Довідник завуча

Розділ І

Довідник завуча: планування

Заступник директора відповідає за правильну організацію навчально-виховного процесу у школі, за виконання навчальних програм, якість викладання навчальних предметів, здійснює контроль постановки навчально-виховної роботи, успішності й відвідування учнів, регулює навантаження вчителів, організовує методичну роботу, складає розклад навчальних занять і звіти про стан навчально-виховної роботи.

У своїй роботи заступник директора з навчально-виховної роботи керується посадовою інструкцією, яка затверджується директором школи.

1.1. Посадова інструкція  заступника директора школи

 з навчально-виховної роботи

1. Загальні положення

1.1. Ця посадова інструкція розроблена на ос­нові тарифно-кваліфікаційної характеристики за­ступника директора (керівника, начальника, за­відувача) закладу освіти, затвердженої наказом

Під час розробки Інструкції враховувалися ре­комендації щодо організації служби охорони праці в загальноосвітніх закладах Міністерства освіти України.

1.2. Заступник директора школи з навчально-виховної роботи призначається на посаду і звільняється з неї начальником (завідувачем) уп­равління (відділу) освіти.

На період відпустки чи тимчасової непраце­здатності заступника директора школи з навчаль­но-виховної роботи його обов’язки можуть бути покладені на заступника директора з виховної роботи або вчителя з числа найбільш досвідче­них педагогів. Тимчасове виконання обов’язків у таких випадках здійснюється на підставі наказу директора школи, виданого з дотриманням ви­мог законодавства про працю.

1.3. Заступник директора школи з навчально-виховної роботи повинен мати вищу педагогічну освіту і стаж роботи не менше ніж 5 років на пе­дагогічних чи керівних посадах.

1.4. Заступник директора школи з навчально-виховної роботи підпорядковується безпосеред­ньо директору школи.

1.5. Заступнику директора школи з навчаль­но-виховної роботи безпосередньо підпорядкову­ються:

1.6. У своїй діяльності заступник директора школи з навчально-виховної роботи керується Конституцією України, Законом України «Про освіту», Указами Президента України, рішення­ми Кабінету Міністрів України та органів управ­ління освітою всіх рівнів з питань навчання та виховання учнів, трудовим законодавством, пра­вилами і нормами охорони праці, техніки безпе­ки і протипожежної охорони, а також Статутом, локальними правовими актами школи (в тому числі Правилами внутрішнього трудового розпо­рядку, наказами й розпорядженнями директора, цією Інструкцією), трудовим договором (контрак­том).

Заступник директора школи з навчально-ви­ховної роботи дотримується Конвенції про права дитини.

2. 2. Функції

Основними напрямами діяльності заступника директора школи з навчально-виховної роботи є:

2.1. Організація навчально-виховного процесу в школі, управління ним і контроль за

розвитком цього процесу.

2.2. Методичне керівництво педагогічним ко­лективом.

2.3. Забезпечення дотримання норм і правил техніки безпеки в навчальному процесі.

3. Посадові обов’язки

Заступник директора школи з навчально-ви­ховної роботи виконує такі посадові обов’язки:

3.1. Організовує поточне і перспективне пла­нування діяльності педагогічного колективу.

3.2. Координує роботу вчителів та інших пе­дагогічних працівників з виконання навчальних

планів та програм.

3.3. Організовує і координує розробку необхід­ної навчально-методичної документації.

3.4. Здійснює систематичний контроль за які­стю навчального та виховного процесів і об’єктив­ністю оцінювання результатів освітньої підготов­ки учнів, роботою гуртків і факультативів, відвідує уроки та інші види навчальних занять, що прово­дяться педагогічними працівниками школи, ана­лізує їхні форму та зміст, доводить результати аналізу до відома педагогів.

3.5. Організовує роботу з підготовки й прове­дення екзаменів.

3.6. Організовує просвітницьку роботу серед батьків, приймає батьків (осіб, які їх замінюють) з питань організації навчально-виховного про­цесу.

3.7. Надає допомогу педагогічним працівни­кам в опануванні й розробці інноваційних про­грам і технологій.

3.8. Здійснює контроль за навчальним наван­таженням учнів.

3.9. Складає розклад навчальних занять та іншої освітньої, в тому числі й культурно-розва­жальної, діяльності, забезпечує якісну і своєчас­ну заміну уроків тимчасово відсутніх вчителів, веде журнал обліку пропущених і замінених уроків.

3.10. Забезпечує своєчасну підготовку встанов­леної звітної документації, контролює правильне і своєчасне ведення вчителями класних журналів та журналів груп продовженого дня, іншої доку­ментації.

3.11. Бере участь у комп’ютеризації школи, здійснює заходи щодо збереження контингенту учнів.

3.12. Контролює дотримання учнями правил для учнів.

3.13. Бере участь у підборі та розстановці пе­дагогічних кадрів, організовує підвищення квалі­фікації та рівня професійної майстерності, керує роботою методоб’єднань, підвищує свою кваліфі­кацію.

3.14. Вносить пропозиції щодо вдосконалення навчального процесу, бере участь у роботі педа­гогічної ради школи.

3.15. Бере участь у підготовці й проведенні ате­стації педагогічних та інших працівників школи.

3.16. Веде, підписує і передає директору шко­ли табель обліку робочого часу безпосередньо підпорядкованих йому вчителів та навчально-до­поміжного персоналу.

3.17. Здійснює заходи щодо забезпечення на­вчальних кабінетів сучасним обладнанням, наоч­ними посібниками й технічними засобами навчан­ня, поповнення бібліотеки науково-методичною, художньою, навчальною літературою, фаховими газетами та журналами.

3.18. Організовує роботу з Дотримання в на­вчальному процесі норм і правил охорони праці.

3.19. Здійснює контроль за безпечним станом обладнання, приладів, технічних і наочних засобів навчання, які використовуються в навчальному процесі.

3.20. Дозволяє проведення навчального про­цесу з учнями, вихованцями за наявності облад­наних для таких цілей навчальних приміщень, що відповідають нормам і правилам безпеки життє­діяльності і прийняті до експлуатації з укладан­ням відповідного акту.

3.21. Організовує за участю заступника дирек­тора з адміністративно-господарської роботи своє­часне та якісне проведення паспортизації навчаль­них кабінетів, майстерень, спортзалу, а також підсобних приміщень.

3.22. Складає на підставі даних, отриманих від медичного закладу, списки осіб, які підлягають періодичному медичному огляду, із зазначенням факторів, які зумовлюють необхідність проведення останнього.

3.23. Організовує розробку і періодичний пе­регляд (не менше одного разу на 5 років) інструкцій з охорони праці, а також розділів, що стосуються вимог безпеки життєдіяльності, в ме­тодичних вказівках до виконання практичних і лабораторних робіт.

3.24. Контролює своєчасне проведення інструк­тажів для учнів, вихованців, їх реєстрацію у відпо­відному журналі.

3.25. Спільно із заступником директора шко­ли з виховної роботи визначає методику, поря­док навчання правил дорожнього руху, пове­дінки на воді й вулиці, пожежної безпеки. Здійснює перевірку зазначених знань учнів, вихованців.

3.26. Здійснює спільно з профспілковою організацією адміністративно-господарський контроль за дотриманням правил безпечного ко­ристування навчальними приладами та обладнан­ням, хімічними реактивами, наочними посібни­ками, шкільними меблями та їх зберіганням. Своєчасно вживає заходів щодо вилучення хімічних реактивів, навчального обладнання, приладів, не передбачених типовим переліком, в тому числі саморобних, встановлених у май­стернях, навчальних та інших приміщеннях без відповідного акту-дозволу; зупиняє навчальний процес у приміщеннях навчального закладу, якщо там створюються небезпечні для здоров’я працівників і учнів умови.

3.27. З’ясовує обставини нещасних випадків, що сталися з працівниками, учнями, вихован­цями.

3.28. Дотримується етичних норм поведінки, які відповідають громадському статусу педагога, в школі, побуті, в громадських місцях.

3.29. Надає учнівським колективам допомогу у проведенні оздоровчих, культурно-освітніх та інших заходів.

4. Права

Заступник директора школи з навчально-ви­ховної роботи має право в межах своєї компе­тенції:

4.1. Бути присутнім на будь-яких заняттях, які проводяться з учнями (вихованцями) школи (без права входити в клас після початку заняття без термінової потреби і робити зауваження вчите­леві під час заняття).

4.2. Давати обов’язкові для виконання розпо­рядження безпосередньо підпорядкованим йому працівникам.

4.3. Притягати до дисциплінарної відповідаль­ності учнів (вихованців) за вчинки, які дезорга­нізують навчально-виховний процес, у порядку, визначеному Статутом школи й Правилами зао­хочення та покарання учнів.

4.4. Вносити в разі потреби тимчасові зміни до розкладу занять, відміняти заняття, тимчасово об’єднувати групи і класи для проведення спільних занять.

5. Відповідальність

5.1. За невиконання чи неналежне виконан­ня без поважних причин Статуту і Правил внут­рішнього трудового розпорядку школи, закон­них розпоряджень директора школи та інших локальних нормативних актів, посадових обо­в’язків, встановлених цією Інструкцією, в тому числі за невикористання наданих прав, заступ­ник директора школи з навчально-виховної ро­боти несе дисциплінарну відповідальність у по­рядку, визначеному трудовим законодавством. За грубе порушення трудової дисципліни як дис­циплінарне покарання може бути застосоване звільнення.

5.2. За застосування (в тому числі одноразове) методів виховання, пов’язаних із фізичним чи психічним насиллям над особистістю учня (ви­хованця), а також скоєння іншого аморального вчинку заступник директора школи з навчально-виховної роботи може бути звільнений з посади відповідно до трудового законодавства.

5.3. За порушення правил пожежної безпеки, охорони праці, санітарно-гігієнічних норм органі­зації навчально-виховного процесу заступник ди­ректора школи з навчально-виховної роботи при­тягається до адміністративної відповідальності в порядку і у випадках, передбачених адміністра­тивним законодавством.

5.4. За завдані школі чи учасникам навчально­го процесу у зв’язку з виконанням (невиконан­ням) своїх посадових обов’язків збитки заступ­ник директора школи з навчально-виховної ро­боти несе матеріальну відповідальність в порядку і в межах, встановлених трудовим і/чи цивільним законодавством.

6. Взаємовідносини (зв’язки за посадою)

Заступник директора школи з навчально-ви­ховної роботи:

6.1. Працює в режимі ненормованого робочо­го дня за графіком, затвердженим директором школи.

6.2. Самостійно планує свою роботу на на­вчальний рік та навчальну чверть. План роботи затверджується директором школи не пізніше як за п’ять днів до початку запланованого пе­ріоду.

6.3. Подає директору школи письмовий звіт про свою діяльність обсягом не більше п’яти ма­шинописних сторінок протягом 10-ти днів після закінчення кожної чверті.

