Святий Миколай ( свято)

Мета: ознайомити школярів зі святом Св. Миколая, пока­зати, як в народі шанобливо           ставляться до Св. Миколая, сприяти розвитку діалогічного мовлення, виховувати повагу до всіх, хто творить добро.

 

 Дійові особи:
                         Зірочки                         Олюня

Ангел                            Олеся

Св. Миколай             Михась

Ангелик                      Маруся й Павлусь

Сцена святково прибрана. Звучить пісня «Святителю Николає».

                                                                                                                     (Див. додаток № 1.)

Учитель. Добрий вечір всім, хто до нас завітав. Сьогодні ми вшановуємо Св. Миколая. Це веселе народне свято. Колись господарі варили в цей день пиво, скликали гостей: гуляли та веселилися. А по обіді, запрягши найкращі коні в «козирки», з піснями та веселими вигуками їздили навколо села — бо ж треба знати, чи слизький сніг цього року випав?

В народних легендах та переказах Св. Миколай боронить людей від різного стихійного лиха, а найбільше — на воді. Ось чому всі одеські рибалки в своїх куренях мали образ

Св. Ми­колая. Виходячи в море на промисел, рибалки брали з собою образ Святого Чудотворця.

1 дівчинка.

Ось яка легенда про Св. Миколая записана на Харківщині. Слухайте уважно.

Св. Миколай-Чудотворець на небі не сидить, а тут, на землі, людям допомагає. Не те, що Касян — за панича вбрався і до Бога пішов на людей жалітися:

«Вони, — каже, — Миколая шану­ють, почитають. На його ім’я церкви будують, а мене й не зга­дають!»

Бог вислухав Касяна та й каже до янголів:

«Покличте мені Св. Миколая. Скажіть, щоб зараз прийшов!»

  • Нема його на небі! — кажуть янголи.
  • А де ж він?
  • Пішов на Чорне море людей рятувати!

«Почекай, — каже Бог до Касяна, — прийде Св. Миколай, тоді поговоримо».

За якийсь час Бог знову посилає янголів за Св. Миколаєм.

—   Нема його, — кажуть янголи, — на землі людей від пожежі рятує!

Втретє посилає Бог янголів за Св. Миколаєм.

—   Нема його, — кажуть янголи, — він кайдани розбиває, ко­заків з турецької неволі визволяє!

Аж за четвертим разом  з’явився Св. Миколай перед Богом; в старій свиті, мотузком підперезаний, чоботи і руки в болотній грязі.

  • Де ти був? — запитав Бог.

А Св. Миколай йому й відпові­дає:

  • Помагав мужикам воза з багнюки витягувати!
  • Ось бач, — каже Бог до Касяна, — за що його люди шану­ють?! Він на небі не сидить, на землі діло робить, а ти паном одягнувся і тут, на небі, кутки обтираєш. Іди геть від мене!.. Будуть тебе люди боятися, але не будуть шанувати.

1 хлопчик

Св. Миколай вважається покровителем дітей. 19 грудня він збирає усіх дітей на суд. Добрій, слухняній дитині він дає медяник і всім дітям в цей день дарує подарунки. Ось по­слухайте повір’я.

Вибігають Зірочки.

1 Зірочка.  Ми, Зірочки, спустилися з неба, щоб освітити путь Святому Миколаю.

 2 Зірочка.  Він в санчатах до Зірок роз’їжджає.

  • Зірочка. Їм подарунки дає і ось що питає:
  • Зірочка. Чи вмієте молитися?
  • Зірочка. Чи не любите сваритися?
  • Зірочка. Чи слухняні ви в батьків?
  • Зірочка. Чи не маєте гріхів?

Разом.      Просимо, Св. Миколаю, до нас!

Дзвонять дзвіночками.

Ангел. Моліться, діти, моліться! Кохайтесь у молитві та честі! Не все в житті легко дається. Дороги хресні зуміє той пройти, хто серцем до Бога прихилився, до добра святого. Тож щодня з гріхами власними змагайтеся, аби злого не дати прикладу. Лише ті дітки можуть бути прикладом, хто щоденно святі запо­віти Божі виконує. За це їх життя освятиться, любов дітей, онуків і правнуків матимуть.

