Пісні ратної звитяги

Пісні  ратної  звитяги

(Пісенний альбом для учнів 5-9 класів)

 

Мета: розвивати інтерес до історичної та культурної спадщини нашого народу, збагачувати знання учнів про пісню періоду Великої Вітчизняної війни; виховувати музичний смак, любов до пісні.

Обладнання: книжкова виставка, плакати, назви пісень, диски із записами пісень.Сторінки пісенного альбому:

І. Вступ.

ІІ. «Священная война» – музичний символ Великої Вітчизняної війни.

ІІІ. «Прощайте, скалистые горы» – пісня, наче стрімка морська хвиля.

ІV. «Катюша» — пісня вірності.

  1. «Песня о Днепре» – пісня-зброя.

VІ. «В лесу прифронтовом» – лірична пісня в роки війни.

VІІ. «День Победы» – гімн Перемозі.

 

І. Вступ

Ведучий. Добрий день, шановні ветерани, друзі, батьки, вчителі, гості. Щиро вітаємо вас на нашому святі!

65 років відділяє нас від буремних воєнних часів. Для історії – це небагато, а для людини – це майже все життя. А роки ідуть, ідуть… Швидко збігають, мов весняні струмки роки, квітнуть дерева, приходять у світ нові люди. Але не старіє, не зникає пісня тих років. Вона живе у спогадах бійця, у гранітному монументі та в пам’яті нащадків. Пісня. Пісня тих буремних літ. Її надійно оберігає народ, передаючи, як святиню, у спадщину поколінням.

Пісня – це наша історія, наша гордість і слава. Під час війни пісні відіграли величезну роль. Вони допомагали воїнам зібрати сили і виграти останній бій, вони нагадували про рідних і близьких, заради яких потрібно було вижити.

Тож поведемо розмову про пісню воєнних літ.

 

ІІ. «Священная война» — музичний символ Великої Вітчизняної війни

На світанку 22 червня 1941 року війна чорним крилом опустилася на мирну державу. Не було тоді людини, яка б не хотіла хоч чимось допомогти фронту, подолати фашистів у цій страшній боротьбі. Не стояли осторонь ні артисти, ні музиканти, які з перших днів по-своєму воювали з ворогом за допомогою слова і пісні.

До рук керівника Червоноармійського Ансамблю Олександра Васильовича Александрова потрапила газета «Известия» від 24 червня, де був надрукований вірш В.І.Лєбєдєва-Кумача. Поезія настільки припала до душі, що композитор відразу приступив до роботи, і через декілька годин пісня була готова. Протягом дня ансамбль вивчив пісню. З перших акордів це були рядки, які закликали своїх синів на боротьбу з ворогом. (Звучить запис)

Вставай, страна огромная,

Вставай на смертный бой

С фашистской силой темною,

С проклятою ордой!

Пусть ярость благородная

Вскипает, как волна,

Идет война народная,

Священная война!

У те страшне літо 1941 року на карту була поставлена доля Вітчизни. Весь народ піднявся на її захист. Країна перетворилася на величезний бойовий табір, охоплений єдиним поривом – розбити ворога, вигнати його з рідної землі, знищити фашизм. (Звучить запис)

Не смеют крылья черные

Над родиной летать.

Поля её просторные

Не смеет враг топтать!

Пусть ярость благородная

Вскипает, как волна,

Идет война народная,

Священная война!

Вже наступного дня група ансамблю відправилася на перон Білоруського вокзалу, щоб виконати пісню «Священная война» перед бійцями, які відправлялися на фронт. Натовп гув – були сльози, крики прощання. Коли артисти з’явилися, на них майже не звернули увагу. Військова форма в ті дні нікого не дивувала. Артисти вишикувалися напівколом, музиканти зайняли свої місця, і над натовпом загримів набат невідомої пісні.

Немов невидимий клич покликав людей! Вони стрепенулися, стали струнко, заворожені могутньою силою пісні. (Звучить запис)

Дадим отпор душителям

Всех пламенных идей.

