Мета: Розширити знання дітей про українську хату, кількість кімнат у ній та їх призначення, елементи інтер’єру. Виховувати любов до історії минулого нашого народу, наших пращурів, викликати бажання й далі вивчати цю історію.
Обладнання: малюнки української хати, магнітофонний запис пісні «Хата моя, біла хата» , таблиця – чайнворд.
(Заучить запис пісні «Хата моя, біла хата»)
Ведуча. Батьківська хата — це родинне вогнище. Звідси ми мандруємо в широкий світ з піснею, повчанням. Дідусеві казки, бабусині вишиванки ведуть кожну людину до рідної хати. У цій хаті були перші радощі, клопоти. У ній
пахло зіллям, хлібом, молоком.
1-й учень. Хата — сільський одноповерховий будинок. Українська хата поділена на три частини: сіни, світлиця, комора.
2-й учень. Сіни — невеличка вхідна кімната.
3-й учень. Світлиця — чиста, світла, парадна кімната в хаті.
4-й учень. Комора — приміщення або окрема будова, призначена для зберігання продуктів, а також деяких речей побутового чи господарського вжитку.
(Пісня «Наша хатка» сл. М. Ваврисевича, муз. Ф.Колеси)
Наша хатка невеличка,
Лиш комірка і світличка.
Та вона нам веселенька,
Бо в ній господарить ненька.
Наша ненька — господиня,
Чиста хата, повна скриня,
Добре прибрана комора,
Бо до праці неня скора.
Загадки
- Поле скляне, а межі дерев’яні. (Вікно)
- По сінях то так, то сяк, а в хату ніяк. (Двері)
- Всім, хто прийде й відійде, руку подає. (Дверна ручка)
Скоромовки
Кіт котові каже:
- Коте, до комори кадуб вкотим.
В кадуб кинеш капустину,
Кілька китичок калини.
***
Сходи, сину, на часину,
Знеси, сину, сіна в сіни.
Ведучий. Якщо з сіней увійти до світлиці, то з одного боку можна побачити велику піч. Майстрував її найкращий пічник на селі.
1-й учень. Піч служить українському селянинові тричі:
- для опалення житла і як тепле спальне місце,
- для приготування їжі,
- випікання хліба.
До неї завжди ставились як до священного предмета, тримали в чистоті. А ще піч важлива тому, що хліб пече. Хліб з тіста, замішаного у діжі, пекла бабуся чи мати. А як гарно пахне від неї стравами, сушеними яблуками, насінням. Під піччю звичайно стоять предмети домашнього вжитку: діжа, масниця, горщики.
2-й учень. На печі, на печі
Смачні та гарячі
Пшеничні калачі,
Хочеш їсти калачі —
Не сиди на печі.
3-й учень. Ой піч, моя піч!
Коли б я на тобі,
А ти на коні —
Славний би козак був із мене.
4-й учень. В лінивого піч до плечей пристала.
5-й учень. В куті стою я ніч і день,
З місця не рушусь, мов той пень,
Взимку мене обіймають, влітку забувають. (Піч)
Ведуча. За піччю — дерев’яний поміст (піл) для спання або ліжко. Під ним зберігалися хатні речі. Над полом вішали колиску для дітей. Там же були жердки, на яких висів одяг.
Ведучий. З другого боку входу до світлиці висить на стіні мисник, тобто відкриті полиці для святкового посуду.
Ведуча. Навпроти входу, під стіною, прикріплено лавку. Друга лавка є навпроти полу. Піл і лави служили місцем відпочинку.
Ведучий. В куті, де сходяться лавки — найпочесніше місце — покуть. На покуті садовили дорогих гостей, а під час весільної церемонії — молодих. Там же стояли стіл, ослін (переносна лавка). У покуті вішали ікони.
Ведуча. Пучки цілющих квітів і зілля клали на покуті біля ікон. У травах купали немовлят. Від квітів, покладених у подушечки, приємного запаху набували речі у бабусиній скрині.
