Мета: активізація патріотичного виховання підростаючого покоління на прикладах подвигів старших поколінь в роки Великої Вітчизняної війни.
Наочне оформлення: вишитий рушник, коровай, виставка учнівських малюнків, букети квітів, вази, різнокольорові повітряні кульки, плакат «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні».
Музичне оформлення: аудіозапис урочистої мелодії; у виконанні учнів школи: українська народна пісня «Ой, у вишневому саду», пісня «Україна» сл. та муз. Т. Петриненка.
Обладнання: стелаж для виставки учнівських робіт, столи та стільці для запрошених гостей.
Технічні засоби: музичний центр, мікрофони, акустична система.
Хід свята
Звучить урочиста музика
Ведуча: Свято прийшло! Неповторне, весняне!
Свято прийшло до кожного з нас!
І День Перемоги такий був жаданий
В 45-тім для кожного з Вас!
Ведучий: День Перемоги! І залпи Салюту!
День Перемоги! Пам’ять жива!
День Перемоги!
Ніщо не забуто!
… Вам наш уклін і найкращі слова!
Ведучий: Збігають в минуле роки. За кожним – сила-силенна подій: радісних і сумних. А серед них – непідвладна часу і плину забуття світла і хвилююча дата – 65 річниця Дня Перемоги!
У цей весняний, осяяний радістю і сповнений хвилювання день, щиро вітаємо ветеранів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій, солдатських вдів, усіх жителів села Красилівка зі святом – світлим і вічним Днем Перемоги!
Ведучі зачитують списки
Ведуча: Ми пам’ятаємо про всіх, кого зачепила війна і хто творив наші перемоги: солдатів, матерів, вдів. Про пережите нагадують їхні роки та біль втрат, вкрите сріблом волосся і тьмяний блиск бойових нагород. Тож зичимо усім Вам сонця і миру, розуміння і добра, щастя, радості, а особливо – міцного здоров’я, спокою в родинах, тепла і затишку в душі, любові ближнього на довгі роки.
Ведучий: Дорогі наші славні ветерани! Наші мудрі наставники! З наступаючим святом, Вас!
Разом: З Днем Перемоги!
Ведуча: Сьогодні у нас в гостях – шановні сол датські вдови (називає всіх і коротко розповідає про кожну). Про кожну із вас можна розповідати не один, а кілька днів підряд. І це буде бентежна повість про невмируще кохання, жіночу вірність, відданість материнському і громадянському обов’язкові. Нелег ка доля випала вам, шановні матері, – у вас на вихо ванні залишились діти. І ви всю свою любов, ласку віддали своїм дітям, які, наче яблуні в саду, росли, зігріті вашими теплом і ласкою.
Ведучий: Скромно живуть солдатські вдови. Несп раведливо мала в них пенсія. Отож, живуть, щоб ніко му не заважати, невістку чи зятя, крий Боже, не зобидити і догодити всім – і внукам, і правнукам. Низько-низько вклоняємося вам, дорогі солдатки. Ро зум ваш світлий, досвід великий, мудрість життєва потрібні всім нам. Здоров’я вам на довгі роки!
Ведучий: Чи сонечко сяє, чи небо в похмурі,
Чи дощ, наче сльози, траву полива, –
Схилилась над мужем у вічній зажурі,
Як докір живим нам, солдатська вдова.
Ведуча: У тузі самотній вже роки прожиті,
Зів’яли надії під снігом коси.
А ти ще в чеканні шепочеш молитву:
О, Боже мій милий, його воскреси!
Ведучий: Сьогодні Красилівська земля низько вклоняється Вам, солдатам і працівникам тилу Великої Вітчизняної… За золотаве сонце, яке зійшло у ранковій красі, за квітучий розмай, за життя, яке понад півстоліття буяє на ній!
Ведуча: Вкривалася земля вишневим цвітом,
І яблуні сміялися рожево,
Вінком безсмертя, лавою повита
Йшла Перемога через день травневий.
Вона була і стомлена й велична
То плакала, то піснею злітала,
Тріумф життя, скорботу й пам’ять вічну
Несла в собі, над світом піднімала.
Ведучий: Сьогодні, напередодні 9 Травня, весь наш народ, а особливо ви, ветерани, добре усвідомлюєте, якою ціною давалась Перемога!
… Перемога! Ви прийшли до неї різними дорогами, з різних фронтів. Але не всім, хто воював, судилось дожити до цього дня.
Ведуча: Ви чуєте? А я вже чую їх слова. Вони із серця тих, кого немає. Вони всі з нами, бо їх душа жива… Ми всіх їх поіменно пам’ятаємо. Сьогодні ми низько схиляємо голови перед пам’яттю полеглих і вклоняємося живим.
Вшануємо ж світлу пам’ять синів і дочок, які не повернулися з поля бою до рідного дому, хвилиною мовчання.
Хвилина мовчання
Ведучий: Дякую.
Ведуча: Кожен із нас, хто живе на цій прекрасній землі, вдячні вам, людям, які захистили і зберегли її неповторну велич-красу!
