Мета: нагадати славні сторінки історії українського козацтва, розвивати творчі здібності, виховувати патріотичні почуття.
Обладнання: гітара, барабани, шаблі, вітрило, тканина синього й жовтого кольору, списи, макет кінської голови, казан, багаття.
Багаття. Півколом сидять козаки.
Позаду стоять три пари схрещених списів.
Звучать акорди гітари.
Один із козаків. Дивись, отамане, який Гудзь пишний та важний став! Геть побусурманився!
Гудзь. Я не подивлюся, Бельбасе, що ти старший від мене вдвічі, і за образу не уважу нікого.
Перший співрозмовник. Як же ти хочеш це довести? Показати, який ти в кулаці?
Козаки під ритмічний свист по черзі, крім отамана, показують військову вправність, демонструючи фігури гопака й перемежаючи виступи вигуками:
- А й справді, добре!
- Гей, нумо, братці!
- Ох і митець, вражий сину!
- Славно, славно, братчику!
Кожний після своєї частини виступу не сідає, а бере списа собі й побратимові й рівно стоїть.
На коні з’являється гінець, виснажений дорогою (шапка зім’ята, розхристаний, розпашіле обличчя, засапався (важко дихає). Спішується. Підбігає до отамана й шепоче тому щось на вухо (1 хв.).
Отаман занепокоєний.
Кожен із козаків займає бойову позу (має виражати тривогу, настороженість, пересторогу).
Отаман дає знак помахом руки (рух витягнутою рукою зверху вниз), дивлячись за лаштунки.
Дівчата на барабанах вистукують. З-за лаштунків лунають ритмічні удари в барабани.
Козаки сходяться докупи нещільно.
Отаман виходить наперед.
Козаки скидають шапки.
Отаман. Дозвольте слово мовити, панове козаки! Тільки-но на ваших очах на Січ прибув вістовий із Великої України. Невтішні українські справи, шановна громадо! (Звертається до гінця) Говори, коли маєш хіть.
Гінець. Не навчили мене красного мистецтва, крім бойового, тож вибачайте зарані, панове запорожці. З бідою я до вас прибув. Нерадісну звістку приніс я в серці своєму на матінку Січ. Щодня турки й татарва на нашу рідну землю посягають, села й міста палять, плюндрують поля, батьків і немовлят убивають, хлопців і дівчат у рабство забирають.
(Одна з дівчат із запнутим обличчям, крім очей, читає напам’ять, протягуючи слова і проходячи, ніби тінь, дивлячись собі під ноги, через усю сцену з однієї куліси в протилежну)
Зажурилась Україна,
Бо нічим прожити,
Витоптала орда кіньми
Маленькії діти.
Котрі молодії –
У полон забрато;
Як зайняли, то й погнали
До пана, до хана.
У натовпі козаків одночасно з виступом гінця наростає обурення від почутого (прислухаються, підштовхують один одного, мовляв: «Чи чувано таке було, чи бачено?»)
Отаман. Воїни! Славо нашого народу волелюбного! Небезпека страшна над народом волелюбним нависла: вільним йому у власній хаті бути чи на землі рідній рабом вічним скніти? Вибирайте ж: воля чи рабство?!
Козаки. (разом вигукують) Воля!
Отаман. За волю треба на смерть з ворогом стати. Чи згода?
Козаки. ( одностайно) Згода! Згода! Згода!
Отаман. Отож, за три місяці кожен із вас матиме нагоду довести, що найвищими чеснотами козака є рідна земля, лицарська честь і віра християнська! Готуймося ж до походу, браття!
(Один із козаків читає напам’ять
із викликом, із напівусміхом)
Да вже шаблі заржавіли,
Мушкети – без курків,
А ще серце козацькеє
Не боїться турків!
Козаки розходяться по різних місцях сцени на три групи.
Отаман чистить зброю.
Один гострить шаблю.
Двоє вправляються у двобої на шаблях.
Троє «будують» козацьку чайку (двоє розгортають жовте прилаштоване полотно, третій виносить біле вітрило)
У цей час дівчата втрьох біля вогнища готують їжу (перемішують куліш, переставляють горщик) і співають «За світ встали козаченьки…» перший куплет. Під час співу другого куплета одна попереду зі схиленою головою рухається в напрямі до човна й несе згорнуте синє полотно, а двоє позаду, обнявшися, за нею. Підходять до хлопців, які тримають човен, пригортають їх у глибокій зажурі. Хтось двоє розгортають синє полотно внизу перед човном, приймають від хлопців другою рукою човен, а третя бере щоглу з парусом.
Усі хлопці (при цьому пісня (перші два куплети) закінчується) підходять, беруть кожен у ліву руку спис (крім двох: отаман бере коня, другий – барабан), шикуються в колону в напрямку куліси (попереду отаман, потім парами, в останній парі барабанник).
Отаман. Шаблі в руки і до бою!
Козаки виймають з-за пояса шаблі.
Барабанник починає удари.
Далі крокування й пісня (пересування за лаштунки).
