Дума про хліб

Мета: сформувати думку про хліб як про одну з найбільших цінностей у житті людини, а про відношення людини до хліба — як про мірило її вихованості, людяності; виховувати шанобливе, бережливе відношення до хліба, повагу до працівників хлібопекарської сфери, бажання дізнаватися більше про звичаї, обряди українського народу.

Обладнання: колосся жита, українські рушники, коровай, фотографії.

План

І. Організація класу.

ІІ. Основна частина.

1. Хліб — не просто їжа.

Вчитель:

Ми зустрічаємося з ним кожен день. Без нього не обходиться ні скромний сніданок, ні щоденний обід, ні святковий стіл. Він супроводжує нас від народження до глибокої старості – добрий нам товариш, ім’я якого люди на всіх мовах промовляють з любов’ю та теплотою. Він є для нас вічним символом благополуччя та достатку. Це один із самих цінних видів їжі людини, який розглядають сьогодні у всьому світі як самий надійний засіб від голоду.

Запитання: то з яким продуктом харчування ми зустрічаємося кожен день?

Сьогодні ми поговоримо з вами про найдорожче золото на землі — хліб. Коли ж хліб вперше прийшов на стіл до людини? Вчені-археологи різних країн світу після вивчення багатьох матеріалів підтвердили, що першою «хлібною рослиною» треба вважати не жито і пшеницю, а дуб. В Кіровоградській області при розкопках знайшли висушені і розтерті на борошно жолуді, із яких пекли хліб більше, ніж 5 тисяч років тому.

Учень:

Сонцем, що сяє в небесній блакиті

Пахнуть скориночки скиб…

Є най значиміша дума на світі —

Дума про хліб.

Йде бригадир у високому житі,

Думає: — Ще кілька діб…

Найблагородніша дума на світі —

Дума про хліб.

Учениця:

Спільним трудом життєдайним зігріті

Перший віншуємо сніп:

Так! Найвеличніша дума на світі —

Дума про хліб.

Дар цей — безцінний, що й говорити —

Варто вклонитись землі б!

Найзаповітніша дума на світі — дума про хліб.

Вчитель:

Вітають хлібом гостя дорогого,

Клянуться хліб не дати ворогам,

Чи не від того в люду трудового

Живуть слова, що хліб за батька нам?

За всіх часів і в усіх народів було найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб.

З давніх-давен українці над усе цінували хліб, сіль і честь. Хліб — то символ багатства, сіль — символ гостинності і щирості, а честь — то людська гідність, за яку предки наші стояли, навіть не маючи шматка хліба ані дрібка солі. І нам, спадкоємцям, заповідали стояти на тому.

Коли ж хліб вперше прийшов на стіл до людини? Вчені-археологи різних країн світу після вивчення багатьох матеріалів підтвердили, що першою «хлібною рослиною» треба вважати не жито і пшеницю, а дуб. В Кіровоградській області при розкопках знайшли висушені і розтерті на борошно жолуді, із яких пекли хліб більше, ніж 5 тисяч років тому.

Хліб — не просто продукт харчування. Відношенням до хліба визначається або висока моральність людини або її моральна убогість. Хліб — це мірило людської душі. Повага до хліба — це пам’ять, це історія, це національна українська культура. Хліб — це наше минуле, теперішнє і майбутнє. Хліб — це наше життя.

2. Походження слова «хліб»

Учень:

Слово «хліб» виникло в середині кам’яного віку, близько 17 тисяч років тому.

У ті давні часи первісні племена людей збирали зерна злаків і варили їх. Згодом нашу пращури винайшли кам’яну зернотерку, за допомогою якої вони розмелювали зерна злаків, а тоді на розпеченому камінні випікали коржі. Відтоді хліб став продуктом харчування, який вживали кожного дня. І, як ми знаємо, і по сей день людина щодня їсть хліб. Тому й виникла народне прислів’я — «Хліб всьому голова!»

Учениця:

Українців здавна хвилювало питання: яким же буде врожай пшениці, жита цього року? Чи буде достаток у родині? І тому вони стрічали і по сей день стрічають перший день Нового року зі словами: «Сійся, родися жито, пшениця!».