Низький уклін вам, ветерани, за сонце, за щастя, за радість, за наших дітей! Низький уклін і щире вам спасибі за шум дібров і щебет солов’я. За ті страждання, муки, біди, що витримали ви і вся наша земля!
Ведучий: Дорогі ветерани! Війна по-своєму розпорядилася вашою долею. Не думали ви, зовсім юні, що 1941-й вручить у ваші молоді долоні не квіти для коханих, а солдатські погони. Але війна розпорядилась саме так! Я знаю, що там, на фронті, для вас тисячу разів лунала пісня шкільного дзвоника, і тисячу разів ви подумки, заходили до класу, в якому і проводили черговий урок. Це був урок не з географії, не з літератури, не з мови. Це був урок для тих, хто мав вижити! Це був урок про тих, кого вже не було! Це був урок-Реквієм!
Ведуча: Але українська пісня завжди була з вами. Пісня задавала Вам бадьорості та оптимізму.
Ведучий: Нас атака вночі чекала,
І залігши в густу траву
Чом – не знаю, – ми заспівали
Пісню давню, не бойову.
Звучить українська народна пісня «Ой, у вишневому саду»
Ведуча: Земле наша мила.
Щедра і багата.
Не роди для воєн,
Жодного солдата.
А роди ж ти земле,
Ковалів завзятих.
Та навчи їх щастя
Для людей кувати.
Ведучий: Ось уже 65 років, в День Перемоги, одягають ветера ни свої бойові нагороди. 65 років ордени і медалі війни знаходять своїх героїв.
… Велика Вітчизняна війна. 1418 днів і ночей, які вразили світ. Руйнувався бетон, плавився метал, але ви, вірні у своїй клятві, не зробили й кроку назад. Вперед, до Перемоги, йшли вони дорогами війни! Йшли такими ж дорогами рядові та генерали, йшли полки та дивізії, йшли батальйони.
Ведучий: Ви, дорогі ветерани, відчули на собі весь тягар війни, мокли і мерзли в окопах, під вогнем ворога, не шкодуючи свої життя, тримали оборону, йшли в атаку. Ви чесно виконали свій патріотичний обов’язок!
Ведуча: Війна забрала з хати чоловіка
І батька від дітей навік забрала,
Принесла холод і журбу велику
Таку журбу, що сліз для неї мало.
Споконвіку захищати Батьківщину була справа суто чоловіча. У війни не жіноче обличчя. Проте жінка винесла на своїх плечах весь тягар цієї жорстокої війни.
Ведучий: Чекали матері дітей додому,
Чоловіків дружини виглядали.
Дружини вже вони солдатські вдови,
Їм звістки чорні долю обірвали.
О, вдови, вдови …Мучениці світу,
Ви серця для дітей не шкодували,
І підняли їх, і дали освіту
Сміялись з ними і пісень співали.
Нехай ці поетичні рядки будуть сьогодні також дарунком усім нашим чарівним жінкам, “Берегиням” нашої славної України і нашого роду!
Ведучий: Хоч літа, хоч літа пролетіли,
Дві коси твої стали вже білі.
А я в тебе все так же закоханий,
Моя мила, моя синьоока ти.
Пам’ятаєш, як брав за руки.
Дарував тобі квіти весняні?
… Нехай знають і діти й онуки:
Ти – єдине моє кохання!
Ведучий: У нашому селі нема такої сім’ї, якої б не торкнулася війна. З кожного дому пішли на фронт чи батьки, чи сини, чи доньки. А дома на них чекали… Приходили листи, болем у серце стукали похоронки. Багатьох чекають з фронту й досі. Шукають і досі нагороди своїх героїв. Біль і жура у вдовиних серцях, у серцях синів, які так і не побачили своїх батьків.
Ведуча: Ступала Перемога гордим кроком,
А все ж сльозами скроплена гіркими,
Життів мільйони – то ціна висока,
А їх же рідні ждали всіх живими.
Ведуча: Дорогі ветерани! Від імені вдячних жителів нашого села, від імені усіх нащадків і тих, хто ще має народитись:
Я вклоняюсь Вам низько-низенько.
За врятований оцей світ!
За тюльпани, за білий-біленький
Яблуневий весняний цвіт.
Ведучий: Я вклоняюсь Вам, ветерани,
За щасливу мою долю.
Бо у ній – Ваші біль і рани…
За сина вклоняюсь і доню.
Ведуча: Я вклоняюсь Вам, сивим-сивим,
За сонячну неба блакить.
Вам, мудрим, і Вам, красивим,
Ми бажаємо довго ще жить!
Ведучий: Земле наша мила, світла наше доле,
Хай тебе не орють бомбами ніколи.
Хай тобі до віку не засіє горе
І не зійде лихо на твої простори.
Ведуча: Щоб жита рясніли, щоб цвіла калина
Щоб ростила мати –
Хлібороба сина.
Звучить пісня Тараса Петриненка «Україна»