Не забувайте Божої науки! А зараз всі разом покличемо Св. Миколая, якого Бог на землю посилає, аби дав міць, здоров’я й силу всім. Складім молитву нашому хранителю.

  Діти кличуть Св. Миколая. На сцену входить Св. Миколай.

Св. Миколай. Молилась тут ласкаво Україна! О діти любі! В оркестрі неба нехай зоря засяє! Тож треба, аби всі ви росли чесними і щедрими, добрими і вірними, щоб тішилися вами батько й мати.

Діти можуть прочитати вірші чи приказки про Св. Миколая.

Св. Миколай. Ось нині, власне, рік минув,

                          Як на землі я тут вже був,

Як дітям я дари давав

І всіх до праці закликав.

Наказував я добре вчитись,

Від зла втікати, людей любити.

 Св. Миколай звертається до Ангела.

                          Хто послухав моїх слів?

Ось нині і день наспів.

Я хочу знать, чи підросло

У дітях і добро, і зло.

Скажи, мій Ангеле, за рік

Я щось найбільше був прорік?

Ангел відкриває книжку і читає.
Ангелі.
             У моєму протоколі є запис такий —

Каже Миколай Святий:

  • Хто в цім році зробить добре діло,

Хай нас в празник чекає сміло.

Медівник ми принесли,

Смачно в нас його спекли.

Свята Варвара замісила,

А Свята Марія з припічка витягла

Та й на утіху добрим діточкам веліла віднести.

Ангел дзвонить.

— Ви, небесні слуги, закликаю вас, медівник несіть до нас!

Два Ангелика заносять лавку, застелену білим рушником. На лавці

лежить великий медівник.
1 Ангелик
.    Медівник ми принесли.
2Ангелик.     А де ж діти? Кому його присудити?
Ангел.           Ось вони! Зібралися в цій залі і чекають.
Св. Миколай.  Ну то поодинці кличте їх сюди.

Хай вони розкажуть, що за рік зробили,

Яке найліпше було діло.

А ми все розберемо,

Медівник найкращому дамо.

Ангел.            Хто з черги перший тут явився?

Входить убога дівчинка у біленькій блузочці, хустинці. За нею йде чорт і стає з протилежного боку від Св. Миколая.

Св. Миколай.  А хто ти така?

Дівчинка.       Я — Орися!

Св. Миколай. Ким є твій татко?

Дівчинка (знизує плечима). Я не маю батька.

Св. Миколай. А де ти живеш?

Дівчинка.      Он там, десята хата. Я ходжу до школи, а матуся шиє.

Св. Миколай. А гарно вчишся?

Орися.       Ні, не зовсім, (Із сумом.) Я часу не маю. У мене є бра­тик маленький, коли

прийду додому, то він мені спокою не дає.

Св. Миколай. Скажи, Орисю, що ти в цьому році доброго зро­била?

Орися.              Я? Я … нічого.

Чорт (до Орисі з вилами). Чого прийшла даремно гаяти час?

Ангел.              Не кричи, антипку. Добра се дитина. Добрих діл у неї має кожна днина.

                          Гарно в школі вчиться, а прийде додому, бу­ває за няньку братику малому.

Ще матусі допомагає — в хаті прибирає. Не раз була голодна, хоч

недоспить чи зазябне, та все ж до роботи її тягне. Бачиш, як маленьке її

тіло струджене й послаблене.

Св. Миколай. Орисю, стань ось тут, Хто другий явиться на суд?

Входить хлопчик. Коротенькі штанці, сорочка, краватка.

Хлопчик.        Я Михась зовуся. В школі пильно вчуся. Мене люб­лять батько й мати. Я у

них один як день. Я дістав від батька всякі подарунки: забавки й пакунки.

