МЕТА:
-
виховувати любов до птахів, тварин, прагнення вивчати таємниці живої природи й захищати її;
-
розвивати непримиренне ставлення до жорстокості, садизму.
І. Слухання оповідання В.Сухомлинського “Велика це біда – бездумність вчинку”
Юрко прийшов до школи з рогаткою. До уроків було ще багато часу. Він сів під кущем бузку й став дивитися на синичок, що весело щебетали й перелітали з гілки на гілку. Зграйка синичок знялася й кудись полетіла: залишилась одна пташка. Вона щебетала тихо й ласкаво, потім стала чистити пір’ячко маленьким дзьобиком. Юрко прицілився в синичку й пустив у неї гострий камінець. На листя бризнула кров, тіло синички впало під кущ.
Юркові стало страшно. “Невже це зробив я?” – не вірилось йому. Не думав, що ось зараз він може вбити. Хлопчик взагалі ні про що не думав. Велика це біда – бездумність вчинку. Раптом відчув: хтось поклав руку йому на плече. Юрко побачив учителя.
Учитель відхилив гілку, і Юрко побачив на бузку маленьке гніздечко. З нього виглядали пташенята. Голі й безпомічні, вони жалібно пищали, розкриваючи дзьобики.
“Тепер вони лишилися без матері, – тихо сказав учитель. – Уяви собі, що б ти відчув, якби хтось прийшов до вас у хату і вбив твою маму”.
Юрко стояв блідий і мовчазний.
“ну, що ж, іди на урок, – зітхнувши, сказав учитель. – Завтра прийдемо подивимось на пташенят. Допомогти їм ніхто не зможе”.
Уночі Юрко майже не спав. Перед очима стояли пташенята, які жалібно роззявляли дзьобики й пищали, чекаючи на матір.
“Ну що, підемо ще раз подивитися на пташенят? Чи живі вони?
Юрко заплакав.
Через багато років 30-річний Юрій, батько двох дітей, прийшов до вчителя. Він сказав: ”Якби ви покарали мене тоді, викликали матір, батька… – це було б меншим покаранням, ніж те, що я пережив… Із тремтячим серцем думав я про матір. Мені хотілося підійти до неї, поцілувати її. Глибокої ночі, коли всі спали, я підійшов до неї. Я знав, що доторкнутись до неї не можна – вона відразу прокинеться. І я поцілував краєчок її подушки.
ІІ. Бесіда за прослуханим
-
Чи хотів Юрко вбити синичку?
-
Чому він це зробив?
-
Хто допоміг йому зрозуміти ганебність і жорстокість свого вчинку?
-
Як ви можете пояснити його поведінку вночі?
-
Чи не було у вас випадку, коли ви щось зробили бездумно, а потім каялися?
-
Як ви ставитеся до пташок? Що можете розказати про користь від пташок?
-
Хто з вас допомагав пташкам у холодну пору року? Як саме?
ІІІ. Слово учителя
Важко навіть уявити, що було б, якщо не було цих маленьких трудівників. Лише одна пара синичок за 14 днів приносить пташенятам їжу не менше 10685 разів. Уявляєте, скільки прожерливої гусені, різних личинок, комах, черв’яків знищують вони за літо? А скільки шкідників наших садів, лісів, городів, полів знищує все птаство?
А яке задоволення, яку насолоду приносить нам пташиний спів! Хто з вас чув, як улітку високо-високо над хлібною нивою виспівує жайворонок, ніби натягує невидимі струни між небом і землею? Або рано-вранці вийдіть у садок і вслухайтесь у концерт цих невидимих музикантів. Здається, разом з цілющим свіжим повітрям ця музика вливається у вашу душу, будить у ній добрі почуття, радісні надії.
У нашого народу, чутливого до краси, особливе, зворушливо-поетичне ставлення до пташок. Тому так часто до них звертались творці найніжніших народних пісень. Птахи стали символами і родинного щастя, і вірного кохання, і материнської любові, і козацької звитяги, і болю розлуки. Образи зозуленьки на калині, соловейка в гаю, чаєчки-небоги, голуба сизокрилого і орла сизого, лелеченьки і гусей-гусенят невіддільні від образу нашої прекрасної землі з тихими водами і ясними зорями. Цю народнопісенну традицію використовують поети. Особливо вона відчутна в багатьох віршах і поемах Тараса Григоровича Шевченка.
Чи винна голубка, що голуба любить?