Насильникам, грабителям,

Мучителям людей.

Пусть ярость благородная

Вскипает, как волна,

Идет война народная,

Священная война!

Такого люди ще не чули. Це була суть їх гніву, це ж те, про що кожен з них думав! Пісня висловлювалася за всіх зразу, вона увібрала їх душевний вогонь, їх любов до Батьківщини і відданість їй.

З того пам’ятного дня і почалася біографія пісні «Священная война», яка назавжди залишиться музичним символом Великої Вітчизняної війни.

ІІІ. «Прощайте, скалистые горы» – пісня, наче стрімка морська хвиля

На багато тисяч кілометрів простягнувся фронт Великої Вітчизняної війни. І на правому фланзі цього фронту вів бій з ворожими ордами відважний гарнізон півострова Рибачий, з трьох боків оточений Баренцевим морем, а з четвертого – фашистами. Півострів став неприступною цитаделлю для ворога і образно названий моряками «гранітним лінкором».

З Рибачого в редакцію флотської газети надходило багато поетичних віршів бійця морської піхоти Миколи Букіна. Особливо хвилюючим був вірш про любов до моря, про те, що бійці «від скелястих гір» ідуть, щоб знову з перемогою повернутися. Припали до душі ці слова композитору Жарковському, і з’явилася пісня «Прощайте,скалистые горы».

Євген Еммануїлович Жарковський народився в Києві, здобув вищу музичну освіту. З самого початку війни його було призначено художнім керівником естрадного оркестру Північного флоту. Багатьом кораблям Жарковський подарував пісні, що стали їхніми візитками. Нова пісня на вірш М.Букіна, наче стрімка морська хвиля, була близька до традиційних флотських вальсів, присвячена північноморцям, і зараз відгукується у наших серцях.

(Звучить пісня)

Ведучий. Воїн, ідучи в похід, бере із собою три речі: зброю, хліб і пісню. Народження людини пов’язане з піснею, перше кохання дівчини і юнака, щастя любові й гірка тривожна розлука – в пісні. Вічну тему кохання люди оспівували завжди. Навіть, коли гриміла війна, це світле почуття допомагало вірити і виживати.

 

ІV. «Катюша» – пісня вірності

Саме піснею віри можна назвати пісню «Катюша», яку створили Михайло Ісаковський і Матвій Блантер.

«Катюша» написана 1938 року. Ще палало полум’я війни в Іспанії, велися бої біля озера Хасан; не дуже спокійно було на західних кордонах. Тема Батьківщини, тема її захисту від зазіхань ворога, тема охорони кордонів була найважливішою темою. І тому пісня розповідає про бійця-прикордонника, якого Катюша кохає і чекає, якому дає наказ пильно берегти рідну землю.

Уже через рік «Катюша» перетнула кордони нашої держави. У роки Великої Вітчизняної війни «Катюшу» співали бійці армії Опору у Франції та Італії.

У 50-х роках ХХ ст. майже вісімдесят відсотків населення Італії знали «Катюшу», дійшла вона і до Сполучених Штатів Америки.

У післявоєнні роки «Катюша» стала популярною в Японії. У Токіо і тепер є кафе під назвою «Катюша», в якому ця пісня виконується принаймні один раз на вечір. «Катюша» відома в багатьох країнах, а про популярність у рідній державі свідчить те, що у воєнні і післявоєнні роки з’явилося багато переробок пісні.

Катюша була змальована не тільки як дівчина, що любить і чекає свого коханого, а й сама бореться з ворогами, перебуваючи в партизанському загоні; вона і на фронті – «с автоматом девушка простая», вона – і медична сестра: «раны Катя крепко перевяжет, на руках из боя унесет».

У «Катюши» є і продовження. «Катюшами» на фронті стали називати реактивні міномети – грізну для ворога зброю. З’явилася переробка:

Вот к передней «Катя» подходила,

Подвозя снаряды за собой,

И такую песню заводила,

Что фашисты подымали вой.