6.4. Отримує від директора школи інформа­цію нормативно-правового і організаційно-мето­дичного характеру, ознайомлюється з відповідни­ми документами.

6.5. Візує накази директора школи з питань організацїї навчально-виховного процесу.

6.6. Систематично обмінюється інформацією з питань, які належать до його компетенції, з   пе­дагогічними працівниками школи, заступниками . директора з виховної та адміністративно-госпо­дарської роботи.

6.7. Виконує обов’язки директора школи в пе­ріод тимчасової його відсутності. Виконання обо­в’язків директора здійснюється відповідно до тру­дового законодавства і Статуту школи на підставі наказу директора чи наказу керівника органу управління освітою.

З інструкцією ознайомлений(а) ___________________________________________________

                                                    Підпис                 ( Прізвище, ім’я, по батькові )

1.2. Головні функції заступника директора

• Планування:
  усі види планування, починаючи з перспективного планування роботи школи до поурочних планів учителів.
• Організаційна:
  організація та проведення стратегічних, тактичних, поточних заходів у школі.
• Контролююча:
  оцінка результатів праці педагогічних працівників школи на основі одержаної інформації з уроків і позакласних заходів.
• Діагностична:
  проведення діагностичного дослідження різноманітних видів діяльності вчителя з метою визначення пріоритетних напрямів роботи з педкадрами.
• Прогностична:
  Передбачення розвитку навчально-виховного процесу на основі вивчення інтересів, потреб учителя, учнів, батьків.
• Керуюча:
  Виправлення недоліків у роботі вчителів, у першу чергу застарілих консервативних методів навчання та учіння.
• Координуюча:
  Узгодженість методів праці, проведення тематичних оцінювань, демократизація планування.
• Пропагандистська:
  Постійна інформація про новини науки та передового педагогічного досвіду серед учителів, батьків, дітей.
• Агітаційна:
  Агітація окремих учителів про перехід на інноваційні технології, ураховуючи можливості вчителя.
• Відновлюючи:
  Відновлення того, що забули вчителі після закінчення ВНЗ, через відповідні матеріали ШМК, проведення диференційованих методичних днів.
• Компенсаторна:
  Забезпечення педагогів корисною інформацією, яку вони не одержали у процесі професійної підготовки (у першу чергу через самостійну й методичні форми роботи).
• Моделююча:
  Упровадження педагогічної та психологічної науки та ППД у практику роботи школи через систему алгоритмів, пам’яток і т. д.
• Інформаційна:
  Негайне ознайомлення всіх педпрацівників з важливими рішеннями Верховної Ради, Уряду, МОН України, обласного та районного управління освіти через інформаційну систему у школі.
• Інтегральна:
  Цілісний вплив усіх функцій завуча на педагога за певний період із набутою рефлексією методичної роботи.
• Моніторингова:
  Простеження професійного росту кожного педагога, проблемних питань навчально-виховного процесу.

1.3. Планування роботи заступника директора

Планування роботи заступника директора з навчально-виховної  – обов’язкова і важлива ділянка їхньої роботи. Досвідчений керівник індивідуальний план використовує не лише як засіб, інструмент організації особистої праці, а й, образно кажучи, як двигун, який рухає діяльність всього шкільного колективу. Тому в добре складеному плані заступника директора школи приховано один із найбільших резервів успіху.

Важливими умовами успішного планування є:

• Додержання чіткої цільової настанови, підпорядкування всього комплексу заходів основній меті і завданням педагогічного процесу;
• Врахування циклічності педагогічних процесів, що дає можливість оптимізувати планування;
• Режим особистої праці заступника директора узгоджується із режимом роботи всієї школи;
• Дотримання принципів планування, а саме:
• Цілеспрямованості – постановка мети діяльності, передбачення її кінцевого результату;
• Науковості – врахування вимог до освіти суспільства, організація втілення в життя досягнень психолого-педагогічної науки, передового педагогічного досвіду,
• Перспективності – врахування перспективних завдань розвитку школи;
• Конкретності – формулювання заходів без декларативності, передбачення проведення конкретної роботи, здійснення якої контролюється; чітке визначення термінів здійснення заходу та відповідального за його виконання;
• Наступності – врахування результатів роботи за попередні роки, подальший розвиток досягнутого та передбачення ліквідації наявних недоліків;
• Доцільності – передбачає врахування соціального замовлення на особистість як члена суспільства;
• Об’єктивності – планування роботи на діагностичних даних про стан і результативність її функціонування;
• Координації – узгодження всіх видів планування окремих підрозділів закладу освіти з метою забезпечення єдності дій колективу;
• Комплексного підходу – реалізується в науково обґрунтованому змістовому і часовому поєднанні всіх складових навчально-виховного процесу;
• Принцип урахування специфічних особливостей школи;
• Інтеграції – поєднання наукових ідей, теорій, змісту освіти, виховання й розвитку учнів.

Щоденні оперативні форми роботи завуча

• Робота з нормативними документами.
• Корекція розкладу уроків (заміни уроків ).
• Ведення журналу заміни уроків.
•  Відвідування й аналіз одного уроку вчителя.
•  Самоаналіз професійної діяльності за день і рефлексія щодо планування роботи на наступний день.
•  Інформативно-аналітична діяльність (читання педагогічної, психологічної, дидактичної, науково-популярної літератури, періодики — до 30-ти сторінок щодня).
•  Ведення щоденника педагогічних спостережень.
• Організація у індивідуальних і колективних формах методичної роботи.
•  Облік щоденної методичної роботи.

• Контроль виїзду вчителів на курси, постійно діючі семінари, районні методоб’єднання, методичні сесії, школи методичної майстерності тощо.
• Ранкова зустріч з учителями, учнями.
• Індивідуальний прийом батьків, учителів і учнів.
• Контроль відвідування учнями школи (через журнал обліку відвідування, який веде черговий клас по школі).
• Контроль умов для успішного навчання (чистота, температурній режим, чергування по класах, прибирання на великих перервах і т. д.).
• Оперативне втручання у вирішення конфліктних ситуацій, що виникають упродовж дня у школі.
• Контроль виконання плану роботи школи на поточний день.
• Контроль чергування учителів по школі, чергового класу.
• Допомога в роботі учнівського самоврядування.
• Оперативний контроль стану охорони праці та безпеки життєдіяльності.
• Контроль ранкової фізичної зарядки.
• Контроль проведення фізпауз на 4–6-х уроках.
• Перевірка в окремих учителів поурочних планів. Підготовка різноманітних звітів (директору, райво, РМК).

Основні  форми роботи завуча

• Заступник директора комплектує класи.
• Складає разом із директором школи план роботи школи на рік, навчальні півріччя.
•  Керує складанням тематичних планів учителів, затверджує їх. Систематично контролює складання поурочних планів і дає вказівки про якість цих планів, учить планувати навчальний процес.
• Складає розклад уроків і позакласних занять, розклад консультацій та інших додаткових навчальних занять для учнів.
•  Організовує заміну вчителів, які не вийшли на роботу, веде книгу обліку заміщених уроків. Веде та підписує табель для нарахування заробітної плати вчителям.
• Відвідує уроки, консультації, класні виховні заходи, аналізує їх, дає методичні вказівки. Як правило, завучі повинні здійснювати 6-8 контрольних процедур у тиждень.
• Організовує та контролює застосування на уроках ТЗН.
• Разом із директором школи складає графік внутрішньошкільного контролю, що включає різного роду перевірки навчальних досягнень учнів, терміни перевірок, відповідальних за перевірку, підсумкове оцінювання.
• Контролює виконання навчальних програм.
•  Організовує методичну роботу у школі, узагальнення й поширення педагогічного досвіду.
• Перевіряє поурочні плани вчителів, ведення класних журналів, щоденників, зошитів.
• Здійснює контроль успішності й поведінки учнів.
• Контролює виконання рішень і постанов, що відносяться до сфери діяльності завуча.
•  Здійснює особистий контроль над групою учнів з низькою успішністю або відхиленнями від норм поведінки.
•  Організує самоосвітню роботу вчителів.
• Приймає відвідувачів.

1.4. Питання, які розв’язує заступник директора щомісяця

• Складання табеля на зарплату вчителям;
• Контроль за участю вчителів школи в методичних заходах району;
• Організація та контроль за проходженням курсової перепідготовки вчителями;
• Проведення індивідуальних бесід з учнями та їхніми батьками з питань успішності, відвідування, дисципліни. Прийом батьків;
• Участь у роботі оперативних нарад при директорі;
• Організація роботи над розв’язанням педагогічних проблем школи;
• Контроль за збереженням здоров’я дітей упродовж навчального року;
• Вивчення, узагальнення, впровадження перспективного педагогічного досвіду;
• Надання допомоги і контроль  за самоосвітою вчителів;
• Надання індивідуальної методичної допомоги молодим учителям та тим, у кого в роботі є істотні недоліки;
• Контроль за навчально-виховним процесом;
• Систематичне поповнення вмісту методичного кабінету;
• Ознайомлення з методичною літературою, навчальними програмами, посібниками, підручниками з різних предметів, відвідування інших шкіл, інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, бібліотек тощо;
• Диспетчерська робота з розкладом щодо заміни уроків;
• Робота з нормативними та розпорядчими документами (органів освіти та власними).

Серпень

Вересень

Жовтень

Листопад

Грудень 

Січень

Лютий

1.5. Документація завуча школи

Графічне планування:

• Розклад уроків.
• Розклад гурткової роботи.
• Розклад спецкурсів і факультативів.
• Графік контрольних робіт.
• Розклад роботи вихователів ГПД.
• Режим дня.

• Графік внутрішкільного  контролю.

• Розклад роботи шкільних, районних семінарів, нарад.
• Графік занять учителів на міських курсах.
• Графік проведення методичних форм роботи.

Папки ( номенклатура справ)

1. Нормативно-правова база.
2. План роботи школи.
3. Перспективний план роботи школи.
4. Робочий навчальний план.
5. План роботи завуча на рік, на місяць.
6. Книга обліку особового складу педагогічних працівників.
7. Алфавітна книга запису учнів.
8. Документація з атестації педпрацівників.
9. Внутрішкільний контроль.
10. Зовнішнє незалежне оцінювання.
11. Державна підсумкова атестація.
12. План роботи науково-методичних кафедр.
13. Копії довідок на зарплату вчителів.
14. Інструкції, накази (картотеки на них);
15. Звіти про рух та рівень навчальних досягнень учнів.
16. Методична робота: плани, протоколи.
17. Педагогічний моніторинг.
18. Передовий педагогічний досвід.
19. На допомогу завучу.
20. Курсова перепідготовка вчителів.
21. Організація самоосвітньої діяльності вчителів.
22. Інноваційна освітня діяльність.
23. Державна статистична звітність.
24. Облік дітей і підлітків шкільного віку.
25. Екстернат.
26. Робота з дошкільнятами.
27. Працевлаштування випускників.

