Корекція девіантної поведінки

1. Уявлення про девіантну поведінку. Її види.

Говорячи про проблемну поведінку підлітків, як синонім до неї нерідко використовують поняття девіантності, делінквентності, що спричиняє чималу плутанину. Для її подолання соціальну поведінку доцільно поділяти на нормальну та девіантну (таку, що відхиляється від норми).

Латинське слово deviatio означає «відхилення» (de — «від», via — дорога). Його використовують у психології як аналог поняттю «поведінка, що відхиляється від норми».

Висока агресивність частіше трапляється у нащадків родин із такими типами виховання, як «емоційне відкидання » (сценарій «Попелюшка», де мінімальна увага до дитини поєднується з надмірністю заборон, строгістю вимог) або «гіпопротекція» (підліток живе своїм життям, батьки не цікавляться ним і не контролюють).

Р. Овчарова виділяє види девіантної поведінки, формою прояву яких є різноманітні варіанти соціальної адаптації:

1. Дезадаптивна поведінка:

• афективна;

• депривована;

• аутична;

• суїцидальна;

• адиктивна.

В їхній основі лежать порушення психічного й особистісного розвитку, психологічний дискомфорт.

2. Асоціальна поведінка:

• агресивна;

• делінквентна (протиправна);

• криміногенна (злочинна).

В основі можуть лежати порушення соціалізації, соціально-педагогічна занедбаність, деформація регуляції поведінки, соціальна дезадаптація, десоціалізація.

Девіація може бути як позитивною (наприклад, творча обдарованість), так і негативною (асоціальною, антисуспільною).

2. Агресивна поведінка – похідна девіантної поведінки. Виявлення агресивної поведінки.

Агресивні діти — це діти з особливостями індивідуальної поведінки, що містить у собі дії, спрямовані на завдання фізичної або психологічної шкоди іншій людині.

Агресивність у поведінці дитини зумовлена анатомо-фізіо- логічними особливостями віку, тобто біологічними причинами, але дуже часто до них приєднуються соціальні причини.

Психолог Е. Фромм поділяв агресію на «злоякісну» — «пристрасть до абсолютного панування над іншою живою істотою і бажання руйнувати» — і «доброякісну» — «поводження, пов’язане з обороною та відповідною реакцією на загрозу». Найчастіше спостерігається доброякісна агресія, що виявляється як псевдоагресія й оборонна агресія. До псевдоагресії відносять ненавмисну агресію й агресію як самоствердження.

Робота з агресивною дитиною має проводитись переважно у двох напрямах.

По-перше, необхідний пошук позитивних способів приборкання гніву. Дослідники виокремлюють чотири фази такої роботи:

• надати підліткам практично прийнятні методи для вираження прихованого гніву;

• допомогти їм підійти до реального сприйняття почуття гніву, який вони можуть стримувати;

• дати можливість встановити прямий вербальний контакт з почуттям гніву: нехай скажуть усе, що бажають, тому, кому по­трібно;

• обговорювати з ними проблему гніву: що змушує їх гніватися, як вони це виявляють і як поводяться в цей час.

По-друге, дорослим, які перебувають поряд з агресивною дитиною, необхідно пам’ятати, що виникненню й закріпленню в дітей агресивної поведінки сприяє особиста агресивність дорослих. На агресію ніколи не можна відповідати агресією, дорослий повинен вказати дитині приклад конструктивного розв’язання конфлікту. За агресію не можна суворо карати, тому що це закріплює негативні форми поведінки, але й потурати агресії підлітка також не можна.

Правила взаємодії з агресивною дитиною

• Приймайте дитину такою, якою вона є;

• висувайте вимоги до дитини, враховуючи не свої бажання, а її можливості;

• розширюйте кругозір дитини;

• залучайте дитину до спільної діяльності, відзначаючи її внесок у виконуваній роботі;

• ігноруйте легкі прояви агресивності, не фіксуйте на них увагу оточуючих.

Боротися з агресивністю потрібно терпінням. Це найбільша чеснота, яка тільки може бути в батьків і вчителів.