Учень:

У Римі недалеко від Порто Маджоре знаходиться велична будівля — гробниця Марка Вергилія Еврисака із Остії. Ця 13-метрова споруда належить не римському правителю, не полководцю, а людині, яка випікала хліб. Вергилій Еврисак на початку свого життя був рабом, але йому вдалося звільнитися від рабства. Він присвятив своє життя благородній справі — організував роботу пекарні та продавав хліб. Еврисак забезпечував хлібом майже все місто Рим! Незабаром він розбагатів та спорудив гробницю — безсмертний пам’ятник не лише собі, а й хлібопекарській справі.

На першому ярусі гробниці Марка Вергилія Еврисака зображено круглі жерла печей для випічки хліба. На другому ярусі — рельєф, який детально зображує увесь хлібопекарський процес від початку до кінця.

Фото 1. Гробниця Марка Вергилія Еврисака, збудована ним близько 30 р. до н.е. На перщому ярусі гробниці зображено круглі жерла печей для випічки хліба.

Фото 2. Рельєф на гробниці Марка Вергилія Еврисака, який детально зображує увесь хлібопекарський процес від початку до кінця.

Учениця:

Ми вимовляємо ці кожного дня слова — «хліб», «батон», «булка». А чи знаєте ви, звідки з’явилися в українській мові «хлібні» слова?

«Хліб» — давньогрецьке, від слова «клібанос» — так називалися спеціальні горщики, в яких греки випікали свій хліб.

«Батон» — французьке, перекладається як «палиця» або «жезл». Завдяки своєрідній формі хліб, що мав продовгувату форму почали називати «батон».

«Булка» — польське, зменшене від «була» — великий круглий хліб.

«Калач» — слов’янське, походить від слова «коло» — круглий хліб. Особливою шаною користувалися калачі на Русі. Їх дарували князям, вельможам, іноземним послам як вишукане частування.

3. Коровай — весільний хліб.

Учень:

— Кому з вас доводилося бути на весіллі?

Учениця:

— А хто запам’ятав, як саме батьки зустрічають молодят у себе вдома?

Учень:

Коровай дійшов до нас ще з трипільських часів – 5000-3000 років до народження Христа – і, до речі, не змінив назви. У словниках ви знайдете тлумачення: «коровай» — весільний хліб.

У давнину ж високий випечений і прикрашений коровай використовували лише як весільний обрядовий хліб, який символізував прийняття та благословення громадою нової родини. Що цікаво, коровай є окрасою весіль у всіх регіонах України та навіть на українських весіллях за її межами.

Учениця:

Батьки завжди зустрічали молодят з короваєм і сіллю. Чому? Цей ритуал свої коріння веде ще від древньої цивілізації Єгипту. Древні єгиптяни настільки боготворили хліб, що позначали в листі його тим же ієрогліфом, що й золото. І це не випадково. Адже хліб символ достатку й матеріального благополуччя. Ароматний коровай на столі означав постійну готовність до прийому гостей. був знаком божественного заступництва й оберегом від ворожих сил.

Учень:

Скибку хліба клали в колиску для захисту дитини, – брали із собою в дорогу – щоб охороняв. Буханець хліба, кожний шматок і навіть крихта втілювали долю людини. Уважалося, що від обігу з ними залежать сила, здоров’я й удача. До хліба завжди ставилися тремтливо, з повагою. Його саджали в піч у тиші. Поки він там перебував, голосно не розмовляли, не мели підлогу. В іншому ж випадку він “злякається”, почне “вередувати” і не вдасться. Тому не випадково молодят зустрічають хлібом і сіллю. Але в цьому випадку особливим хлібом – КОРОВАЄМ!

Вчитель:

Вважалося, що вже сам процес випікання короваю мав чудодійну силу. Тому-то й пекли його шановані і щасливі в подружньому житті жінки-коровайниці. У деяких селах їх було чотири, в інших – сім. Часто пов’язували коровайниць рушником, щоб їхні дії були погоджені і спільні. Пекли коровай або у хаті молодого, або в хаті молодої – як на Слобожанщині, але обов’язково співали чудових пісень, виспівуючи долю молодятам. Сам заміс називали бганням. Слово „бгати” в українській мові означає «втискати, вдавлювати щось у що-небудь» або ще – «плести гніздо». Отож, місячи коровай, вкладали в нього енергію побажань, закладали нове гніздо для нової родини.

Якщо коровай у печі тріскав – було це ознакою, що молодята розлучаться, якщо ж перекошувався – життя спільне не буде щасливим, якщо виходив пишним і гарним – усі раділи: сім’я буде міцною і житиме довго й щасливо!