Ведучий. Ікони прикрашали вишиваними рушниками. Стіл застеляли скатертиною. На неї клали хліб і покривали теж вишитим рушником. На стіл, крім хліба, нічого більш не клали. Особливо великим гріхом вважалося класти на стіл шапку. Якщо в родині були школярі, їм дозволяли за столом виконувати уроки.
Ведуча. Дерев’яну лаву біля столу прикрашали домотканими ряднами, килимами. Долівка у помешканні завжди була глиняною.
Ведучий. З давніх часів важливою і обов’язковою річчю в хаті була бабусина скриня. Що в ній зберігалося? Родинні реліквії, тобто пам’ятні речі, що залишились дітям на згадку про батьків. А також зберігали в скрині одяг.
СИНЯ СКРИНЯ
Дерев’яна синя скриня
В хаті — справжня господиня.
Синя скриня всіх взуває,
Синя скриня й зодягає.
В дерев’яній синій скрині
Є намисто старовинне.
Голки є. І є наперсток.
Є маленький срібний хрестик.
В дерев’яній синій скрині
З торочками є хустина.
Ця хустина, мов жар-птиця,
Жаром грає та іскриться.
Ця небачена хустина —
Ще бабусі Катерини.
В синій скрині є намисто,
Самоцвітне, променисте.
Рушники у синій скрині,
Мов птахи, — зелені й сині.
Плахта є, є і запаска —
Теж з бабусиної ласки.
В синій скрині дерев’яній
Скатертина є прадавня.
Скатертина ця прадавня —
Про бабусю пам’ять славна.
(Євген Гуцало)
Ведуча. Між дверима і піччю стояла кочерга, рогач, коцюба і хлібна лопата, а коло мисника — віник, відро з водою. Посеред хати на сволоці висіла скляна лампа.
Загадки
- Має ноги, та не ходить. (Стіл)
- Чотири братці під одним капелюхом стоять, одним поясом підперезані. (Стіл)
- Стоїть на дорозі, усім заважає:
Хто йде, той штовхне,
А з дороги ніхто не прийме. (Двері)
- Наскакалось, назвивалось,
Під припічком заховалось. (Віник)
1-й учень. Гачу, гачу гатку та збудую хатку
Вікнами на ставок, біля хати — млинок
І вишневий садок.
А хто йде — не мине, в мою хатку зазирне,
До млина заверне, борошенця змеле,
Вишеньку покуштує,мене поцілує.
Ведучий. У давнину люди будували хату з глини чи дерева вікнами до сонця. Збиралися родина, сусіди, щоб допомогти. Та головним вважалося обрати добре місце для хати. За звичаєм, на чотирьох кутах майбутньої оселі клали по хлібині й трохи дрібних грошей, щоб щасливо жилося.
Ведуча. Коли будівництво помешкання було закінчено, обов’язково плели вінок з квітів і ставили в хаті.
Ведучий. А як входили вперше до хати, то брали із собою хліб, скатертину, рушник. За охоронців дому вважали ластівку, чорногуза.
ГОСТИННА ХАТА
Тесляре, тесляре, збудуй мені хижку
В зеленім садочку, в квітучім затишку.
Змуруй мені, муляре, піч та й рівненько,
Щоб в хаті зимою було всім тепленько.
Та справ мені, столяре, двері й віконця,
Поріг від дороги, вікна до сонця,
А ти мені, скляре, встав скло ясне в рамку,
Аби мені сонце світило від ранку.
Ковалю, ковалю, зготов мені ключик,
І сильні завіси, й замочок блискучий.
Я буду раненько замок відмикати,
Щоб ви не минали гостинної хати.
(М.Підгірянка)
2-й учень. Де лелека водиться, там щастя родиться.
Ведуча. Хата входить у життя кожної людини як щось найсвятіше, найтепліше. Тому що в цьому рідному куточку в кожного були найперші радощі, хвилини дитячого т щастя.