Критерії виявлення агресивної дитини

На питання пропонується відповісти вчителеві або батькам. Відповідайте на нижченаведені запитання «так» або «ні».

1. Дитина сперечається, лається з дорослими.

2. Втрачає контроль над собою.

3. Звинувачує інших у своїх помилках.

4. Заздрісна, мстива.

5. Гнівається й відмовляється що-небудь робити.

6. Спеціально дратує людей.

7. Відмовляється підкорятися правилам.

8. Уразлива, дуже швидко реагує на різні дії оточуючих (дітей і дорослих), які нерідко дратують її.

Якщо чотири з восьми критеріїв часто проявляються в дитини протягом не менш ніж шести місяців, то можна припустити, що дитина є агресивною.

Анкета з виявлення агресивної дитини

На питання пропонується відповісти вчителю або батькам. Інструкція. Відповідайте на запропоновані твердження «так» або «ні».

1. У дитину іноді ніби вселяється злий дух.

2. Вона не може промовчати, коли чимсь незадоволена.

3. Коли хтось заподіює дитині зло, вона намагається відплатити йому в такий самий спосіб.

4. Іноді дитина лається без будь-якої причини.

5. Трапляється, що вона із задоволенням ламає іграшки.

6. Іноді вона так наполягає на чомусь, що оточуючі втрачають терпіння.

7. Вона залюбки дражнить тварин.

8. Дуже гнівається, якщо їй здається, що хтось жартує над нею.

9. Здається, іноді в неї спалахує бажання зробити погане, що шокує оточуючих.

10. У відповідь на звичайні розпорядження прагне все зробити навпаки.

11. Часто не за віком буркотлива.

12. Сприймає себе як самостійну й рішучу особистість.

13. Любить бути першим, командувати, підкоряти собі інших.

14. Невдачі викликають у неї страшне роздратування, пошуки винуватих.

15. Легко свариться, вступає в бійку.

16. Намагається спілкуватися з молодшими й фізично більш слабкими.

17. У неї часто бувають періоди похмурої дратівливості.

18. Не зважає на думки й потреби однолітків, не поступається, не ділиться.

19. Упевнена, що будь-яке завдання виконає краще за інших.

Опрацювання отриманих результатів: за кожну відповідь «так» — 1 бал.

Висока агресивність — 15-20 балів. Середня агресивність — 7-14 балів. Низька агресивність — 1-6 балів.

3. Корекція девіантної поведінки молодших школярів.

ІГРИ ТА ВПРАВИ

Вправи для приборкання гніву

Запропонуйте дитині:

• Голосно проспівати улюблену пісню.
• Пострибати на скакалці.
• Використовуючи «склянку для криків», висловити всі свої негативні емоції.
• Пускати мильні бульбашки.
• Пробігти коридорами школи.
• Полити квіти в кабінеті.
• Швидкими рухами руки витерти написане на дошці.
• Віджатися від підлоги максимальну кількість разів.
• Постукати олівцем по парті.
• Зім’яти кілька аркушів паперу, а потім викинути їх.

У групі дітей можна улаштувати змагання « Хто голосніше крикне», «Хто вище стрибне», «Хто швидше пробіжить».

Вправа «Експромт-театр»

Ведучий роздає дітям ролі героїв казки, написані на окремих згорнених аркушах. Потім ведучий читає казку, а діти виконують ролі своїх героїв.

Варіант І

Ролі: Місяць, Дерева (два-три учні), Вітер, Пес, Кінь, Горобець, Циган, Дід, Баба.

«Дерева стоять нерухомо…»

Дерева стоять нерухомо. Раптом налітає Вітер, починає розгойдувати верхівки Дерев. Горобець розплющує одне око, сонно озирається і знову засинає. А Вітер все виє, і гойдаються Дерева. На небі сходить Місяць. Пес, що спить у повітці, розплющує очі, дивиться на Місяць, знову засинає. У повітці стоячи дрімає Кінь, час від часу переступаючи з ноги на ногу. Йому сниться сон, і Кінь тихенько ірже. Над ним, на жердинці, настовбурчившись, спить Горобець. Коли Кінь ірже, Горобець здригається, відкриває одне око, скоса зиркає на Коня.

