Мета: виховувати у дітей любов та повагу до батьків, турботу про них, шанобливе ставлення до їхніх настанов та порад, бажання щоденно піклуватися про їхнє здоров’я, не завдавати їм душевного болю негідними вчинками; прищеплювати бажання бути гідними дітьми своїх батьків, прагнення приносити щастя в свій дім.
Форма заходу: етична бесіда.
Обладнання: фотовиставка « Мої батьки»; афоризми та прислів’я про батьків, родину; аудіозаписи пісень про батьків.
Зміст
І.Організаційний момент.
ІІ. Повідомлення теми й мети виховної години. Робота над темою.
Класний керівник:
– Сьогодні ми з вами будемо вести мову про одвічну тему всього людства: про любов до найдорожчих, найрідніших людей – батьків. Батьки дарують нам не тільки життя, а й розуміння його, і любов до нього. Материнська любов дає наснагу й силу, впевненість і захищеність, вона надихає й окрилює. Дитина, сповнена любові, і сама учиться любити навколишній світ. Батькова порада, мудрість, підтримка – це основа розуміння великої книги людського життя.
Робота над афоризмами
-
Батько стоїть вище за сотню вчителів, мати – вище за сотню батьків. Безчесний той, хто не поважає батьків, адже – це головний обов’язок людини; усі інші обов’язки мають другорядне значення.
Закони Ману
-
Хоч би що робила людина, усі її справи, навіть найвидатніші, нічого не варті, якщо вона не виконує свого обов’язку перед батьками.
Б. Ауєрбах
-
Якщо ти не поважатимеш батьків, люди обов’язково це помітять і не будуть тебе поважати. Ти можеш зовсім залишитися без друзів.
Сократ
Класний керівник:
– Діти, уважно прочитайте афоризми й поясніть, як ви розумієте їх значення.
Учні:
– Ці слова учать дітей поважати та шанувати своїх батьків, бо без цього все людське життя втрачає свою вартість.
– Повага до батьків – головний обов’язок людини.
– Якщо не будеш поважати батьків, то і тебе ніхто поважати не буде.
Робота над прислів’ями
Класний керівник:
– А які прислів’я теж виражають ставлення нашого народу до батьків?
Учні:
-
Все купиш, лише тата й маму – ні.
-
Мати одною рукою б’є, а другою гладить.
-
У дитини заболить пальчик, а в матері серце.
-
Материн гнів, як весняний сніг: рясно впаде, та скоро розтане.
-
Нема у світі цвіту цвітішого над маківочки, нема ж і роду ріднішого над матіночки.
-
У кого є ненька, у того й голівонька гладенька.
-
Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько.
Учні:
– А ще в прислів’ях містяться поради батькам щодо виховання дітей.
-
Гни дерево поки молоде, учи дітей поки малі.
-
Коли дитини не навчиш у пелюшках, то не навчиш у подушках.
-
Добрі діти доброго слова послухають, а лихі – й дрючка не бояться.
-
Добрі діти – батькам вінець, а злі діти – кінець.
-
Де одинець – хазяйству кінець, а де сім – щастя всім.
Класний керівник:
– Видатний український педагог В. Сухомлинський написав багато притч і оповідань, у яких містяться поради й настанови дітям любити, шанувати й берегти своїх батьків.
-
Шануй і поважай матір та батька, які своєю працею і піклуванням несуть тобі радість. Пам’ятай, що вони також мають право на радість. Дорожи честю родини, оберігай її як святиню. Де б ти не був, не забувай про рідну домівку. Завжди пам’ятай про неї.
( За В. Сухомлинським)
-
Бути добрими дітьми для своїх батьків означає приносити в родину тільки мир і спокій, радість і щастя. Не приносьте батькам тривоги, горя, прикрості, ганьби! Турбота про мир і спокій в родині, про радість і щастя батьків повинна стати головним бажанням вашого життя. Якщо в родині горе, нещастя, неприємність, то ваша відповідальність за благополуччя сім’ї зростає в сто раз.
( За В. Сухомлинським)
Класний керівник:
– Розкажіть, діти, а як ви ставитеся до своїх батьків, у чому виражається ваша шана, повага до них і турбота про їхнє щастя.