Журнали:

• Книга обліку записів наслідків внутрішкільного контролю,

• Облік пропущених та заміщених уроків.
• Журнал обліку інструктажів з техніки безпеки та охорони праці.

 Зошити:

•  Запис відвіданих уроків ;   індивідуальні співбесіди з учителями.
•  Наради у школі, районі.
•  Тести, аналіз моніторингових досліджень.

Розділ ІІ

Внутрішкільний контроль

Внутрішкільний контроль – це одна з основних функцій управління, спрямована на отримання інформації про навчально-виховну діяльність учителів і на її оцінювання з метою прийняття конструктивних рішень.

Внутрішкільний контроль забезпечує здійснення методичної допомоги вчителю з метою удосконалення і розвитку педагогічної майстерності, взаємодії адміністрації і педагогічного колективу, зорієнтовану на підвищення ефективності педагогічного процесу.

2.1. Види внутрішкільного контролю

1. Тематичний — відвідування всіх уроків, відве­дених на вивчення теми в даному класі,  з  метою знайомства із системою роботи вчителя, оцінки оптимальності   вибраних   структур   уроків,   сполучення форм, методів і засобів навчання.
2. Паралельний — відвідування уроків про­тягом робочого тижня в одному класі з метою порівняння ефективності   організаційної   діяль­ності вчителів і  вивчення системи роботи кож­ного    учня,    його    самостійності,    активності, ініціативи, якості виконання завдань та рішення навчальних завдань уроку.
3. Комплексний — відвідування уроків різних учителів протягом дня в одному класі з метою оцінки обсягу інформації, яку отримує учень протягом на­вчального дня, сумарного обсягу домашніх завдань, виконання учнями єдиних вимог, інтенсивності їхньої праці на різних уроках, стилю та порівняльної мето­дики уроку. Оцінка працездатності учнів одного й то­го ж самого класу в різних учителів.
4. Оцінний — відвідування уроків учителя протя­гом робочого дня в різних класах з метою вивчення відповідності методичних прийомів віковим особли­востям учнів.
5. Вибірковий — відвідування уроків за планом адміністрації (без попередження вчителя з метою пе­ревірки його готовності до уроку (іноді).
6. Цільовий — відвідування уроків із запрошен­ням спеціаліста (оцінка знань і розумових умінь учнів, методів роботи вчителя, сформованості практичних умінь учнів і т. п.).
7. Фронтальний— відвідування уроків з метою глибокої та всебічної перевірки зі всіх питань діяль­ності вчителя чи групи вчителів. Його може бути про­ведено за такою орієнтовною програмою:

–  виконання Закону про освіту України;

–  підготовка до уроку та якість складених календарно-тематичних, поурочних планів;

–  виконання навчальних програм (теоретичної і практичної частин);

–  рівень проведення уроків;

–  визначення та реалізація освітньо-виховно-розвиваючих завдань уроків;

–  дидактична обробка навчального матеріалу та визначення форм, методів і засобів навчання;

–  здійснення керівництва пізнавальною діяльністю учнів у ході уроків;

–  рівень сформованості знань, умінь і навичок (розумових і практичних) учнів;

–  володіння вчителем новими педагогічними технологіями під час організації навчання;

–  розвиток в учнів пізнавального інтересу та потреби в знаннях;

– дотримання єдиного орфографічного режиму;

–  робота вчителя з попередження відставання учнів, робота з невстигаючими;

–  диференціація та індивідуалізація навчання;

–  здійснення зв’язку урочної, домашньої, позаурочної та позакласної роботи;

–  стан зошитів учнів (система письмових робіт, співвідношення репродуктивних і творчих самостійних робіт);

–  оформлення класного журналу;

–  виховна робота з учнями;

–  самоосвіта вчителя;

–  результативність діяльності вчителя в цілому.

Завдання контролю:

1. Визначити діяльність вчителя, її результативність.
2. Проконтролювати діяльність учителя (виконання програм, рівень підготовленості учнів)
3. Надати своєчасну допомогу вчителю.
4. Вивчити та узагальнити позитивних досвід учителя.

Етапи контролю:

1. Постановка мети.
2. Вибір об’єкта контролю.
3. Планування контролю.
4. Визначення суб’єкта контролю (виконавця).
5. Збір та оброблення інформації.
6. Підбиття підсумків контролю.
7. Вироблення пропозицій і рекомендацій.

Методи контролю:

1. Спостереження.
2. Інтерв’юрування.
3. Анкетування.
4. Вибіркова спеціальна співбесіда.
5. Адміністративні перевірки.
6. Індивідуальні бесіди (з учнями, батьками, колегами).
7. Вивчення документації (класних журналів, планів роботи, учнівських зошитів і т. п.).

Фронтальний контроль

Обґрунтуванням фронтального контроль можуть бути:

• Низька якість знань з будь-якого предмета (за аналізом попереднього навчального року)
• Випробування нововведеного предмета;
• Планове узагальнення стану викладання якого-небудь предмета тощо.

Можливі висновки за результатами контролю:

• Чи відповідає стан викладання нового предмета цільовим установкам закладу;
• Загальні методичні вимоги до викладання цього предмета;
• Необхідна корекція в програмах нового предмета;
• Аргументи на користь його викладання;
• Підготовка програми курсу і результатів його викладання до рецензування.

Можливі управлінські рішення за підсумками цієї перевірки

Персональний контроль

Перш ніж планувати цю форму контролю, необхідно використати такий засіб управління, як індивідуалізація методичної роботи.

Характеристика педагогів за групами

Класно-узагальнюючий контроль

До контролю мають бути залучені: психолог (він складає анкету з усіх питань контролю), заступник директора з виховної роботи, заступник директора з навчальної роботи, керівники методичних об’єднань.

Результати попереднього контролю та управлінські рішення

Тематичний контроль

Обов’язковий тематичний контроль необхідний у зв’язку:

• з роботою школи над визначеною на навчальний рік методичною проблемою;
• з необхідним поточним контролем (стан шкільної документації, охорона праці, санітарно-гігієнічний стан приміщень тощо)

Схема контролю

Можливі висновки за результатами контролю:

• розробити програму діяльності психолога;
• формувати переконаність учителів і батьків у необхідності вирішення даної проблеми;
• визначити програму теоретичного навчання вчителів і батьків з даної проблеми;
• визначити терміни і структуру подальшого контролю.

Оглядовий контроль

Цю форму контролю варто проводити щороку, адже вона дає інформацію про дуже важливі питання роботи школи. Наприклад, про стан навчальних кабінетів на кінець року, стан навчально-технічного обладнання, забезпеченість учнів навчальною літературою тощо.

В результаті оглядового контролю можна з’ясувати професійний рівень кожного вчителя, побачити нове, передове в практиці роботи вчителя, спланувати конкретні заходи для надання допомоги тим, хто цього потребує.

                      Аналіз виконання навчальних планів і програм
1. Послідовність проходження навчального матеріалу і дотримання кількості годин, визначених програмою на кожну тему (відповідність проходження матеріалу календарному
плануванню).
2. Кількість годин, які заплановані до моменту перевірки (доцільно до моменту перевірки заготувати довідку, з якою звіряти фактично проведене число уроків).
3. Кількість фактично проведених уроків.
4. Виконання обов’язкового мінімуму практичних і лабораторних робіт.
5. Виконання обов’язкового мінімуму контрольних робіт.
6. Перевірка використання кількості годин, які відведено на повторення матеріалу, розв’язування задач.
7. Проведення консультацій, передбачених навчальними планами.
8. Проведення заліків і системи робіт для ліквідації прогалин з пройденої теми.

2.2. Загальні вимоги до контролю

за станом викладання навчальних предметів

2.2.1 Вивчення системи робити вчителя

Під системою роботи вчителя  розуміють весь комплекс його педагогічної  праці, сукупність форм, методів і прийомів, властивих діяльності певного вчителя, які дають йому змогу отримувати ті або інші результати у навчанні та вихованні учнів. Вивчення СРВ – одна із форм внутрішкільного контролю, яка забезпечує фронтальну перевірку діяльності вчителя.

Орієнтовний план вивчення системи роботи вчителя

Пам’ятка по вивченню

системи роботи вчителя інформатики

І. Загальні положення

1.Стан організаторської роботи по забезпеченню комп’ютерної грамотності учнів, і введення в навчальний процес електронно-обчислювальної техніки.

2.Характеристика навчально-матеріальної бази. Підготовка кабінету обчислювальної техніки обладнанням мікро -ЕОМ.

3. Форми підвищення кваліфікації вчителя.
4. Забезпеченість учнів навчальними посібниками, а вчителя основою (програми, навчальні і методичні посібники) і додатковою навчально-методичною літературою.
5. Як оцінюють комп’ютерне навчання вчителі, батьки, громадськість.
6. Використання обчислювальної техніки.
7. Наявність мікрокалькуляторів, персональних комп’ютерів.
8. Використання обчислювальної техніки в процесі вивчення курсу, її результативність.
9. Використання обчислювальної техніки при вивченні інших загальноосвітніх предметів.

 ІІІ. Стан викладання курсу, рівня навчальних досягнень і умінь учнів.

1. Рівень науково-теоретичної і методичної підготовки вчителя до викладання курсу.
2. Використання вчителем матеріалів місцевої преси, телепередач,

самоосвіта.

3. Стан викладання програми курсу.
4. Відповідність знань, умінь і навичок учнів вимогам програми.
5. Рівень засвоєння учнями основних понять курсу , (контрольна  робота, усне опитування )
6. Вивчення причин, що забезпечують високий (низький) рівень знань.
7. Використання у навчальному процесі електронно-обчислювальної техніки і педагогічних програмних засобів.

2.2.2. Вивчення стану викладання навчальних предметів              Вивчення стану викладання навчальних дисциплін – це постійна відповідальна і складна частина роботи заступника директора. Від того, як виконує її завуч, залежить не тільки якість навчального процесу, а й професіоналізм і настрій вчителя. Від того, як завуч побачить урок, як його проаналізує, які слова скаже вчителю, залежить те, чи окрилиться вчитель від його слів, чи захоче більше знати і рефлексувати власну діяльність, чи в нього опустяться руки і зникне будь-який ентузіазм.                                                                                                       Багато практиків і вчених працюють над тим, як краще, ефективніше аналізувати урок.  Дані рекомендації присвячені цій проблемі,  це лише технічний бік проблеми.  Все залежить від розуму, доброти, терпіння завуча.

Пам’ятка вивчення стану  викладання математики

І. Навчально-виховна робота

1. Підготовка вчителя до уроку:

• знання та використання вчителем вимог удосконалення програм, інших нормативних документів та інструктивно-методичних рекомендацій з питань викладання математики;
• визначення вчителем мети уроку,
• відбір форм і методів роботи на уроці, підготовка дидактичних матеріалів, наочних посібників і ТЗН.