Учень:

Коровай обов’язково прикрашають колоссями пшениці, що персоніфікує благополуччя й статок у родині. На короваї завжди випікають листи калини – символ дітородності родини. І не випадково коровай прикрашають двома сплетеними кільцями, як символи вірності один одному. Кільце не має ні початку, ні кінця. Це символ нескінченності, вічної любові.

Учениця:

У давнину ж високий випечений і прикрашений коровай використовували лише як весільний обрядовий хліб, який символізував прийняття та благословення громадою нової родини. Що цікаво, коровай є окрасою весіль у всіх регіонах України та навіть на українських весіллях за її межами.

Учениця:

Сьогодні люди вже не дуже дотримуються всіх старовинних обов’язкових ритуалів і, напевно, більшість не вірить у магічність весільного хліба, але коровай прикрашає майже всі весільні урочистості і справді затримує на собі увагу присутніх, ніби таки має чудодійну могутню силу.

Вчитель:

Я хочу, щоб ваші майбутні весілля, які обов’язково колись будуть у вашому житті, були овіяні енергетикою сімейного щастя та достатку, яку дає весільний коровай. Ми — українці, тому не забуваймо українські традиції!

4. Хліб нашого сьогодення.

Вчитель:

З давніх-давен батьки традиційно привчали дітей берегти хліб. Ще з молоком матері усвідомлювались високі пошанівні форми бережливого ставлення до хліба. Паляниця, за добрим українським звичаєм, мала неодмінно лежати на столі. Ніхто, навіть діти, не осмілювалися покласти її догори. Хліб був і залишається мірилом людяності, визначальником людських статків, повсякденної культури.

Наше життя складається не тільки із свят — є ще й будні. І кожного буденного дня ми не повинні забувати про бережливе відношення та про повагу до хліба. Гарячі «хот-доги» та гамбургери, підрум’янені булочки, солодке печиво чи звичайна запашна паляниця — всі вони із великої «хлібної родини». На прилавках магазинів у нашому місті є великий вибір хліба та хлібних виробів. Але це не повинно серед вас породжувати транжирства, зневаги, принижувати того відчуття поваги, яким хліб користувався у всі часи, у всіх народів, у всіх державах. Ціна хліба — не 3 гривні, і навіть не 300 гривень. Хліб безцінний. Адже в хлібові зосереджено працю мільйонів людей. Тому потрібно купляти хліба саме стільки, скільки потрібно для вашої сім’ї. Не кришіть хліб, не ламайте. Для зайвого шматочка, який ви не змогли з’їсти, можна знайти корисне призначення (наприклад, підгодувати птахів у вашому парку чи садку). Пам’ятайте, без хліба — люди сироти, а земля — страждальниця.

Хліб на весіллях цвіте в короваї.

І кращих немає на світі вістей.

Ніж — хліб уродився у рідному краї.

5. Йдіть по життю з повагою до хліба.

Ставлення до хліба є мірилом вихованості, людськості, істинності. Та дуже часто істинне буває беззахисним. А в світі, на жаль, поряд із добром існує зло. І тим більш жахливо, коли воно являється нам в образі «маминого сина», одягнутого «на джинсовий мотив». Саме до нього звертається Борис Олійник у своєму вірші «В оборону хліба»:

Юначе мій, мамин сину,

Зодягнений на джинсовий мотив, —

Я аж завмер, коли ти… півхлібини

«В дев’ятку» натреновано гатив!

Солоним потом заливає спину…

Футбол, як бачиш, — не солодка гра!

Перепочинь. Та поговорим, сину.

Бо є про що. І — вже давно пора.

Я просто, не домішуючи меду,

Скажу: коли ти замахнувсь ривком

Ударить хліб, твоя весела кеда

Мені під серце влучила носком.

Ти вдарив так, що потемніло в оці,

І по державні крайні рубежі

У всіх, що пухли в сорок шостім році

. Від маху похолонуло в душі.

І у батьків, які на полі ратнім

Ділили хліб, мов долю у бою,

Відкрилися старі солдатські рани

І заболіли в смерті на краю.

І в матерів, коли ти через луки

Котив хлібину, як футбольний м’яч,

Так застогнали, затужили руки.

Немов по них ти потоптавсь навскач.

