Я вірю в силу доброти

Мета: Формувати моральні основи дитячої особистості, сприяти вихованню доброї, чуйної, лагідної людини. Виховувати потребу в самовдосконаленні та самовихованні.

Вчитель. Діти, сьогодні ми поговоримо про найважливішу цінність людської душі-про доброту. Кажуть, що весь світ стоїть добром людського серця. Злі та недобрі почуття-пригнічують та нівечать наші душі. А доброта творить, відроджує, лікує…

Що людині потрібно для щастя? Так, здоров’я, хороші друзі, щоб рідні довго жили. А ще потрібно, щоб поруч з нами були завжди добрі чуйні люди.

Є поміж нас багаті й бідні.

Кому, що треба, доля не питає.

Та є дві речі всім нам необхідні:

У світі мир, а душах доброта.

Що ж таке доброта? Доброта-це уміння співчувати іншій людині, відгукуватися на її горе, яке може спідкати кожного з нас, це милосердя по відношенню до того, хто потребує допомоги, це добре ставлення до всіх людей. Все своє життя, починаючи з дитинства, людина пізнає, що таке «добре», а що таке «погано».

Діалог сина та матері

Син. Матусю рідна, я лише ступаю

На цей важкий, тернистий шлях життя,

В усьому тільки добре помічаю,

А кажуть, вистачає в світі й зла?

Мати. А світ розпочинається з любові,

Як день із світанкової зорі.

Коли пречисті, рідні колискові

Співають невсипущі матері.

І долю вам хрещато вишивають

Піснями, що тепліших не знайти,

І денно й ночно в Господа благають

Вас від страждань і горя вберегти.

Син. А світ мережаний то цвітом, то снігами,

А в світонька такі шляхи круті!

Мати. І між його вітрами й віражами

Ви осягнете істини святі.

Не нарікай на труднощі даремно,

Не підкоряйся млявості імлі…

Син. Коли ж навколо раптом стане темно?

Мати. У грудях сонечко любові засвіти.

Для себе, для родини й України.

Пильнуй вогонь добра від зла і марноти,

Бо ти на світі білому — Людина,

Бо в світі трудному світильник Божий-ти.

У цій шаленій чорно-білій січі,

Крізь болісні і радісні літа

Несімо любові промені одвічні —

Хай торжествують світло й доброта!

Вчитель. Доброта людини — у її погляді, лагідних очах, щирій посмішці. А ще в доброму привітному слові. Часом, нам так не вистачає його. Кажуть, що словом можна і ранити боляче, якщо воно зле і безсердечне, і вилікувати, оживити, якщо воно чуйне та сповнене безмежної турботи. Бути добрими та чуйними, ставитися до людей з теплом вчить нас українська мудрість-прислів’я та приказки.

Робота з прислів’ями.(вчитель роздає учням роздруковані картки з частинами прислів’їв. Один учень читає першу частину, а інші підбирають закінчення.)

Вчитель. А які ще прислів’я ви знаєте?

(учні зачитують прислів’я)

Учень. Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

Бо доброта — не тільки те,

Що обіймає тепле слово,

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині.

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти.

Учень. Нам би про душу хоч не забути,

Нам би хоч трохи добрішими бути,

Ми лише раз, так уже повелося,

Живемо на цій грішній землі…

Хай прокинуться сплячі душі,

Що як квіти у квітнику,

Що потребують дощу і суші

На довгім життєвім шляху.

Хай романтика віри й любові,

Слова людського тепла й доброти

Нам порожнини в душах заповнить,

Куди вже війнули байдужі вітри.

Учень. Я вірю в силу доброти,

Добро завжди сильніше злого,

Дає наснагу, щоб цвісти

І світлу обирать дорогу.

Я вірю в силу доброти,

Що має долю роботящу.

Що хоче, щоб і я, і ти,

І все було у світі кращим.

Сценка «Допоміг».

— Іванку, агов!

— Агов.

— Тебе я знайшов?