2. Науково-методичний рівень викладання:

• використання можливості програмного матеріалу для формування діалектико-матеріалістичного світогляду учнів;
• глибина розкриття вчителем змісту програмного матеріалу;
• науковість і доступність викладання;
• забезпечення чіткого виділення та пояснення основних понять, теорем, формул, передбачених програмою;
• використання вчителем найефективніших методів і прийомів викладання,

застосування наочності, ТЗН, мікрокалькуляторів;

• форми і методи роботи вчителя з відстаючими і здібними учнями;
• робота вчителя з розвитку логічного мислення учнів на уроках, розв’язування задач з аналізом, спеціальний підбір запитань, задач і вправ, виявлення раціональних шляхів розв’язку;
• використання елементів лекційно-практичної форми навчання математики;
• розвиток активної пізнавальної і розумової діяльності учнів;
• виховання в учнів навичок самостійної роботи: розв’язування задач,

робота з підручником, довідником, таблицями;

• повторення навчального матеріалу, його доцільність і зв’язок з новою і наступними темами;
• вироблення в учнів прийомів усної лічби та навичок математичних обчислень;
• система самостійних, практичних і контрольних робіт, їх зміст, ступінь

трудності;

• співвідношення з трудністю й обсягом домашніх і класних робіт;
• робота на уроках з профорієнтації учнів.

1. Позакласна робота, факультативні заняття.
2. Форми позакласної роботи: гуртки, клуби, товариства, предметні тижні, КВК, математичні конкурси, олімпіади, випуск бюлетенів, математичних газет. Залучення до них школярів.
3. Організація та зміст роботи факультативних занять.

ІІІ. Навчально-матеріальна база.

1. Наявність математичного кабінету і забезпечення його необхідним

обладнанням.

2. Наявність, зберігання та використання наочності, ТЗН.
3. Керівництво і контроль.
4. Укомплектованість школи відповідними фахівцями, проходження ними курсової підготовки, атестації.
5. Математична робота з учителями. Самоосвіта, впровадження в практику роботи передового педагогічного досвіду.
6. Відвідування та аналіз уроків і позакласних занять дирекцією школи. Вивчення системи роботи вчителів. Ефективність наданих адміністрацією рекомендацій. Обґрунтованість управлінських рішень.
7. Розгляд стану викладання математики на засіданнях педагогічної ради, узагальнення матеріалів у наказах по школі.
8. Результативність навчання.
9. Стан виконання навчальних програм.
10. Стан знань, умінь і практичних навичок учнів, об’єктивність оцінок (за результатами директорських контрольних, практичних робіт та усного опитування;

• володіння теоретичним матеріалом, математична культура школярів, уміння застосовувати теоретичні знання на практиці;
• наявність навичок усного рахунку і сформованість обчислювальних навичок;

ступінь розвитку мислення учнів, умінь розв’язувати задачі, обґрунтовувати

математичні розрахунки;

• сформованість навичок роботи учнів з підручником, , таблицями.

Пам’ятка вивчення  стану  викладання фізики

І. Навчально-виховна робота.

І. Підготовка вчителя до уроку:

• знання і реалізація вимог навчальної програми, інших нормативних документів та інструктивно-методичних рекомендацій з питань викладання фізики;
• підготовка лабораторних робіт, завдань для практичних занять і проведення екскурсій:
• підготовка навчального обладнання, дидактичного матеріалу.

ІІ. Науково-теоретичний і методичний рівень викладання. Результативність

навчально-виховного процесу:

• політехнічна спрямованість уроків, формування матеріалістичного світогляду учнів;
• науковість викладання, забезпечення доступності сприймання учнями програмного матеріалу;
• здійснення зв’язку теорії з практикою, прищеплювання практичних навичок проведення експерименту, дослідів, розв’язування задач;
• висвітлення досягнень вітчизняної науки і техніки;
• забезпечення єдності процесу навчання, виховання і розвитку пізнавальних можливостей учнів;
• поєднання навчальної роботи з профорієнтацією школярів;
• якість демонстрацій, що проводяться на уроці, доцільність застосування наочних посібників;
• використання міжпредметних зв’язків: форми і методи активізації діяльності учнів на уроці, формулювання навичок самостійного здобуття знань;
• організація повторення навчального матеріалу на уроці і вдома:
• методи і прийоми закріплення навчального матеріалу на уроці;
• індивідуальна робота з учнями, диференціація навчання;
• дотримання техніки безпеки і санітарно-гігієнічного режиму на уроках, особливо під час проведення дослідів і виконання лабораторних робіт;
• ступінь засвоєння теоретичного матеріалу, якість знань, умінь, практичних навичок учнів;
• систематичність та об’єктивність оцінювання знань учнів.

1. Позакласна робота, факультативи.
2. Організація і зміст гурткової роботи.
3. Організація і проведення фізичних вечорів, олімпіад та ін.
4. Випуск предметної стіннівки та бюлетенів, організація тематичних радіопередач.
5. Зміст роботи факультативів.
6. Робота лекторської групи вчителів та учнів старших класів з пропаганди досягнень науки і техніки.
7. Зв’язок школи з технічними гуртками позашкільних установ.
8. Організація позакласного читання учнями науково-популярної літератури з питань фізики і техніки.

III. Навчально-матеріальна база.

1. Наявність кабінету фізики, відповідність його обладнання Положенню та вимогам навчальних програм.
2. Стан виготовлення та використання саморобних навчально-наочних посібників і діючих моделей.
3. Стан зберігання навчально-виховних посібників та ТЗН. Дотримання техніки безпеки.

ІV. Результативність навчання.

1. Стан виконання навчальних програм.
2. Стан знань, умінь і практичних навичок учнів, об’єктивність оцінок

Пам’ятка вивчення стану викладання біології

І. Навчально-виховна робота

1. Підготовка вчителя до проведення уроків:

• знання змісту навчальної програми та інших документів, творче використання інструктивно-методичних матеріалів з питань викладання біології:
• планування роботи;
• використання додаткової літератури під час підготовки до уроку (наукової, науково-популярної, хрестоматійної, періодичної преси);
• забезпечення уроку навчально-наочними посібниками (таблицями, картками, гербаріями, муляжами, вологими препаратами, навчальними фільмами, колекціями).

2. Науково-теоретичний і методичний рівень викладання:

• науковість викладання, формування діалектико-матеріалістичного світогляду;

політехнічна і практична спрямованість змісту навчання;

• здійснення міжпредметних зв’язків;
• використання раціональних методів і прийомів навчання, їх удосконалення;

доцільність вибору форм організації навчання та оптимальність їх поєднання,

місце лекційних і семінарських форм занять;

• формування в учнів прийомів навчальної праці;
• дотримання вчителем програмних вимог щодо виконання практичної частини: досліди, лабораторні роботи. практичні заняття і організація в школі навчально-дослідницької роботи на ділянках, у теплицях, оранжереях;
• обсяг і складність домашніх завдань.

3. Діяльність факультативних і різних форм позакласної роботи (гурток юннатів, заняття на станції юних натуралістів).
4. Навчально-матеріальна база.
5. Наявність кабінету  біології  і відповідність його обладнання типовому

положенню:

• забезпеченість мікроскопами, лабораторними лупами препаратним інструментарієм, лабораторним посудом;
• наявність наочних посібників, періодичність їх використання.

2. Організація виготовлення саморобних посібників:

• виготовлення учнями роздаткового матеріалу з ботаніки, зоології, анатомії, фізіології та гігієни людини, загальної біології;
• наявність і доцільність використання ТЗН.

3. Навчально-дослідні ділянки в школі, зміст роботи на них. Наявність розсадника плодового саду, теплиці, парників, забезпечення насінням та іншим посівним матеріалом, збереження його в зимових умовах. Забезпечення учнів відповідним інвентарем для роботи на ділянках.

III. Результати навчально-виховного процесу.

1. Реалізація вчителем навчальних програм, відповідність здобутих учнями

знань, умінь і навичок програмним вимогам.

2. Рівень і якість засвоєння та розуміння учнями найістотніших положень, понять

і закономірностей.

3. Уміння учнів використовувати набуті знання для обґрунтування біологічних

законів, понять, явищ природи.

4. Характеристика системи набутих учнями знань, сформованість навчальних

практичних умінь і навичок, трудових умінь виробничого характеру.

Графік проведення контролю
за станом викладання навчальних предметів

Умовні позначення:
У графах позначають буквами;
ФК – фронтальний контроль;
ТК – тематичний контроль;
ПК – попереджувальний контроль;
ЦК – цільовий контроль і т. д.
У графи заносять дати і вид контролю.

2.2.3. Аналіз уроку як цілісної складної педагогічної системи

Урок – основний аспект навчально-виховного процесу. Відвідування  й аналіз уроку – важлива складова контролю з боку адміністрації школи. Від повсякденного вдосконалення уроку та вдумливого аналізу залежить весь педагогічний процес у школі.

Види аналізу уроку

1. Короткий оціночний аналіз — це загальна оцінка навчально-виховної функції уроку, що ха­рактеризує   рішення   освітнього,   виховного   та розвиваючого_;завдань і яка дає оцінку  їхньої реалізації.
2. II. Системний аналіз — це розглядання уроку як єдиної системи з точки зору рішення головного ди­дактичного завдання й одночасно рішення розвиваю­чих завдань уроку, забезпечення формування знань, умінь і навичок учнів, засвоєння ними способів на­вчання.

III.  Повний — це система аспектних аналізів, що  включають оцінку реалізації завдань уроку, зміст і види навчальної діяльності учнів за таки­ми характеристиками, як рівні засвоєння учнями знань і способів розумової діяльності, розвиток учнів,   реалізація   дидактичних   принципів,   ре­зультативність уроку.

Орієнтовна схема повного  аналізу уроку

1. Мета, завдання уроку (освітні, виховні, розвит­ку), їх взаємозв’язок та шляхи реалізації.
2. Готовність учителя та учнів до уроку, облашту­вання уроку,   наочні  та  навчальні   посібники,  ТЗН, санітарно-гігієнічний стан класу і т. д.
3. Організаційна структура. Тип уроку, його місце в системі занять  з  предмета,   чіткість,   послідовність етапів уроку, дозування часу, відповідність етапів уро­ку характеру пізнавальної діяльності учнів.
4. Зміст уроку: науковість навчального матеріалу, його виховне та розвивальне значення; правильність відбору матеріалу за обсягом, змістом і труднощі для учнів; співвідношення теоретичного та дидактичного матеріалів; групування, класифікація матеріалу навко­ло ключових   понять;   спрямованість   матеріалу   на зв’язок із життям.