1985 року на ХІІ Всесвітньому фестивалі молоді і студентів у Москві ця пісня стала  своєрідним символом.

Не багатьом пісням випала така щаслива доля – впродовж уже семи десятиліть жити в серцях людей різних національностей на різних континентах. А в роки війни це була пісня вірності та віри.

(Звучить пісня)

 

  1. «Песня о Днепре» – пісня-зброя

Створили пісню композитор Марк Фрадкін і поет Євгеній Долматовський. Долматовський  за іронією долі потрапив у вороже оточення і виходив з нього в районі Дніпра. Важкою і хвилюючою була переправа через ріку в дерев’яному пробитому човні під прикриттям жовтневих сутінок. Та ще важче було розлучатися з Дніпром, з усім тим, що залишилося за вогняною лінією фронту, який невблаганно переміщувався на схід. Саме тоді в душі поета не переставали звучати, ніби тяжке голосіння, слова: «Ой Дніпро, Дніпро».  Вийшовши до своїх, він познайомився з молодим композитором М.Фрадкіним, якого схвилювали слова поета.

Так народилася і вперше прозвучала пізньою осінню 1941 року пісня, яка стала легендою, піснею віри, піснею-зброєю. Її співали на всіх фронтах, в тилу, співала вся країна. Дніпро став символом всього рідного, що залишилося за лінією фронту.

І після  Перемоги «Песня о Днепре» звучала в серцях людей. Не один десяток років живе серед нас ця мужня і стримано-сурова мелодія, несучи в собі відблиск грізних військових зірниць.

(Звучить запис пісні)

Ведучий. Пісня! Як багато вона важила у житті солдата. Для нього, захисника, це була і дружина, і мати, і рідний край.

 

VІ. «В лесу прифронтовом» – лірична пісня в роки війни

21 вересня 1942 року в газеті «Правда» надруковано вірш М.Ісаковського «В лесу прифронтовом». Рядки вірша дихали простотою, щирістю, задушевністю.

Творчість поета високо цінувалася як побратимами по перу, так і композиторами.

Так з музикою М.Блантера вірш переріс у пісню «В лесу прифронтовом». Ця лірична пісня давала можливість солдату «поспілкуватися» з близькими, виразити свої заповітні думи, вона була своєрідним «солдатським листом», що на радіохвилях і в концертних виступах артистів несла повідомлення з фронту в тил і назад, поєднуючи душі і думки людей.

Навіть після війни пісня припала до душі не одному поколінню, і кожне знайшло в ній те, що допомагало краще зрозуміти душу солдата-ветерана війни.

(Звучить пісня)

Ведучий. 27 мільйонів радянських людей загинули у цій страшній війні.

Лише на території України в руїни і згарища перетворено 714 міст, 28 тисяч сіл.

Скільки горя, мук, крові, життів людських за цими цифрами.

Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. Це все було… Були німі кургани, війна ішла не на життя, а на смерть.

Як сиві Дніпрові води, збігають роки. Журавлиними ключами відлітають у далекий вирій дні. А навкруги вирує вічне життя…

Весна така – аж серце замирає…

Земля квітує та звучать пісні,

І свято Перемоги йде по краю,

Найкраще наше свято навесні.

Воно прийшло до нас у сорок п’ятім,

Через пожежі, смерть, через війну.

 

VІІ. «День Победы» – гімн Перемозі

Багато пісень присвячено Перемозі, але саме її гімном стала пісня «День Победы», яку написали поет Володимир Харитонов і композитор Давид Тухманов. Цій пісні уже 35 років. Доки буде життя і мир на землі, її будуть пам’ятати і співати. Пісня  присвячена ветеранам, написана в мирний час, але по праву має статус фронтової.  Де б не звучала пісня «День Победы»: чи на концертах, чи перед ветеранами на зустрічах, чи молоддю, яка захоплюється роком чи попсою, – вона об’єднує всіх. І слухають цю пісню стоячи!

(Звучить пісня «День Победы»)

Author: Староприлуцька спеціальна школа

Добавить комментарий