Чи винен той голуб, що сокіл убив?
Сумує, воркує, білим світом нудить,
Літає, шукає, дума – заблудив(“Причинна”)
А журавлі летять собі
Додому ключами… (“Думка”)
Защебече соловейко
В лузі на калині,
Заспіває козаченько,
Ходя по долині (“Тополя”)
Чайка скиглить літаючи,
Мов за дітьми плаче (“До Основ’яненка”)
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї.
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічають (“Гайдамаки”)
Ой зозуле, зозуленько,
Нащо ти кувала,
Нащо ти їй довгі літа,
Сто літ накувала? (“Сова”)
Ой застогнав сивий пугач
В степу на могилі,
Зажурились чумаченьки… (“У неділю не гуляла”)
Затихло все, тільки дівчата
Та соловейко не затих (“Садок вишневий коло хати”)
Це – лише невеличка частина тих багатьох творів, у яких автор, звертаючись до образів пташок, передає незрівнянну красу рідної землі, глибину людських переживань. А у скількох творах герої звертаються до своїх близьких, рідних ласкавими словами: “орле сизий”, “голубонько”, “лебедонько”, “пташечко моя”, “зозуленько”…
На жаль, такі слова дуже рідко почуєш з уст сучасної молодої людини. Далеко частіше калічать наші душі слова брутальні, лайливі, слова-покручі, іншомовні запозичення, якими, часто навіть не розуміючи їх змісту, так люблять козиряти молодики.
Нині, коли гостро стоїть екологічна проблема, не меншою є проблема порятунку людської душі від жорстокості, цинізму, байдужості, егоїзму.
Будьте непримиренними до всього грубого, жорстокого. Не допустіть, щоб на ваших очах мучили котів, собак, птахів. Зупиніть підлітка, який руйнує пташине гніздечко або цілить з рогатки. Будьте захисниками братів наших менших.
IV. Вікторина
-
Яка з домашніх тварин приручена найдавніше? (Собака; 12000 років тому)
-
Скільки років може прожити курка? (До 30 років)
-
Які птиці сплять на льоту? (Стрижі)
-
Яких тварин найчастіше зображають на державних символах країн? (Лев, орел)
-
Який птах ударом ноги може вбити людину? (Страус)
-
Який птах найшвидше бігає? (Страус; в середньому – 45 км/год, а може і 70 км/год)
-
Як називається найменший птах? (Колібрі)
-
Яка зі свійських тварин одомашнена найпізніше? (Кролик)
-
Що таке Червона книга?
-
Якій тварині поставлено пам’ятник у Парижі? (Собаці. Сенбернару-рятувальнику)
-
Якого кольору птах щастя? (Синього)
-
Який птах допоміг герою української народної казки “Яйце-райце”? (Орел)
-
Який птах є символом мудрості? (Сова)
-
Якій із пташок у казці співають пісеньку:
Онде наша діва,
Онде наша Іва,
На метенім дворці,
На тесанім стовпці,
Кужілочка шумить,
Веренце дзвенить.
Скиньмо по пір’ячку,
Нехай летить з нами! (Кривенькій качечці)
-
Які птахи летять ключем? (Журавлі)
-
Яка птиця “на хвості приносить” новини? (Сорока)
-
Скільки “пальців” на лапі у курки) (4)
V. Заключне слово класного керівника
Надзвичайно цікавий, таємничий світ природи. Вивчайте цей захоплюючий світ, виростайте мудрими і добрими його господарями, керуйтесь у житті законами краси, добра, любові і справедливості.
І на закінчення послухайте вірш Д.Білоуса “Ніжні слова” (читає учень)
Зайшов я до дітей у клас:
Ану згадаймо з вами
птахів, котрі зовуться в нас
пестливими словами.
Збудились жваві дітлахи,
підскочив Саша Мисик:
– Є, – каже, – в нас такі птахи,
Наприклад, пташка грицик!
– А ще, – гука Наталочка, –
Є голуба рибалочка!
А Владислав Толочко:
– А ще – волове очко!
– Стривайте, – каже Милочка, –
Є пташка ще кобилочка!
А Морозенко Алла
ще повзика назвала.
– Гаразд. Але цікаво, –
запитую весь клас, –
чом звуть їх так ласкаво,
ану, хто скаже з вас?
Цим, товариство миле,
підказує народ,
щоб знали ми й любили
чудесних цих істот.