— Знайшов.

— Ти погріб копав?

— Копав.

— У яму упав?

— Упав.

— Давно ти упав?

— Давно.

— Куди ти упав?

— На дно.

— А що там на дні?

— Струмок.

— А що в глибині?

— Пісок.

— Каміння нема?

— Нема.

— А холод пройма?

— Пройма.

— Нагору спішиш?

— Спішу.

— Лежиш чи сидиш?

— Сиджу.

— І нудно сидіть?

— Ага.

— Що в тебе болить?

— Нога.

— Драбину чекав?

— Чекав.

— На поміч гукав?

— Гукав.

— То, кажеш, сидиш?

— Сиджу.

— Посидь…Я гулять біжу!

Вчитель. Не випадково люди провели чітку межу між людиною доброю і добренькою. Добра справа — це справа копітка. І тут гарними фразами не обійдешся. Потрібно діяти — в будь-який момент прийти на допомогу, вміти поступитися своїм заради чужого. Добро-завжди дієве, воно не буває пасивним, а пасивне добро — це вже не добро.

Найогидніші очі — порожні,

Найгрізніше мовчить гроза,

Найнікчемніші душі — бездушні,

Найпідліша-брехлива сльоза.

Найпрекрасніша мати-щаслива,

Найсолодші вуста — дорогі,

Найчистіша душа-незрадлива,

Найскладніші люди – прості.

Але правди й брехні не розмішуй,

Не ганьби все підряд без пуття,

Бо на світі лиш той наймудріший,

Хто найдужче любить людей і життя.

Гра «Збери слово».

Вчитель. Поруч із добром по життю йдуть його друзі, щоб познайомитись з ними нам потрібно виконати завдання(із букв скласти слово).

Чуйність — турботливе, уважне ставлення до людей.

Щирість — відкритість душі, чесне ставлення людей.

Доброзичливість — побажання людям добра, радості, готовність прийти на допомогу.

Гуманізм — чуйне, добре ставлення до людей.

Вчитель. Ставитися до інших відкрито, по-товариськи, дружньо, з прихильністю може лише добра людина. Давайте дізнаємось на скільки товариськими є кожен з вас. Проведемо такий тест. При відповіді «так» зараховується один бал.

Тест

Чи звертаєш увагу, який настрій у однокласників, коли заходиш до класу?

Чи приємно тобі називати однокласників по імені?

Під час сварки ти намагаєшся образити однокласника?

Якщо кого-небудь із дітей звинуватив без причини вчитель, ти будеш його захищати?

Якщо однокласник попросив у чомусь допомогти йому, ти погодишся?

Ключ до тесту:

4-5 балів — ти хороший товариш.

3 бали — ще трішки придивись до себе, в тебе все вийде.

1-2 бали — все залежить тільки від тебе, хочеш бути краще-зміни себе сам.

Вчитель. Як каже нам Біблія: «Тож усе чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, самі чиніть їм і ви…»

Вчитель. Найкоротша відстань між людьми-це усмішка. Тож частіше усміхаймося. Будьте вищими від усяких пліток, образ. Умійте прощати.

Стежте за своїми думками — вони стають словами.

Стежте за своїми словами — вони стають учинками.

Стежте за своїми вчинками — вони стають звичками.

Стежте за своїми звичками — вони стають характером.

Стежте за своїм характером, бо він визначає вашу долю.

Мандрівний сліпець. Я посох в руки взяв й подався в мандри,

Щоб птаху щастя віднайти,

Помилуватися красою,

Поспілкуватись з добрими людьми.

Я стільки різного побачив,

Що і не в змозі все розповісти,

Бо краса мого рідного краю

Неперевершена у всі часи:

А чи весна буяє в буйнім саді,

А чи петровські грози ллють,

Чи осінь закружляла в листопаді,

А за нею — морози тріскучі ріки кують…

Здавалось , Божий Рай…чого іще бажати?