5. Методичне забезпечення уроку:

а) використання методів і прийомів навчання, ха­рактер їхнього сполучення, обґрунтованість їхнього вибору, доцільність та ефективність застосування (відповідність змісту матеріалу рівню підготовленості учнів і т. д.), відповідність принципам навчання. Темп навчальної роботи на уроці;

б) методика проведення різних частин уроку:

–  поставлення пізнавальних завдань перед учнями;

–  методика перевірки домашніх завдань;

–  методика викладення нових знань;

–  методика проведення та закріплення навчального матеріалу;

–  методика перевірки та оцінки знань, умінь і навичок учнів;

–  прийоми активізації пізнавальної діяльності школярів (їх сприйняття, пам’яті, мислення, уяви і т. д.);

–  організація репродуктивної та творчої діяльності учнів, їх співвідношення;

–  застосування на уроці проблемного та елементів програмованого навчання (використання навчальних карток, завдань, перфокарт і т. д.);

–  врахування індивідуальних особливостей та інтересів учнів, рівня їх підготовленості, здійснення індивідуалізації навчання та диференційованого підходу;

–  організація різних видів самостійної роботи учнів (відтворювальних, творчих та ін.), їх місце на уроці;

–  домашнє завдання (як задається, обсяг);

–  здійснення виховного навчання на уроці; виховання свідомості й переконань, трудових, естетичних і фізичних якостей особистості, культури, навчальної праці учнів;

–  виявлення та застосування на уроці внутрішньо-предметних і міжпредметних зв’язків у навчальному матеріалі;

–  обґрунтування їхньої педагогічної доцільності.

6. Поведінка та діяльність учнів на уроці:

а)  порядок і дисципліна учнів, методика їх підтри­мання;

б)   активність,   самостійність,   інтерес  до   занять учнів різного рівня підготовленості; зосередженість і стійкість уваги на різних етапах уроку;

 в)  діяльність учнів, їхня організованість, охайність; ставлення до невстигаючих і порушників дисципліни; характер участі в роботі на уроці окремих учнів і всьо­го колективу;

г)  ставлення учнів до вчителя і один до одного (підслуховування, боязкість, доброзичливість, повага, взаємна допомога, підказки і т. п.).

7. Характеристика ділових якостей учителя:

а)  рівень наукових знань учителя і його підготов­леність до уроку;

б)  знання вчителем теорії навчання та виховання учнів, методики предмета, психології та гігієни, його вміння застосовувати ці знання на уроці;

в)  педагогічний такт, стиль у роботі, культура праці та поведінки, мова вчителя:

г)  взаємостосунки вчителя з класом та окремими учнями, авторитет учителя.

8. Загальні результати уроку:

а)  виконання плану уроку;

б)  досягнення загальноосвітньої, виховної та роз­виваючої цілей уроку;

в)  загальна оцінка уроку, результати його, ефек­тивність і якість;)  висновки та пропозиції з подальшого вдоскона­лення роботи, закріпленню успіхів і усуненню помилок.

Орієнтовна схема структурного  аналізу уроку

Структурний (поетапний) аналіз — це вияв­лення та оцінка домінуючих структур (елементів) уроку, їх доцільність, що забезпечує розвиток пізна­вальних здібностей учнів.

1. Тип і структура уроку.

• Тип, структура уроку, його місце в системі уроків з теми.
• Тема, цілі уроку (освітня, розвиваюча, виховна), дидактичні завдання на окремих етапах.
• Дозування часу.

2. Зміст і методика повторення навчального матеріалу.

• Повнота та глибина перевірки.
• Методика повторення, диференціація завдань.
• Охоплення учнів перевіркою, зайнятість класу.
• Об’єктивність та аргументація оцінки.

3. Робота над новим навчальним матеріалом.

• Вимоги програми.
• Науковість, зв’язок із життям, систематичність, доступність, співвідношення в навчальному матеріалі головного та другорядного.
• Відповідність матеріалу освітнім, розвиваючим і виховним завданням уроку.

4. Методи навчання.

• Оснащеність уроку наочними посібниками, ТЗН, дидактичними матеріалами.
• Обґрунтованість методів, що застосовуються.
• Активізація пізнавальної діяльності учнів.
• Використання методів проблемного навчання.
• Сполучення фронтальної та індивідуальної форм роботи з учнями.
• Самостійна робота з учнями.
• Методика контролю та обліку знань учнів у процесі викладення нового матеріалу.

5. Засвоєння нового матеріалу.

• Відбір матеріалу для формування знань, умінь і навичок.
• Самостійна робота під час закріплення.
• Зворотний зв’язок. Оцінка відповідей учнів.

6. Домашнє завдання.

• Обсяг, характер матеріалу.
• Наявність і характер інструктажу.
• Диференційованість завдання.

7. Характер діяльності вчителя.

‘ Рівень педагогічних вимог до праці учнів, до розвитку їхнього мовлення, мислення.

• Мова вчителя, стиль його поведінки, взаємостосунки з учнями.

8. Результати уроку.

• Підбиття підсумку уроку, виконання накресленого плану уроку.
• Досягнення освітніх, розвиваючих і виховних цілей уроку.
• Якість знань, умінь, навичок учнів.

Орієнтовна схема психологічного  аналізу уроку

Психологічний аналіз – це вивчення вико­нання психологічних вимог до уроку (забезпечення пізнавальної діяльності учнів розвиваючого типу).

1. Організація пізнавальної діяльності учнів.

• Як на уроці були створені умови для продук­тивної праці мислення та уяви. (Існують різні види мислення: активне, самостійне, творче). Активне може і не бути самостійним. Са­мостійне — це не завжди творче. Творче ж мислення обов’язково буде і активним, і са­мостійним. Творча праця неможлива без про­дуктивної діяльності уяви. Створення нових образів — кінцевий результат діяльності уяви. Уява називається відтворювальною тоді, коли вона відтворює в

образах картини за описом, кресленням, схемою, картою і т. д. Творча уява породжує явища, в котрих втілюються замисли та моделі нових суспільне цінних предметів.

• Як домагався вчитель потрібної вибірковості, осмисленості, цілісності сприйняття учнями вивчаючих предметів.
• Як учитель використовував у своїй праці переко­нання, навіювання.
• Як домагався вчитель зосередженості та стійкості уваги учнів.
• Що робив учитель для більш успішного за­пам’ятовування матеріалу учнями та які особли­вості довільного, механічного і смислового за­пам’ятовування виявились у школярів на уроці.
• Які прийоми залучення і підтримки уваги та розвитку уважності на уроці.
• Які форми роботи використав учитель для актуалізації в пам’яті учнів раніше за­своєних знань, необхідних для розуміння нового матеріалу (індивідуальне опитуван­ня, співбесіда з класом, вправи та ін.).

2. Організація діяльності мислення та уяви учнів на уроці в процесі формування знань і вмінь.

‘ Як учитель використав відтворювальну та творчу уяву під час викладення нового матеріалу.

• На якому рівні формувались знання учнів: на рівні конкретно-чуттєвих уявлень, понять, узагальнюючих образів, «відкриттів», виведених формул тощо.
• За допомогою яких прийомів учитель домагався активності й самостійності мислення учнів: сис­тема запитань, створення проблемних ситуацій, різні рівні проблемно-евристичного розв’язуван­ня задач, використання задач з недостатніми та зайвими даними, організація пошукової,

дослідницької праці на уроці, індивідуальної, парної, групової і колективної форм праці тощо.

• Якого рівня розуміння домагався вчитель від учнів: описового, порівняльного, узагальнюючого, оціночного, проблемного. Як керував учитель формуванням переконань та ідеалів.

Орієнтовна схема аналізу уроку проблемного типу

1. Готовність учителя та учнів до уроку (зовнішня).
2. Внутрішня, психологічна готовність учнів до уроку.
3. Організаційні дії вчителя (за необхідності).
4. Планування вчителем і повідомлення учням за­вдань уроку.
5. Актуалізація знань і способів діяльності учнів.
6. Які методи проблемного навчання використову­вались учителем (пошукові, дослідницькі,  проблем­ний виклад).
7. Застосування проблемних методів у навчанні школярів.
8. Співвідношення діяльності вчителя та діяльності учнів.
9. Обсяг і   характер   самостійних   робіт   учнів   і співвідношення  репродуктивних і  продуктивних са­мостійних робіт.
10. Облік учителем рівнів актуального  розвитку учнів і зони найближчого їх розвитку.
11. Способи підвищення в учнів позитивної мотивації.
12. Постановка вчителем проблемних   питань, створення   проблемних   ситуацій,    показ   їхнього розв’язування.
13. Володіння вчителем способами створення про­блемних ситуацій.
14. Дотримання правил ставлення навчальної проблеми.
15. Використання підручника, співвідношення ре­продуктивної і частково-пошукової роботи.
16. Відповідність підбору наочних посібників ви­мозі проблемного навчання.
17. Формування спеціальних і загальних навчаль­них умінь учнів.
18. Наявність в учнів пізнавальних умінь: формулю­вання проблеми, висування та обґрунтування гіпотези, знаходження шляхів доведень (спростування) гіпотези, перевірка

правильності її розв’язання.

19. Уміння учнів здійснювати логічні операції.
20. Розвиток пізнавальних здібностей учнів на кож­ному етапі уроку (що це доводить).
21. Утруднення, що виникли в учнів всього класу, в окремих школярів, їхні причини. Як вони були усунені.

Орієнтовна схема психолого-педагогічного аналізу уроку

 Психолого-педагогічний аналіз уроку — од­ночасний аналіз дотримання педагогічних і психо­логічних основ процесу навчання.

1. Загальні відомості про урок. Дата, клас, пред­мет, число учнів за списком, скільки присутніх, який урок по порядку.

Обстановка в класі: чистота, освітленість приміщення, чи провітрене приміщення, порядок у класі, чи готові учні до уроку.

Обладнання: чи підготовлені наочні посібники, їхня доцільність і необхідність на уроці, чи підготовлена дошка. Як почався урок, як учні привітали вчителя, чи була потреба витрачати час на організацію класу, встановлення порядку та дисципліни.

Тема уроку. Цілі уроку: чи визначає вчитель мету уроку, чи інформує учнів про цілі та завдання уроку, як він це здійснює.

2. Тип і структура уроку. Який вибрано тип уроку. Доцільність вибору з точки зору теми в цілому і ди­дактичної мети заняття. Місце уроку в системі занять по цілому розділу. Зв’язок уроку з попередніми, як він здійснюється. Структура уроку: чи відповідає вона да­ному типу уроку, які помічені відхилення і чим вони викликані. Послідовність окремих етапів уроку.

За­безпечення   цілісності   та   завершеності   уроку.   Як підбиваються підсумки.

3. Зміст уроку. Відповідність змісту програмі. Як пов’язано навчальний   матеріал   із   сучасністю, місцевим   оточенням   школи.   Встановлення   між-предметних   зв’язків.   Як   здійснюється   розвиток інтелектуальних здібностей, моральних та естетич­них  почуттів  в  учнів.   Використання  дидактичних матеріалів   і   обладнання   кабінету.   Чи   досягнуто приросту,       вдосконалення навичок, знань і вмінь на основі раніше засвоєного.
4. Методи і прийоми навчання на уроці. Яка си­стема методів застосовується; які методи і прийо­ми в ній сполучаються. Чи відповідають методи і прийоми навчання змістові матеріалу, типу, цілям, завданням уроку та віковим особливостям учнів. Чи відповідають методи навчання здійсненню за­вдань виховання.