Місяць знову ховається за хмарою. Серед Дерев нечутно крадеться Циган. Пес принюхується уві сні, але не прокидається. Циган заходить до повітки. Горобець розплющує очі й починає тихенько цвірінчати. Циган хапає Коня за недоуздок. Кінь злякано ірже, Горобець із цвіріньканням літає навколо них. Пес прокидається й починає гавкати. Шумлять Дерева, тривожно виє Вітер. Циган виводить з повітки Коня. З будинку визирає Баба, кидається будити Діда. Циган намагається вести Коня. Кінь ірже й стає дибки. Пес гавкає на Цигана, Горобець літає навколо них. Через хмару визирає Місяць. З хати вискакують Баба з мітлою і Дід з рушницею. Баба погрожує мітлою, Дід стріляє вгору, Горобець лякається й ховається в будці Пса, Циган кидає Коня й тікає, Пес із гавкотом кидається навздогін. Дід підходить до Коня, гладить його, заспокоює і веде до повітки. Вертається ГІес. Дід гладить його по голові та йде в хату. Баба теж гладить Пса та йде за Дідом. Пес іде в будку, переляканий Горобець із цвіріньканням вилітає звідти й летить у повітку. Пес, покрутившись на місці, лягає. У сараї засинає Кінь. Тільки Горобець продовжує літати навколо. Потім і він сідає на жердинку. Кінь уві сні переступає з ноги на ногу, тихенько ірже. Горобець ховає голову під крило й засинає. Місяць знову ховається за хмару, Вітер стихає, Дерева припиняють шуміти.

Варіант II

Ролі: Хатинка на курячих ніжках, Заєць, Сосна (Ялинка), Годинник, Іван-царевич, Баба-Яга, Місцевий фотограф, Зозуля, Царівна Василіса.

«У дуже темному лісі…»

У дуже темному, дуже страшному новорічному лісі відбувалися приготування до свята. Посередині галявини, осяяної неяскравим місячним світлом, стояла Хатинка на курячих ніжках. Самотній Заєць раз у раз забігав під ґанок, перебирав волохатими ланками й терся об кістяну ногу хатинки. На вічнозеленій віковій Сосні, посиланій пухнастим білим снігом, висів забутий кимсь величезний Годинник. Він поскрипував і здригався на вітру. Але ось з’явився дуже хоробрий, дуже могутній Іван-царевич. Страшенно перелякався Заєць і помчав геть.

«Хатинко, хатинко, повернися до мене передом, а до лісу задом!» — вигукнув Іван-царевич.

Хатинка не підкорилася.

«Хатинко, хатинко, повернися домене передом, бо гірше буде!» — повторив Іван-царевич.

З хати вибігла розлючена Баба-Яга. Вона тупотіла ногами й погрожувала Іванові кулаком.

Іван упокорив гординю і посміхнувся широкою посмішкою. Місцевий фотограф зробив кілька нових рекламних знімків для незалежного лісового видання «У посмішці — сила». ,

Розчулена Яга по-родинному обійняла Ваню й подарувала йому нову реактивну ступу з японським глушником. Годинник показував північ. Заспана Зозуля, прийшовши до тями після сну, тричі прокувала хрипким голосом і, не встигши стулити рота, знову заснула. Сів Іван-царевич у ступу, прихопив із собою Бабу-Ягу і меч свій булатний та помчав на новорічну зустріч із царівною Премудрою. Царівна Василіса, щедро обдаровуючи оточуючих привітним поглядом, помахувала своїм пуховим манто та з нетерпінням чекала нареченого. Молодята надзвичайно зраділи, коли вони нарешті зустрілися. Вони почали витанцьовувати, а зовсім розімліла Баба-Яга ридала від щастя. Молодята поставили ялинку, прикрасили її різнобарвними кульками й завели дружний лісовий хоровод.

От і казці кінець, а хто слухав — молодець.

Вправа «Закінчи казку»

Усі учасники гри сідають у коло.

Ведучий починає казку, наприклад: «У дуже темному лісі стояла маленька хатинка. І жили в ній двоє….»