Учні:
– Любимо їх, не засмучуємо.
– Не ображаємо грубими словами.
– Завжди допомагаємо, працюємо разом з ними.
– Намагаємося старанно виконувати їхні доручення.
Слухання легенди «Сини»
Класний керівник:
– А зараз я пропоную послухати легенду «Сини».
СИНИ
Дві жінки брали з криниці воду. До них підійшла третя. Старенький дідусь сів на камінець біля криниці перепочити. Одна жінка й каже іншим:
– Мій синок такий спритний і сильний. Ніхто його не подужає.
– А мій співає, як соловейко. Ні в кого нема такого чудового голосу, – каже друга.
А третя мовчить.
– Чого ти про свого сина нічого не скажеш? – питають її жінки.
– Що казати? Нічого особливого в ньому немає.
Ось набрали жінки повні відра води й пішли. І старенький дідусь за ними. Ідуть жінки, зупиняються. Болять руки. Хлюпає з відер вода. Ломить спину.
Раптом назустріч три хлопчики. Один через голову перекидається, колесом ходить. Милуються ним жінки. Другий соловейком заливається, пісню виспівує. Заслухалися жінки. А третій підбіг до матері, взяв у неї важкі відра й поніс додому.
Питають жінки у дідуся:
– Що скажете, дідусю? Як Вам наші сини?
– А де ж вони, – питає старенький. – Я лише одного сина бачу.
( О. Осєєва)
Бесіда за змістом
Класний керівник:
– Як ви розумієте слова дідуся, чому він так відповів матерям?
– Хто з синів виконує свій обов’язок перед батьками?
– У чому повинна виражатися любов до мами, тата?
– Що, на ваш погляд, виражає назва: тему чи основну думку?
Класний керівник:
– А чи повинна повага до батьків виражатися у словах, якими ви звертаєтеся до них?
– Чи є це, на вашу думку, проблемою сучасності?
Учні відповідають.
Класний керівник:
– А тепер пропоную послухати, як бачить цю проблему один з українських письменників і висловити своє враження від почутого.
ПОВАГА ЗМАЛКУ
Коли я часом чую, як підлітки, а то й молоді люди звертаються до батьків: «батя», «папаша», «старик», «маманя», «мамаша» або за очі називають їх
«мої предки», – мені робиться боляче й ніяково. Боляче за себе, ніби це стосується мене, і за тих батьків, до яких так звертаються. Чому сьогодні часто з’являється зневага дітей до батьків, відчуженість між ними? Чогось подібного, принаймні в наших селах, колись не чули. В Україні не лише до батька й матері, діда й баби, а навіть подружжя, сусіди між собою зверталися на « Ви». Любов і повагу до батьків, старших, як і працьовитість, гідність у наших родинах виховували змалку.
( Л. Орел)
Учні висловлюють своє ставлення до почутого, обґрунтовують обурення автора нешанобливими формами звертання до батьків.
– Нас обурює таке зневажливе ставлення до батьків.
– Такі діти не люблять і не поважають своїх батьків.
– Шкода батьків, що мають таких дітей.
Класний керівник:
– Для кожної дитини в світі перші вчителі – це батько й мати. Їхня свята нехитра педагогіка відкриття в людях доброти, вічних понять: хліб, праця, Батьківщина – входить в нашу свідомість і виховує найкращі почуття. Ким би ми не стали, на яку б висоту не здійнялися, та завжди в пам’яті бережемо їхню справедливу науку, їхні серця, віддані дітям.
– На уроках літератури ви будете знайомитися з автобіографічними творами українських письменників, у яких вони з невимовною ніжністю й теплотою згадують своїх батьків, з любов’ю розповідають про стосунки в родині. І з гордістю заявляють, що всього найкращого навчилися саме від батьків, завдяки ним стали справжніми людьми.
– Розкажіть, а чого ви навчаєтеся у своїх батьків, які риси хочете перейняти від них, у чому хочете бути на них схожими.
Учні розповідають, чому навчають їх батьки, в чому хочуть бути схожими на них.