Як дотримуються основні вимоги до уроку: виховні, дидактичні, психологічні, санітарно-гігієнічні.

Як розвивається на уроці спостережливість і логічне мислення в учнів. Види і місце самостійної праці учнів з підручником, як здійснюється формуван­ня в учнів уміння вчитися. Як використовуються для самостійної праці дидактичні матеріали і технічні за­соби навчання.

Формування в учнів навичок самоконтролю. Послідовність застосування завдань і вправ для ви­роблення навичок і вмінь. Прищеплення учням нави­чок самоконтролю.

Способи індивідуалізації та диференціації завдань для учнів в залежності від їхніх особистісних і вікових особливостей і підготовки. Забезпечення належної послідовності в самостійному застосуванні учнями знань, навичок і вмінь у ході уроку.

Оцінка знань учнів. Наскільки учні були підготов­лені до виконання домашнього завдання. Чи здійснювались диференціація та індивідуалізація домашніх завдань учнів. Обсяг домашнього за­вдання. На який час розраховано домашнє завдан­ня. Як учні підготовлені до успішного виконання домашнього завдання. Як попереджається перевантаження учнів домашніми завданнями.

5. Поведінка учнів. Наскільки учні залучені до ак­тивної розумової  праці.  Наскільки учні  зацікавлені, старанні, дисципліновані. Як здійснювалась мотивація навчання протягом всього уроку, чи застосовуються для цього спеціальні  прийоми.  Ставлення учнів до вчителя. Які види творчих праць використав учитель на уроці і як керував творчою уявою учнів: пояснення теми і мети праці, навчання відбору та система­тизації матеріалу, обробці результатів і оформ­ленню роботи.

• Як на уроці здійснювалось формування стійкого й активного інтересу до навчального предмета та навчання в цілому.

6. Особистісний підхід до діяльності учнів на уроці.

• Які почуття дітей виявились на уроці, чим вони були викликані.
• Як здійснювалось керування спілкуванням учнів на уроці.
• Моменти уроку, де найбільш успішно формува­лись вольові якості школярів.
• Як здійснювався облік вікових та індивідуальних особливостей учнів.

7. Майстерність учителя.

• Які шляхи організації впливу і механізм впливу: наслідування, емпатія, рефлексія та ін.
• Уміння створювати психологічні умови для переконання: психологічний клімат, смислова єдність та ін.
• Уміння вчителя користуватися навіюванням як засобом (методом) педагогічного впливу.
• Як учитель керував спілкуванням учнів між собою на уроці.
• Які особливості самоорганізації вчителя: підго­товленість учителя до уроку, робоче самопочут­тя вчителя на початку уроку і в процесі його про­ведення: зібраність, розуміння теми та психо­логічної мети уроку, енергійність, наполегливість у здійсненні поставленої мети, оптимістичний підхід до всього, що відбувається на уроці, педа­гогічна імпровізація, педагогічний оптимізм, ви­нахідливість та ін.
• Педагогічний такт учителя.
• Психологічний клімат у класі.

Орієнтовна схема аналізу виховної спрямованості уроку

Аналіз виховної спрямованості уроку— це оцінка та виявлення шляхів найбільш ефективного використання навчального матеріалу для виховання якостей особистості учнів,

1. Використання виховних можливостей змісту ма­теріалу.
2. Доповнення навчального матеріалу історичними фактами.
3. Формування світогляду на уроці.
4. Формування моральних якостей особистості.
5. Виховання в учнів сумлінного ставлення до праці та навчання.
6. Оцінка виховних можливостей методів і прийомів навчання.
7. Використання виховних   можливостей   оцінки праці учнів.
8. Вплив особистості вчителя.
9. Характер діяльності   та  спілкування   учнів   на уроці.
10. Резерви підвищення виховних  можливостей уроку.

Орієнтовна схема комбінованого  аналізу уроку

Комбінований аналіз — це оцінка  основної дидактичної мети уроку та структурних елементів.

1. Організація уроку.

• Організаційна чіткість уроку.
• Наявність плану.
• Ефективність використання ТЗН, наочних і навчальних посібників.
• Виконання психологічних і гігієнічних вимог до уроку.
• Зворотний зв’язок.
• Ведення зошитів.
• Розподіл часу на етапи уроку.

2. Особистісні якості вчителя.

• Який морально-психологічний клімат.
• Міра зацікавленості, доброзичливості та чуйності з учнями.
• Педагогічна культура, знання предмета, так, мова, зовнішній вигляд.

3. Ефективність навчання.

• Міра реалізації принципів науковості, міцності, усвідомленості знань, доступності, проблемності, зв’язок навчання з життям.
• Міра досягнення головної дидактичної мети уроку.
• Оптимальність методів і прийомів навчання.
• Ефективність контролю за знаннями учнів.

4. Ефективність виховної діяльності вчителя.

• Моральна спрямованість уроку.
• Формування трудових і навчальних навичок.
• Єдність навчання, виховання та розвитку.
• Естетичне, фізичне і гігієнічне виховання.

5. Ефективність діяльності учнів.

• Як реалізовано принцип розвиваючого навчання та принцип самостійності й активності.
• Працездатність учнів.
• Інтерес до праці.
• Навички самостійної праці.
• Уміння виділяти головне в навчальному матеріалі, планувати відповідь, аналізувати свою працю та працю товариша.
• Розвиток мовлення, письмових, графічних і спеціальних навичок.
• Рівень культури, раціональності та ефективності праці учнів.
• Організованість і дисципліна учнів. Зовнішній вигляд.

Орієнтовна схема структурно-часового  аналізу уроку

Структурно-часовий аналіз— це оцінка вико­ристання часу уроку з кожного його етапу.

1. Раціональний розподіл всього часу (45 хвилин) між окремими елементами уроку, тобто чи доцільно було за даних умов виділяти саме такий час на опи­тування, на психологічну підготовку до сприйняття но­вого матеріалу, на пояснення нового, на закріплення чи домашнє завдання.
2. Раціональність кожного зі структурних елементів уроку: які його елементи треба було скоротити в часі, а які збільшити і для чого саме.
3. Розподіл часу всередині окремих структурних елементів уроку, тобто скільки часу в цілому було приділено на засвоєння нового матеріалу, в який час (початок, середина, кінець) уроку це відбувалось, як при цьому проводилась психологічна підготовка до сприйняття нового    матеріалу,    його   подача   та закріплення,   застосування.   Точно  так  само  аналі­зується час здійснення таких елементів уроку, як опи­тування учнів, перевірка та домашнє завдання.
4. Якісне використання часу на окремі елементи уроку, тобто, приміром, як раціонально та ефективно під час вивчення нового матеріалу було використано час на опитування, що він дав, як працював при цьо­му клас, скільки часу говорив учитель.
5. Раціональність використання прийомів і методів навчання, тобто наскільки доцільні за даних умов були ті або інші види бесіди, самостійної роботи, фор­ми опитування і т. д.
6. Доцільність зв’язку між змістом матеріалу та ти­ми методами, за допомогою яких він повідомлявся і засвоювався.

Орієнтовна схема дидактичного  аналізу уроку

 Дидактичний аналіз — це аналіз основних дидактичних категорій (реалізація принципів дидактики, відбір методів, прийомів і засобів навчання і навчання школярів, дидактична обробка навчально­го матеріалу уроку, педагогічне керівництво са­мостійною пізнавальною діяльністю тощо).

1. Своєчасність приходу вчителя на урок.
2. Готовність до початку уроку.
3. Санітарний стан класу та особиста гігієна учнів.
4. Організація класу.
5. Детальний аналіз перевірки домашнього завдання.
6. Які методи та дидактичні прийоми викори­стовувались учителем під час перевірки пройде­ного матеріалу   і   їх   відповідність   поставленій меті.
7. Дидактична цінність   методів   і   прийомів   пе­ревірки завдання, які використовує вчитель, їх вихов­не значення.
8. Якість знань учнів.
9. Як активізував клас учитель під час перевірки знань, умінь і навичок.
10. Аналіз поведінки учнів на даному етапі.
11. Аналіз викладення нового матеріалу або ж закріплення попередньої   теми:   ясність   і   до­ступність   подачі   матеріалу   вчителем;   методи, що   використовуються,   та   їх   відповідність   за­вданням уроку; засоби навчання, що використо­вуються, їхня доцільність.
12. Реалізація вчителем у ході всього уроку прин­ципів дидактики.
13. Розумові прийоми праці учнів, які використову­ються вчителем у ході уроку.
14. 1 Аналіз останнього етапу уроку: домашнє завдан­ня (як задається, обсяг); своєчасність закінчення уроку.
15. Реалізація вчителем у ході уроку виховних завдань.
16. Педагогічна поведінка вчителя на уроці, самовладання, педагогічний такт.
17. Індивідуальний підхід до учнів, сполучення йо­го колективною працею в класі.
18. Уміння організувати   клас   на   навчальну діяльність і підтримання дисципліни.
19. Володіння голосом, правильність мови, дикції, темп, виразність, жестикуляція.

Схема аналізу особистісно орієнтованого уроку

2.2.4. Схеми аналізу уроків з різних навчальних предметів

Схема аналізу уроку математики

1. Підготовка учителя до уроку (записи на дошці, обладнання, таблиці).
2. Обладнання робочого місця школяра (чи є все необхідне для уроку), підготовка учнів до уроку.
3. Чи правильно визначені вчителем навчальні, виховні, розвиваючі цілі? Які конкретно навчально-пізнавальні завдання ставив учитель перед учнями на уроці?

Чи досягнув учитель мети на уроці?

4. Відповідальність змісту уроку програмі. Місце серед інших уроків щодо вивчення всієї теми.
5. Виконання основних принципів   дидактики   (науковість,   наочність,   доступність, єдність теорії з практикою).
6. Як визначено структуру уроку, види, прийоми і методи роботи відповідно до мети, змісту уроку і рівня підготовленості учнів класу?

7.Як здійснювався диференційований  підхід у  навчанні  школярів?   Попередження неуспішності учнів.

8. НОП на уроці, раціональне використання часу на уроці.
9. Контроль за знаннями учнів. Форми контролю. Види     опитування. Об’єктивність.
10. Способи розвитку розумової діяльності школярів.

11.Система повторення.

12. Види перевірки домашнього завдання.
13. Усвідомлення у   засвоєнні   учнями   правил,   математичних   понять,   математичної символіки.
14. 14. Розвиток математичної мови.

15 . Як розв’язувалося завдання — озброїти учнів методами самостійної роботи (проведення спеціальних індивідуальних завдань, самостійна робота   з підручником, літературою, навчаючих самостійних робіт)? .

16. Прищеплювання інтересу до предмета.

17 . Міжпредметні зв’язки.