Від вуйка Семена срібно­го гульдена. Там у нас у Сутерані є бідарі

злиденні. Швець живе й шевчиха, а в них малі діти. Бруд там, холод диха,

нема що й одіти. Хліб сухий з водою їдять з дітворою. Все це я уздрів

випадково й віддав їм всі свої гроші, Отаке я діло зробив був сміло.

Чорт.               Ти, паничку, нагороди захотів? Підносить вила під ніс.

Ангел.              Цур тобі, антипку! Він не рветься до нагороди!

Чорт.              Він сам зна. що немає за що медяника брати.

Св. Миколай. Михайло, стань ось тут. (Михайло стає коло Орисі.) Хто ще явивсь на

суд?

Входять Маруся й Павлусь, одягнені дуже бідно.

 Маруся.          Ми не за себе, ми не за себе!

 Павлусь.          Ми є свідки. Олюня наша золотая  зробила нам доб­ро велике. І ми

прийшли за неї свідчити.

Входить Олюня, стає коло дітей, що одягнені бідненько.
Св. Миколай. Що ж вона вам доброго зробила?
Маруся.           Ось учора вийшло,

Ми весь день не їли.

Тато бігав зичить,

Зичить не хотіли.

А ввечері приходить

Як із хреста знятий.

— Бідні мої діти,

Йдіть голодні спати.

Ми лягли, у хаті зимно,

Нема чим і вкритись,

А тато став об стіни

Головою битись.

В тім розкрились двері,

і Олюня входить …

Олюня.        Діти, вже скінчилось лихо. Ось вечеря. А для вас, дядьку Максиме, тато має

службу. За дітьми оцими (показує рукою) ви вже не турбуйтесь. Я їх забираю і

сама над ними опіку при­ймаю.

Маруся.      І так наша Олюня зробила.

Павлусь.     Це для нас добро велике, і за неї свідчим!

Олюня відходить до дверей,

Св. Миколай. Олюню. Ти коло дверей не стій, а зблизься із нами, бо медяник твій.

Олюня (кладе руки на груди і з проханням звертається до Св. Миколая):

Отче Миколаю, вниз мене гне туга,

Більше твоя ласка, ніж моя заслуга.

Проти твого суду я не смію стати,

І собі не хочу сей медяник взяти.

Показує рукою на дітей у залі.

Адже всі ці діти, що сьогодні в залі,

Не одне в сім році щось добре зробили.

Хай не всі сьогодні спільну втіху мають,

Та тебе, як батька, нехай споминають.

Св. Миколай. Так, любо дитино, добре слово маєш,

Всіх любити рівно — це найкраща справа.

Ви, кохані діти, слухайте пильненько:

«Чи лихо, чи горе, чи важка година,

Будьте між собою як одна родина.

Любіться всі разом, бо ще є злі люди,

Коли серед своїх любові не буде.

Бо чужі вас, певно, не схочуть любити,

З ваших сварок скористають,

Щоб вас всіх згубити».

(І. Франко)

Оля розрізує медівник на кусочки і роздає дітям. Св. Миколай роздає дітям дарунки. Діти розповідають прислів’я та приказки на честь Чудотворця. (Див. додаток № 3.)

У кінці співають «А хто-хто Миколая любить «.

А хто-хто Миколая любить,

А хто-хто Миколаю служить.

Тому всякий Миколай

На всякий час помагай.

Миколай! А хто-хто спішить в твої двори,

Сего Ти на землі і в морі

Все хорониш від напасти,

Не даєш му в гріхи впасти.

Миколай!

А хто-хто к нему прибігає,

На поміч єго призиває,

Той все з горя вийде ціло,

Охоронить душу тіло.

Миколай!

Омофор Твій нам оборона,

І одна від бід охорона.

Не дай же марно пропасти,

Ворогам у руки впасти.

Миколай!

Миколаю, молися за нами,

Благаєм  Тебе зі сльозами,

Ми тя  будем  вихваляти,

Ім’я Твоє величати.

Миколай!