(Пісня «Рідна стріха» сл. Б.Лепкого, муз. Ф.Колеси).
Любіть свою хату,
Хоч і не багату,
Тут ви бігали до мами
Дрібними ногами.
Тут ви підростали,
Божий світ пізнали,
Звідси батько вас за руку
Вів у школу, у науку.
Тут ваша утіха,
Радість і потіха.
Гей, нема то, нема в світі,
Як та рідна стріха.
1-й учень. Як побачу рідну хату,
Завеснію, наче цвіт
Здрастуй, мамо!
Здрастуй, тату!
І мого дитинства світ!
Ведучий. Біля хати садили вишню, калину, вербу чи березу, а з квітів — мальви, м’яту, півники, чорнобривці, нагідки, барвінок. Усі ці рослини в українців давно стали символами. Тому вони завжди прикрашають українську оселю.
(Пісня П. Дворського «Смерекова хата»)
Наснились мальви, рута-м’ята
І скрип криничний журавля,
І смерекова отча хата,
Котру давно покинув я.
Наснився сад в веснянім цвіті,
Струнка смерічка край воріт
І найрідніша в цілім світі
Матуся сива на дворі.
Приспів:
Смерекова хата — батьківський поріг.
Смерекова хата — на крутій горі.
Як прийду до неї — коліном припаду,
Грудочку землі святої до уст прикладу.
Вона, як пісня, серцю мила,
Старенька хата край села,
Війна її вогнем палила,
Але спалити не змогла.
Кришились грізні блискавиці
І грози падали не раз.
Вона стоїть, немов із криці,
І день у день чекає нас.
Приспів.
Спішу до неї, мов лелека,
Простори кинувши до ніг.
Несу любов свою здалека,
Яку назавжди я зберіг.
Дитячих літ моїх колиска,
Моя пораднице свята,
Вона, як доля, рідна й близька,
Миліш ніде її нема.
Приспів.
2-й учень. Гарно в нашому садочку:
І дерева, і квіти —
Чорнобривці та барвінок,
Рута, м’ята, нагідки!
3-й учень. Біля хати — квіти,
Мальви та жоржини,
Й ніби сонце сходить, —
Соняшник за тином.
НАША ХАТА
Я люблю свою хату,
І подвір’я, і садок,
Де і сонця багато,
І в жару — холодок.
Тихо й затишно. Квіти
Коло хати цвітуть,
І невтомно все літо
Бджоли в цвіті гудуть.
Все для мене тут рідне:
Стіни – білі, як сніг,
І віконце привітне,
І дубовий поріг.
І ряденця строкаті,
Й рушники на стіні, —
Навіть дим в нашій хаті
Рідно пахне мені.
Рідна казка про гнома,
Рідна стежка і сад… …
Всюди добре, а вдома
Краще, кажуть, стократ.
Вчитель. Протягом всього заходу ми розглядали малюнки української хати, дізналися, якою була хата наших пращурів. І я гадаю, що ви не зупинитеся на цьому, а будете і надалі вивчати історію рідного края. А зараз підведемо підсумок прослуханого.
Розгадування чайнворду.
- Полиця для посуду. (Мисник)
- Димар.(Комин)
- Прикраса з коралів, перлів, яку жінки
носять на шиї. (Намисто).
- Ікона (Образ)
- Плід хлібних рослин (пшениці, жита
тощо). (Зерно)
- Переносна кімнатна лава. (Ослін)
- Рослина з оранжево-жовтими квітами,
зібраними в кошики. (Нагідки)
ХАТА
У всьому є своя краса
(Краса ж завжди крилата).
Ні, не летить у небеса
Оця звичайна хата:
Вона – не палац золотий,
Не хмародеру буря,
Але росли, росли у ній
Шевченко і Петлюра…
Усі віки у ній живі,
У ній молилась мати…
Будуймо ж палаци нові
І не забудьмо… хати!