18. Спілкування вчителя з учнями (такт, вміння володіти класом, бажання допомогти учневі).

19.Домашні     завдання     (рівень,     обсяг,     інструктаж,     врахування     індивідуальних можливостей).

Схема аналізу уроку хімії

1. Чи відповідає зміст уроку поставленій меті, чи правильно дібраний матеріал.
2. Чи відповідає теоретичний    рівень    викладу    матеріалу    рівню    класу.        Як використовується програма.

3.На якому науковому рівні викладається матеріал.

4. Чи здійснюється зв’язок із вивченим раніше. Як використовуються міжпредметні зв’язки.
5. Добір методів та    засобів    викладання    матеріалу.
6. Застосування наочності.
7. Вимоги до хімічного експерименту:

а)  підготовленість та стан обладнання;

б) дотримання техніки безпеки;

в) уважне ставлення учнів до роботи;

г) аналіз та фіксування дослідів.

8. Мова вчителя.
9. Контроль та оцінювання. Форми   контролю.
10. Диференціація навчання.
11. Домашнє завдання. Обсяг, доступність, інструктаж із виконання.
12. Досягнення мети та завдань уроку.

Схема аналізу уроку іноземної мови

1. Мета уроку визначена (чітко, конкретно, дидактичне правильно, недостатньо чітко, неконкретна, дидактично виправдана).
2. Види (етапи) мовної діяльності (взаємопов’язані, недостатньо логічно послідовні, послідовні, обумовлені темою   і метою уроку,   не обумовлені змістом уроку поставленим дидактичним завданням).
3. Використані методи роботи (ефективні, малоефективні, неефективні, передбачають ознайомлюючий,   стандартизуючий,  варіативний,   комбінований   характер   мовної діяльності школярів).
4. Прийоми (вступу, активізації, практичного застосування фонетичного, лексичного, граматичного матеріалу, різноманітні, доцільні,   стимулюючі   активну пізнавальну мовну діяльність учнів, одноманітні, доцільні, стимулюючі).
5. Учитель застосував (хорові, парні,   індивідуальні,   комбіновані форми роботи, які сприяли формуванню мовних умінь і навичок).
6. Використання аудіовізуальних способів навчання (магнітофон, програвач, діафільми, епідіаскоп, кінофільм, таблиці, картини і т.д.)
7. Зворотній зв’язок (достатній, достатній частково, незадовільний).
8. Темп уроку (високий, уповільнений). Мовною практикою охоплені (всі учні класу, більша частина, менша, окремі учні).
9. Мовна діяльність школяра     (повністю,   частково)   спрямована      на  формування, активізацію,   автоматизацію)   умінь та навичок   (вимови,   аудіювання,   діалогічне мовлення, монологічного читання) (відповідає, частково відповідає, не відповідає визначеній меті уроку).
10. Мовлення учнів має     (рецептивний,     репродуктивний,     умовно-продуктивний, продуктивний     характер),      комунікативне     (повністю,      частково)     обумовлене, необумовлене.
11. Учні оперують (фонетичним, лексичним, граматичним) матеріалом на рівні (слова, речення, репліки, зв’язного висловлювання) з використанням (без використання навчальної опори (логічних аналогій, алгоритмів., схем, таблиць, зорових,   складових,  слухозорових : картин, ілюстрацій, озвучень картин та діафільмів і т.д.)
12. Учні проявили (стійкі, слабкі, незадовільні) уміння і навички під час оперування лексичними одиницями, граматичними структурами (аналогічних, відмінних) ситуація усного спілкування, читання (про себе, вголос, синтетичного, аналітичного).
13. Типовими недоліками в мовній підготовці школярів є (недосконала вимова, відсутність фонематичного слуху, мовної інтуїції, обмежений лексичний запас, незнання або недостатнє усвідомлення граматичних структур, недостатні навички самостійного мовлення без використання навчальних     опор,  невміння     користуватися стимулюючими до розмови репліками, уповільнена мовна реакція і т.д.).
14. Інтерес учнів до вивчення іноземної мови (великий, значний, незначний, відсутній).
15. Урок проведений на   високому,   невисокому,   незадовільному   (науковому   рівні); методично: (грамотно, недостатньо грамотно, незадовільно).

Схема аналізу уроку біології

1. Чи правильно визначена тема уроку.
2. Які нові питання, закони передбачається вивчити.
3. Як розкриваються навчальні й виховні завдання уроку.
4. Який навчальний матеріал планується повторити.
5. Які поняття формуються, які закріплюють відповідно до програми.
6. II. Доцільність розподілу навчального часу на певні етапи уроку, чи відповідає хід уроку

наміченому плану.

III. Зміст уроку:

1. Відповідність змісту уроку програмі.
2. Наукова спрямованість уроку.
3. Уміння вчителя виділити основне в навчальному матеріалі, не   перевантажувати урок другорядним матеріалом.
4. Дотримання принципу науковості та доступності.
5. Наочність (таблиці, гербарії, моделі, колекції, живі об’єкти, ТЗН).
6. Використання на уроках результатів робіт учнів,  отриманих на інших видах навчальної діяльності (вдома, на екскурсіях, у куточках живої природи та ін.)
7. Практичні роботи з натуральними об’єктами:

а   розпізнання;

б)   спостереження;

в)   визначення;

г)   зіставлення;

д)   короткочасний експеримент (якщо він є на уроці).

8. Опора на раніше вивчене.
9. Зв’язок теорії з практикою.
10. Ознайомлення учнів   з   екологічними   проблемами   Наступність   у   вивченні матеріалу.
11. Ступінь самостійної навчальної діяльності учнів:

а)   самостійність суджень;

б)   усвідомлення запам’ятовування;

в)   вміння використовувати наявні знання;

г)   закріплення    (застосування   знань   у    нестандартних    ситуаціях,    робота   з підручником, обґрунтованість відповідей).

12. Диференціація навчання.
13. Контроль та оцінювання.
14. Домашні завдання (обсяг, посильність, інструктаж)

Схема аналізу уроку трудового навчання

1. Правильність формулювання теми уроку відповідно до державної програми.
2. Мотивація мети уроку.
3. Обґрунтованість типу уроку.
4. Педагогічна доцільність структури уроку, правильність витрат навчального часу окремі частини уроку.
5. Раціональність використання технічних засобів навчання, зокрема наочності.
6. Культура праці учнів.
7. Використання вчителем сучасних методів, форм, засобів навчання і виховання, ви оптимального їх поєднання в конкретних умовах.
8. Розвиток здібностей та інтересів школярів.
9. Відповідність поєднання методів навчання дидактичним завданням уроку.
10. Організація самостійної   роботи   учнів:   характер   самостійної  діяльності   учнів,  послідовність видів і завдань самостійної роботи учнів.
11. Система врахування та оцінки знань учнів: умотивованість та об’єктивність оцінок, виставлених на уроці.
12. Доцільність поєднання індивідуальних форм перевірки знань учнів.
13. Педагогічна майстерність    учителя:     вміння    організовувати     клас,    підтримувати дисципліну, самоконтроль та педагогічний такт, рівень мовлення, володіння голосом.
14. Загальна оцінка уроку: наскільки успішно було реалізовано виховні та основні  завдання, конкретні висновки і пропозиції щодо уроку.

Схема аналізу уроку фізкультури

1. Підготовка вчителя до уроку.
2. Місце проведення.
3. Інвентар.
4. Своєчасність початку уроку.
5. Зовнішній вигляд учителя, наявність плану уроку.
6. Зовнішній вигляд учнів.
7. Шикування, здача рапорту, привітання, постановка завдань уроку.
8. Дозування у часі частин     уроку.  Мова,   тон учителя,   володіння   правильною термінологією.
9. Фізіологічна послідовність під час виконання фізичних вправ (від легкого до складного і від складного до легкого).
10. Поведінка учнів під час уроку. Виховання свідомої дисципліни.
11. Професійно-методична підготовка вчителя.
12. Оцінювання знань і вмінь учнів, його об’єктивність, коментування (заохочення, оголошення подяки).
13. Фізичне навантаження на уроці.
14. Міжпредметні зв’язки.

Кожен урок розпочинати зі спортивних вправ. У ході уроку задіювати теоретичні відомості. Привчити учнів до самостійних занять. У заключній частині уроку підбити підсумок, виставити оцінки, дати домашнє завдання.

Примітка. Навчальну частину уроку можна не оцінювати.

Схема аналізу уроку в початкових класах

1.Як підготовлений вчитель до проведення уроку?

2. Чи відповідає тема уроку навчальній програмі?
3. Зміст уроку, його науковий рівень, зв’язок з життям.
4. Формування та реалізація триєдиної мети уроку.
5. Як активізував вчитель учнів до початку уроку? З яким настроєм учні прийшли на урок?
6. Чи цілеспрямовано перевіряв домашнє завдання?
7. Як працював учитель з обдарованими дітьми на уроці? Чи давав завдання підвищення складності?
8. Які методики застосовував?
9. Чи доцільно відібрав навчальний матеріал? Якою мірою цікавий і оригінальний матеріал?
10. Як використовувались вчителем умови для творчої роботи дітей?
11. Уміння вчителя концентрувати і переключати увагу учнів.
12. Психологічне розвантаження учнів.
13. Які види навчальної діяльності переважали на уроці?
14. Чи працював вчитель з дітьми з розвитку їхньої пам’яті ?
15. Які прийоми активізували мислення учнів?
16. Диференціація та індивідуалізація навчання.

17 .Як вчитель керував руховою активністю учнів?

18. Чи досить оцінок було виставлено на уроці?
19. Чи вирішені поставлені питання?
20. Яке місце на уроці мали ігрові моменти?
21. Як вчитель інтегрував навчальний матеріал даного уроку з навчальним матеріалом суміжних дисциплін?
22. З яким настроєм вчитель і учні закінчили урок?
23. Вияв комунікативних умінь вчителя.
24. Виконання основних санітарно-гігієнічних вимог.

2.3.  Самоаналіз уроку вчителем

Самоаналіз уроку – це спосіб граничної конкретизації управління навчально-виховним процесом, який дає можливість  шляхом особистого оперативного втручання впливати на методи навчання, на добір і формування навчального матеріалу, на вибір і правильне поєднання форм організації пізнавальної діяльності учнів. Самоаналіз уроку допомагає вчителю оволодіти більш високим рівнем майстерності, підвищити результативність праці.

Самоаналіз уроку вчителем  дозволяє вирішити цілий ряд важливих завдань:

• учитель краще усвідомлює систему своєї роботи,
• швидше освоює на практиці методику вибору й обґрунтування оптимального варіанта навчання,
• робить учителя психологічно захищенішим, впевненішим у собі,
• поліпшує якість планування наступних уроків,
• стимулює розвиток творчого мислення й діяльності вчителя.

Що дає самоаналіз для керівника, який відвідує уроки?