Ми всі із хліба виростали, сину.

Із праці себто — чуда із чудес, —

Яка нас охрестила на Людину,

Піднявшись з чотирьох до піднебесь.

Нас кликав хліб на добре, чесне діло

До братнього трудящого коша.

Ми в нім шануємо не тільки тіло,

У нім народна світиться душа.

І я тобі сказати чесно мушу:

Ти можеш лущить м’яч, немов горох.

Але коли вже замахнувсь на душу, —

Дивись, щоб не спіткнувсь на чотирьох!

Учениця:

А чи відомо вам, що у хліба можна попросити пробачення? Цей звичай поширився із Древнього Єгипту. В папірусах, які чудом уціліли, описані правила вихованої людини тих часів. Зокрема, там написано, якщо людина випадково впустила шматок хліба, то потрібно підняти його, здмухнути пил, вклонитися і поцілувати його, попросити пробачення, а потім покласти на видне місце — для птахів.

Вчитель:

Як видумаєте, чи варто було б герою вірша Б. Олійника «В оборону хліба» попросити пробачення у хліба?

Учень:

Люди сіють хліб… І так кожного року… Праця хлібороба щедро оспівана у пісня, віршах. Зерно для людини і досі залишається земним дивом. Зерно безсмертне. Кинуте в землю стає колоссям, яке наливається соками землі і сонця, красується і радує людину врожаєм.

ІІІ. Вікторина

1. У які дні слід випікати хліб за народними повірями? (у жіночі дні — у середу, п’ятницю)

2. Яка частка від загальної кількості спеченого хліба йде на бутерброди? (близько 50%)

3. Який саме бутерброд найпопулярніший у Англії? (бутерброд із сиром)

4. Як виникла назва «сандвічі»? («Сендвічі» названі на честь графа Сендвіча, завзято картяра. Саме він придумав класти м’ясо між двома шматочками хліба, щоб не забруднити руки за грою)

5. Що зазвичай додають до кексів при випічці? (родзинки або горіхи)

6. Який хліб називається «подовий»? (той, який випікають не у формах, а на хлібопекарському листі або на жаровні)

7. Отто Фредеріка Роведдера вважають винахідником хліба у нарізці. Ще у 1912 році він запропонував пекарям машину, яка могла нарізати хліб. Але пекарі не бажали використовувати такі машини аж до 1928 року. Чому? ( Спочатку пекарі не використовували машини для нарізки хліба, тому що нарізаний хліб дуже швидко черствів. І тільки після 1928 року, коли Роведдер сконструював іншу машину, яка нарізала і відразу загортала хліб у поліетиленову упаковку, хліб у нарізці став популярним)

8. Як називаються ласощі із хліба, які дуже полюбляють їсти вранці французи? («багети» — довгі (60-65 см), тонкі булочки із хрумтячою скоринкою)

9. Найбільшим гріхом на Русі було те, що людина впустила крихти хліба. А що вважалося на Русі ще більшим гріхом? (Якщо людина розтоптала ці крихти ногами)

10. Які прислів’я про хліб ви знаєте?

«Без праці хліб не родить.»

«Не шуба гріє, а хліб»

«Сила від хліба, хліб — від землі»

«Хліб батько, вода — мати»

«Зима — без снігу, літо — без хліба»

«Краще хліб з водою, як пироги з бідою»

«Паляниця — хлібові се¬стриця»

«Хліб – усьому голова»

«Без хліба суха бесіда»

ІV. Підсумок. Хліб — опора нашої духовності.

Учениця:

Усі ми — нащадки хліборобів від діда-прадіда. Споконвіку, так само, як до хліба, з великою пошаною ставилися до тих, хто створював його. У Київській Русі пекарі користувалися особливою повагою. Хлібників завжди величали шанобливо, повними іменами.

Учень:

Тож віддаймо й ми шану тим, хто зростив, виколосив і розмолов у семи млинцях борошно, рукам, котрі дарують нам духмяні схожі на сонце паляниці. І нехай завжди в хаті нашій буде хліб — наша совість, символ миру і добра, опора нашої духовності.

Вчитель:

Образу хліба вклонімося.

Сиріч — людині.

Високочолому сіятелю землі.

Істинно, люди: живемо не хлібом єдиним.

Істинно так… коли маємо хліб на столі.

(Б. Олійник. «Хлібові»)