Класний керівник:
– А зараз я хочу, щоб ви послухали, як згадував свого батька український космонавт, наш земляк Павло Попович. Учні підготували невеличку розповідь про нього, а також його спогади про батька.
Учень 1:
– Павло Романович Попович народився в м. Узин, що недалеко від Білої Церкви. Став льотчиком-космонавтом. У серпні 1962 року він здійснив перший у світі груповий політ двох пілотованих космічних кораблів. Почесний громадянин нашого міста. Помер 29 вересня 2009 року.
Учень 2:
– Своїми високими досягненнями він завдячував своєму батькові. Про це він написав у своїх спогадах.
Учень 3:
– Не скажу, що батько був занадто суворий. Але прищеплював любов до праці, до вірності даному слову. Він не міг терпіти, скажімо, якщо пообіцяв йому прибрати біля верстата в сараї і не закінчив, побіг гратися в м’яча. Скінчив діло – гуляй сміло, – була його улюблена приказка. Довго не переконував. Скоріше показував. Ділом. І ми з братами намагалися завжди до того, що доручив батько, ставитися сумлінно, працювати чесно. Батько любив повторювати, що хлопець має бути « справжнім чоловіком». У його батьківському розумінні це означало: робити своє діло на совість, не боятися труднощів, не розкисати під дощем, не скаржитися на невлаштованість, а, як належить справжньому мужчині, лицарю, вольовій людині, переносити труднощі стійко. Це нам усім подобалося. Я і мої брати, Микола і Петро, результати роботи показували батькові. А вони – батьків ми називали тільки на « ви» – насуплять брови, відведуть погляд – щось не так. Чимось не вдоволені. А коли в лагідній усмішці розпливається обличчя, підходить і гладить Миколу по голівці, ласкаво запитує щось у мене чи Петра – нам ясно, що наша робота йому до вподоби. Часто не хвалив. Але ми, як чутливі камертони, вже знали, де заслужили ласку чи приязнь.
( П. Попович)
Бесіда
– Чи важливими для вас є похвала чи осуд ваших вчинків батьками?
– Що означає для вас батьківська вимогливість?
– Як характеризує людину її ставлення до батьків?
– З чого видно, що автор тексту любить і поважає свого батька?
Підбиття підсумків
Класний керівник:
– Давайте спробуємо узагальнити все, про що говорили сьогодні на виховній годині. Що ж означає по-справжньому любити своїх батьків?
Учні:
– Це значить піклуватися про них.
– Не завдавати їм душевного болю.
– Не засмучувати негідною поведінкою.
– Трудитися, щоб полегшити їм життя.
– Називати їх найніжнішими словами.
– Учитися у них любити й поважати людей.
– Усі свої вчинки звіряти з ними.
Класний керівник:
– Учні нашого класу підготували поради В. Сухомлинського про святий обов’язок дітей перед своїми батьками. Нехай ці слова прозвучать як підсумок нашого заняття.
Учень 1:
– Для батька й матері ти завжди будеш дитиною. Кожен твій крок, кожен вчинок – хороший чи поганий – відгукується в материнському й батьківському серці радістю чи болем, щастям чи стражданням. Пам’ятай, що ти – сенс життя, радість і горе твоїх батьків.
Учень 2:
– У своїй безмежній любові до тебе вони часом забувають про те, що прийде час, коли у них не залишиться сил для того, щоб давати тобі матеріальні радощі буття. У них залишаться сили тільки на те, щоб любити тебе.
Учень 3:
– Знай, що людський обов’язок дітей – платити батькам за їхнє піклування про тебе, за безмежну любов і відданість – платити тим самим: піклуванням, любов’ю, відданістю. Борг дітей перед батьками не можна виміряти ніякою міркою.
Учень 4:
– Питай у батька й матері дозволу на те, що без їхньої волі робити не можна. Підкорення волі батьків – перша школа громадянського виховання, перша дисципліна твоєї совісті. Якщо не навчишся підкорятися волі батьків, ти не зможеш стати стійким, дисциплінованим, духовно непохитним.
Дітям роздають поради В. Сухомлинського як пам’ятки, які вони вклеюють до своїх щоденників.
