя наймиліша з усіх людей ненька,
Тиха, мов голубка, щира і маленька.
- Нема в цілім світі всім вам признаюся,
Кращої, ріднішої, як моя матуся.
- Я свою матусю так щиро кохаю,
Що і розказати не вмію, не знаю.
- В кожного дитяти найдорожча мати,
Знає це сирітка, ронить сльози гірко.
- Бідна та сирітка, що мами немає
Вона немов квітка, що сонця не знає.
- Над мамину в світі немає опіки,
Материнське серце – це найкращі ліки.
- Коли я хворенька, прийде моя ненька,
Тільки раз погляне, легше мені стане.
- Шанування матері – один з найсвятіших обов’язків людини і неоплатних боргів дітей. Вона нас зростила, виховала, навчила добра, леліяла, любила.
- І як же не відплатити їй пошаною, любов’ю, ласкою і допомогою. А власне на старості літ тільки цього і хочуть від нас. Чим більша наша любов до матері, тим святіше і радісніше наше життя.
(Пісня “Мамо тобі низесенько вклонюсь”).
- Споконвіку батько вважався господарем сім’ї. Батьків приклад, батьків наказ завжди служили законом для родини.
- Його неквапливе й розважливе слово завжди сприймалося всерйоз, змушувало глибоко замислюватися над життям, виховувало такі людські риси, як доброта, чесність і відповідальність.
- Батьківське серце здатне пройматися болем дитини на відстані, журитися за долю своїх дітей усе життя. Якби міг, кажуть в народі, то й сонце прихилив би.
(Пісня “Батькове жито”)
- Кожен батько вчить своїх дітей любити: рідний край – місце де народились, вчить любити рідну домівку, село, рідну Україну.
Прилинь, прилинь до рідного села
Приїдь, приїдь, тебе чекає хата.
Тут вишня соловейком зацвіла
І в нього будуть солов’ята.
Прилинь, хоч в гості до Зелених свят,
Візьми дітей, нехай дитина знає,
Що і вночі маленьких солов’ят
Своєї мови батько научає.
Прилинь додому в солов’їний день
Хай зрозуміє тут твоя дитина:
До дідових і бабиних пісень
Подібна дуже мова солов’їна.
Не скупіться на теплі слова,
У світі так мало тепла
Лиш від рідної хати
Та від лагідних рук мами й тата.
Коли зміцніють крила, щоб літати,
Не забувай про рідних маму й тата.
Та встигни їм слово сказати,
Допоки ти живеш у рідній хаті.
(Пісня “Мамо я приїду” зачекай”).
- Без матері немає роду,
Як без води нема життя.
В неволі я пізнав свободу,
Дитино, назавжди затям.
- Без роду племені лиш вітер
Сьогодні – тут, а завтра – там
В його єстві немає віри,
Немає правди на вустах.
- Нема без батька батьківщини,
Нема історії без нас.
Одне життя в одній краплині,
В одній секунді – цілий час.
- В одній травинці – ціле свято,
У чеснім серці правди стяг,
Лиш тих рід буде пам’ятати,
Хто жив, як рід, собі затям.
- Рід великий, край багатий,
Лине пісня з поля.
Будеш долю віншувати
Щоб вродила доля.
6.Щоб дала нам щастя, долю
І живлющу воду,
Нема роду переводу,
І не буде зроду.
(Пісня “Хай вам щастить у вашій родині”)