А люд чомусь довкола, мов німий…

Ніде ні посмішки, ні жарту не чувати,

Не вміють і спокійно розмовляти,

Один повз одного снують.

Усі кудись біжать, спішать.

Й похмурі у всіх лиця,

Та й іскорки в очах нема…

Та й цінності сьогодні помінялись:

Збагачення лише в людських думках.

І заволав я з розпачу жахливо,

Й осліп…щоб більш не бачить зло,

Та з того часу і свіча в моїх долонях

Для того, щоб віднайти людське добро.

(Довкола сліпця крутяться темні сили)

Багатство. Ха — ха. Безглузді всі твої слова.

Бо у багатства доброти нема.

Багата — це скупа й сліпа людина,

Та і свідомості у неї теж нема.

Ха — ха.

Сліпець. Геть мара!

Байдужість. Ха — ха. А я – людська байдужість,

Ввійшла в довіру всім, мов рідная сестра.

А ти тепер ридай, волай,

Проси про допомогу,

Ніхто не обізветься,

Так і знай! Ха — ха!

Сліпець. Взиваю вас, о Світлі Сили,

Прийдіть на допомогу,

Порятуйте нас!

Земля ридає, квилить

Під тягарем жорстокості та зла.

Гори, палай, моя свіча надії,

Ти промінь світла і моє спасіння,

Нехай від твого полум’яного горіння

Розтопляться всі збайдужілії серця.

(Танець — боротьба Світлих та Темних сил)

Птаха Щастя. Доброта й милосердя — міцні два крила,

Що тримають все людство в польоті.

В порятунок природа їх людям дала,

Через них визначається хто ти.

Доброта й милосердя єднають серця,

Зігрівають всі душі й підносять.

В них немає конкретного в світі лиця,

Вони милості й жалю не просять.

(Птаха Щастя облітає довкола Мандрівного Сліпця , крильми доторкаючись до його очей).

Прозрій же добрая людино,

Прозрій, заради щастя на землі,

І розпали свічу надії

У спраглій без добра душі.

Сліпець. Для зла й неправди планета замала!

Творіть добро, добро плекайте, люди!

Садіть сади, нехай для внуків буде

В плодах частинка вашого тепла.

Птаха Щастя. Творіть добро для тих, хто поруч йде,

Хто ділить хліб із вами чемно — навпіл,

Єдиного навчіться — віддавати,

Не бійтеся, ніщо не пропаде,

Ніщо не піде в тлін, — в траву повернеться,

Умножене стократно.

На те воно й добро, щоб проростати,

Тому й людське, що люди ним живуть.

Сліпець. Творіть, творіть добро!

На те ми й люди, щоб добро творити!

Учень. Хай в кожному із нас палає свічка милосердя

І зігріває ближнього теплом.

Учень. Байдужості хай крига скресне

Й життя-ріка наповниться добром.

Учень. Не будь сліпцем із соколиним зором,

Не будь глухим, коли ти не глухар.

Віддай краплину — і повіки сором

Не буде гризти душу, мов сухар.

Учень. Візьмемось , друзі, разом всі за руки,

Нехай єднає нас тепло сердець.

Розділимо на всіх і щастя й муки,

Й біда міліє поруч хай , не десь.

Вчитель. Час невпинно біжить вперед. Збігають хвилини, години, пливуть роки. Хочеться вірити, щоб у вас все було гаразд, хочеться, щоб слова доброти почуті сьогодні, ви пронесли крізь усе життя. Пам’ятайте, людина на цім світі не вічні, життя коротке і гріх розтринькувати його на погані справи.

Будьте добрими, людяними, милосердними, терпеливими, нехай не черствіють ваші душі у щоденних клопотах, бережіть своє серце від усього злого. Всім нам не легко у сьогоднішній час, але пам’ятаймо, що поруч є люди, яким набагато гірше. А ми можемо хоч на крихту покращити їхнє життя своїм відношенням, усмішкою, теплим поглядом…

Author: Староприлуцька спеціальна школа

Добавить комментарий