                                                                                    Додаток № 1

Пісня

                                            «Святителю Николає»

Святителю Николає, помагай в потребі,

Покровителю святійший на землі і в небі.

Ти славний є в чудах многих по нашій країні,

Тебе славим, прославляєм торжественно нині.

Будь помічником ласкавим, Святий Чудотворце,

Хорони нас від всяких бід, Ласкавійший Отче!

До тебе ми всі покірно, щиро прибігаєм,

В Тобі помочи, потіхи і ласки шукаєм.

Вислухай наші молення. Отче Николає,

Які до тебе в надії всегда засилаєм.

Додаток № 2

Оповідка

Мандрівка Миколая з Касяном

Як ви знаєте, Касянів день припадає раз на чотири роки, себто на високосний. Саме цей факт «неповаги» до злого Касяна і обіґрується в багатьох сюжетах. Ось послухайте.

Якось Касян та Миколай, зодягнувши білі ризи, ішли в цер­ковних справах. Дорогою вони зустріли бабусю, що загрузла в болоті. Миколай каже:

  • Давай, Касяне, допоможемо старенькій!
  • Я не можу, — відповів попутник. — Мої білі ризи забруд­няться …

Миколай тим часом допоміг немічній жінці вибратися з баг­на, але замастив одіж. Ідуть обоє мовчки, коли це їм назустріч вийшов Бог і питає:

  • Чого це в тебе, Миколаю, брудні ризи?
  • Там, дорогою, загрузла бабуся, — відповів Чудотворець, — то я рятував її.
  • А в тебе чому чисті? —звернувся до Касяна.
  • А я не побажав бруднити …
  • Гаразд. — промовив Бог, — якщо ти злегковажив святу заповідь — допомагати людям у біді, то пам’ятати тебе будуть раз на чотири роки, а Миколая за його добрий вчинок відзна­чатимуть двічі на рік!

                     Додаток № 2

  • Приповідка для чемних діток

                                          від Св. Миколая

Мамусиній господині,

Що порядок любить все,

Даруночки несу нині,

Бо дитина на них жде.

Ой голубко, моя крале,

Слухай маму все свою —

То не тільки книжку й Лялю,

А й цукерок принесу.

2                                   Приповідка Св. Миколая

                                        для нечемних дітей

Ти, дитино моя мила,

Маєш тут що заслужила, —

Я до тебе загостив

І дарунок тут лишив:

Що не слухала ти тата,

Ані мами, ані брата,

Тому різку, як той гай,

Дає Святий Миколай!

Додаток № З

Прислів’я та приказуй,  пов’язані з ім’ям Святого Чудотворця

  • Після Миколи пшениця вкриє поле.
  • Хвали зиму після Миколи,
  • Коли ти мені не віддаси до Миколи, то вже не оддаси ніколи.
  • Миколай — жінки своєї не май.
  • У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепло ніколи.

6      Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.

  • До Миколи — та й ніколи.
  • Варвара постелить, Сава погладить, а Микола стукне. Варвара показує дорогу, Сава мости мосте, а Микола пригвозде.

 

 

 

 

Література:

  1. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. -—Мюнхен, 1958-1966. —

Ч. 1.

  • Дем’ян Лука. Календарний рік звичаїв і вірувань. —Мукачеве, 1936.
  • Календарно-обрядові пісні. — 1987,
  • Килимник С. Український ріку народних звичаях в історичному освітленні. — Вінніпег-Торонто,1955-1963. — Т.1-5.
  • Скуратівський В, Берегиня. — К.,1987,
  • Скуратівський В Святвечір. — Кн. і!, — К., 1994.
  • Скуратівський В. Свята нашого народу // Вітчизна. — 1991. — № 1-6.
  • Сявавко Є. І. Українська етнопедагогіка в її історичному розвитку.— К., 1974.

Чичеров В. И. Зимний период русского народного земледельческого ка­лендаря XV)—ХІХ веков // Очерки по истории народних верований. — М,, 1957.

Author: Староприлуцька спеціальна школа

Добавить комментарий