Гравці по черзі, по одній фразі продовжують розповідь. У результаті має вийти завершена історія.

Рекомендації. За необхідності можна коригувати хід подій, ставлячи гравцям навідні запитання. Слід не допускати, щоб гравець заперечив те, що вже було сказано іншими.

Вправа «Купую заводного…»

Ведучий виконує роль покупця. Діти — заводні іграшки. Вони шикуються в ряд. Ведучий говорить: «Підходжу я до магазину й дивлюся в його вітрину. Вибираю, купую заводного…» — тут називається будь-яка іграшка (або предмет). Діти прибирають позу названої іграшки (предмета). Ведучий підходить до одного з них і «вмикає» , торкнувшись руки «іграшки». Дитина зображує іграшку в русі так, як вона її собі уявляє. Потім її «вимикають» і дивляться наступну «іграшку».

Рекомендації. Можна «вмикати іграшки» по дві або всі відразу, а можна подивитися лише деякі іграшки.

Гра «У ліс прийшов мисливець»

Учням пропонується показати, що б вони робили й говорили на місці лісових жителів або казкових персонажів, наприклад зайця, лисиці, русалки, лісовика та ін. Ролі розподіляються за жеребом. Один з учнів грає роль мисливця.

Гравцям дається час на підготовку, після чого всі показують те, що роблять, на їхню думку, персонажі.

Гра «Шухлядка з „образами”»

Ця гра дозволить дитині за допомогою активних дій виплеснути свої негативні переживання.

Дитина зминає клапті газети в кулі й кидає їх у стіну. Вони падають, залишаючись на підлозі, а дитина продовжує зминати нові клапті газети й кидати їх у стіну доти, поки не втомиться. Потім їй бажано трохи заспокоїтися. Для цього разом з дитиною можна зібрати паперові грудки й скласти їх у шухлядку до наступного разу, пояснюючи їй, що вона завжди може скористатися ними наодинці у своїй кімнаті, коли знову відчує образу і злість.

4. Поради батькам «Як виховати гармонійну дитину».

ПОРАДИ БАТЬКАМ

1. Ніколи не жаліти дитину через те, що вона не така, як всі.
2. Даруйте свою любов та увагу, одначе не забувайте, про інших членів родини, котрі її теж потребують.
3. Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне уявлення про свою дитину.
4. Організуйте свій побут так, щоб ніхто в сім’ї не відчував себе «жертвою», відмовляючись від свого особистого житгя.
5. Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.
6. Надавайте дитині самостійності в діях і -прийнятті рішень.
7. Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитись вами.
8. Не бійтесь в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
9. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінить їй вас.
10. Не обмежуйте дитину у спілкуванні з ровесниками.
11. Частіше звертайтесь за порадами до педагогів та психологів.
12. Більше читайте, і не лише педагогічну літературу, але й художню.
13. Звертайтесь до родин, в яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.
14. Пам’ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до майбутнього життя. Говоріть з нею про нього.

10 ЗАПОВІДЕЙ ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Не чекай, що твоя дитина буде така, як ти. Або як ти хочеш. Допоможи Ій стати не тобою, а собою.
2. Не думай, що дитина твоя: вона Божа.
3. Не вимагай від дитини платні за все, що ти для’неї робиш: ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя другій, а та — третій, це не поворотний закон подяки.
4. Не зганяй на дитині свої образи, щоб в старості не їсти гіркого хліба, бо що посієш, те й зійде.
5. Не відносься до її проблем звисока, скрутність життя надана кожному по силам, І будь впевнений, їй вона важча не менш, ніж тобі твоя. А може, і більше. Тому що у неї ще нема навиків.
6. Не принижуй.
7. Не «гризи» себе, якщо не можеш чогось зробит.для своєї дитини, гризи — якщо можеш та не робиш.
8. Пам’ятай — для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
9. Вмій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій дитині те, що не хотів би, щоб інші зробили твоїй.
10. Люби свою дитину різною: неталановитою, невдалою, дорослою; спілкуючись з нею, радій, тому що дитина — це свято, яке поки з тобою.