• Знання рівня мислення вчителя;
• Можливість порівнювати задум і реальний хід уроку, а отже, дати конкретні поради вчителю;
• Економію часу керівника; його виступ не повторює самоаналіз, а зосереджується на оцінці, виявленні плюсів і мінусів та їхніх причин;
• Через упровадження в практику самоаналізу уроку стає реальним впровадження  у навчально-виховний процес будь-яких нововведень.

Перш ніж вимагати від учителів самоаналізу уроків, доцільно ознайомити колектив з методикою такого самоаналізу.

Існують різі схеми самоаналізу уроків

Схема самоаналізу уроку № 1

1. Загальна структура уроку .

Основна дидактична мета уроку: його місце в системі уроків з теми, основні моменти уроку, дозування часу, дотримання основних вимог до оформлення уроку, використання часу на уроці.

1. Реалізація основної дидактичної мети уроку.

Виконання вимог програми, співвідношення матеріалу, поясненого на уроці і даного на самостійну роботу, організація сприйняття, уваги, пізнавального інтересу, організація первинного закріплення матеріалу, перевірка якості знань, використання розділу і програм, вимоги до знань, опитування учнів.

1. Розвивальний аспект уроку.

Залучення учнів до здійснення основних розумових операцій, подолання посильних  труднощів, розвиток пізнавальної самостійності й послідовності, науковості, міцність знань.

1. Дотримання основних принципів дидактики. 

Принцип наочності, свідомості і активності в роботі вчителя і учнів, доступності і посильності, систематичності і послідовності, науковості, зв’язку теорії з практикою, міцності знань.

1. Методи навчання.

Методи введення нового матеріалу, закріплення і вироблення вмінь і навичок, контролю; відповідність методів загальної спрямованості навчання дидактичній меті; залежність вибору методів навчання від матеріального забезпечення навчального процесу.

1. Виховний аспект уроку.

Використання виховних можливостей змісту навчального матеріалу, формування світогляду, зв’язок із життям, виховання сумлінного ставлення до праці, навчання, використання виховної можливості оцінки, виховний вплив особистості вчителя.

1. Вчитель на уроці.                                                                              Підготовка до уроку, роль конспекту, види діяльності на уроці, контакт із класом, індивідуальний підхід до учнів, значення предмета, захопленість  ним, зовнішній вигляд учителя.
2. Робота учнів на уроці.

Підготовка учнів до уроку, активність на різних етапах уроку, види діяльності, культура мови, дисципліна, ставлення до предмета, динаміка працездатності, моменти найвищої активності, зниження працездатності, їхні причини, рівень сформованості вміння вчитися.

1. Гігієнічні умови уроку.

Приміщення, його основна оснащеність, меблі, дотримання принципу розташування, розклад на день, вплив гігієнічних умов на динаміку працездатності на уроці.

Схема самоаналізу уроку № 2

1. Яке місце цього уроку в темі, розділі, курсі? Його зв’язок із попередніми уроками.
2. Які особливості класу було враховано під час планування уроку ?
3. Які завдання планувалося  вирішувати на уроці? Чим зумовлений  такий вибір завдання?
4. Чим зумовлені вибір структури і типу уроку ?
5. Чим зумовлений вибір змісту, форм і методів навчання ( за елементами уроку )?
6. Які навчально-матеріальні, гігієнічні, морально-психологічні, естетичні й тимчасові умови було створено на уроці? Наскільки вони сприяли успішній роботі?
7. Чи були відхилення від плану уроку? Чому ? які саме ?
8. Як можна оцінювати результати уроку? Чи вирішено його завдання?  Чи не було перевантаження учнів?
9. Які висновки на майбутнє можна зробити з результатів уроку ?

Варіант алгоритму самоаналізу уроку

1. Характеристика класу.

• Тут розглядають структуру міжособистісних стосунків: лідери, аутсайдери; наявність угруповань, їхній склад; взаємодія структур особистих взаємин і організаційної структури класу.
• Потім необхідно охарактеризувати вади біологічного розвитку учнів: дефекти зору, слуху; соматичні захворювання; особливості вищої нервової системи (надмірна загальмованість або збудливість); патологічні відхилення.
• Після цього варто охарактеризувати дефекти психічного розвитку: слабкий розвиток інтелектуальної сфери тих чи інших членів учнівського колективу; слабкий розвиток вольової сфери в окремих учнів; слабкий розвиток емоційної сфери особистості. Далі йде характеристика розвитку психічних якостей: відсутність пізнавального інтересу, потреби в знаннях, установки на навчання; недоліки у ставленні особистості до себе, вчителя, родини колективу.
• Після цього можна перейти до аналізу недоліків підготовленості учнів ласу: прогалини у фактичних знаннях і вміннях; проблеми в навичках навчальної праці; погані звички і культура поведінки.
• Потім розглядають недоліки дидактичних і виховних впливів школи, після чого недоліки впливу родини, однолітків, позашкільного середовища. (Звичайно, зовсім необов’язково під час кожного самоаналізу у року давати таку вичерпну характеристику класу, в якому він проходив. Однак самоаналіз уроку вчителем відрізняється від його аналізу керівником тим, що він зорієнтований не тільки на конкретний клас, а й на конкретних учнів).

2. Потім аналізують зовнішні зв’язки уроку: встановлюють місце і роль даного уроку в досліджуваній темі; характер зв’язку уроку з попередніми і наступними уроками.
3. Характеристика триєдиної мети уроку з опорою на характеристику класу, чого треба домогтися в знаннях і вміннях, відповідно до специфіки учнівського колективу; який виховний вплив зробити на учнів; які якості почати, продовжувати, закінчити розвивати.
4. Характеристика задуму уроку (план): яким є зміст навчального матеріалу; як учні засвоюватимуть його, тобто які методи навчання і форми організації пізнавальної діяльність; яку частину матеріалу вони можуть засвоїти самі; яка частину матеріалу вимагає допомоги вчителя під час засвоєння; що необхідно добре запам’ятати, а що використовувати тільки для ілюстрації; що з раніше вивченого необхідно повторити і на що обіпертися під час засвоєння нового; як закріпити знову вивчене; що буде цікавим і легким, а що складним; яким чином будуть досягнуті виховне й розвивальне завдання.
5. Як побудовано урок, виходячи з його задуму? Характеристика етапів уроку, виділення навчально-виховних моментів, що найбільш позитивно або негативно вплинули на хід уроку, на формування кінцевого результату.
6. Структурний аспект самоаналізу: докладний аналіз етапів, які, на думку вчителя, найсильніше позитивно або негативно вплинули на формування кінцевого результату уроку; аналіз відповідності в межах цих моментів завдань, змісту, методів і форм.
7. Функціональний аспект аналізу; визначають наскільки структура уроку відповідала поставленій меті, задуму уроку, можливостям класного колективу. Визначають вдалі і невдалі моменти в діяльності вчителя і учнів, аналізують відповідність стилю взаємин учителя і учнів успішному формуванню кінцевого результату уроку.
8. Оцінка кінцевого результату уроку: оцінка якості знань, умінь і навичок, отриманих учнями на уроці, визначення розриву між поставленими завданнями і реальним кінцевим результатом уроку. Причини цього розриву; оцінка досягнення виховних та розвивальних завдань уроку, висновки та самооцінка уроку.

2.4. Критерії оцінки діяльності вчителя

Перший критерій : виконання державних програм у повному обсязі. Оцінюючи роботу вчителів, необхідно переконатись, що вони працювали згідно з програмою, забезпечили вивчення передбачених тем, виконання практичних, лабораторних і контрольних робіт, екскурсій.                                                                                                                                            Другий критерій : рівень знань і розвитку учнів, ступінь їх самостійності, оволодіння навичками навчальної праці, інтелектуальними вміннями.                                                      Третій критерій : якість навчально-виховної роботи на уроці. Чи вчить, виховує вчитель на уроці, чи добивається він того, що саме під час уроку відбувається процес формування знань, розвиток самостійності, чи здійснюється виховання в процесі навчання?
Особливо треба приділити увагу питанням: які методи роботи застосовує вчитель, чи вміє він обирати оптимальні прийоми навчання з урахуванням навчального матеріалу і особливостей класу? Не існує універсальних методів навчання, їх нескінченна множина. Вибір правильних методів – ознака професійної майстерності.                                                             Четвертий критерій : диференційований підхід до учнів у процесі навчання, який забезпечує оптимальний розумовий розвиток учнів, попереджає неуспішність. Одним із способів перевірки ступеня ефективності індивідуального підходу до учнів в умовах колективної роботи з класом є вивчення системи роботи вчителя із слабими та відстаючими учням, а також з тими, хто проявляє особливий інтерес до вивчення того чи іншого предмету, роботи вчителя після уроків.

Критерії оцінювання діяльності вчителя

1. Дидактична діяльність учителя:

• методи пояснення нового матеріалу;
• способи активізації розумової діяль­ності учнів;
• методи залучення школярів до пошу­ку;
• здійснення індивідуальної роботи з окремими учнями;
• організація навчання за новими техно­логіями;
• мотивація навчальної діяльності;
• самостійна робота учнів на уроці;
• форми роботи з книгою;
• форми виявлення  й  оцінювання! знань;
• практична спрямованість уроку, зв’я­зок навчання з життям;
• ефективність і доцільність використан­ня ТЗН, наочності;
• дотримання гігієнічних вимог до уро­ку;
• оптимальність домашнього завдання (творчий та індивідуальний його ха­рактер).

2. Рівень навчальних досягнень учнів від­повідно до навчальної програми.
3. Рівень вихованості учнів.
4. Творчість учителя у підготовці до уро­ку та його проведення.
5. Активні форми роботи на уроці.
6. Позакласна робота вчителя.
7. Результативність роботи з обдаровани­ми дітьми.

Рівні результативності діяльності учителя

1. Репродуктивний: учитель може і вміє розповісти іншим про те, що знає сам.
2. II. Адаптивний: учитель уміє пристосовувати свої знання і уміння до особливостей аудиторії.

III. Локально-моделюючий:

учитель володіє стратегіями навчання, зна­ннями, вміннями та навичками з окремих розділів курсу, вміє формувати педагогіч­ну мету, передбачувати результат, забезпе­чувати послідовне включення учнів у на­вчально-пізнавальну діяльність.

1. IV. Системно-моделюючий:

учитель володіє стратегіями формування в учнів потрібної системи знань, умінь та навичок зі свого предмета.

1. V. Творчо-моделюючий: учитель володіє стратегією перетворення свого предмета на засіб формування осо­бистості учнів.

Параметри творчої діяльності вчителя

• Чи розробляє вчитель нові підходи до на­вчання, виховання й розвитку учнів.
• Наскільки реалізує та змінює (моделює) зміст, форми, методи і засоби навчаль­но-виховного процесу.
• Як реалізує на практиці принципи особистісно орієнтованого навчання, від­шукує шляхи створення творчої атмос­фери.
• Як повно володіє формами і методами організації навчально-пізнавальної ді­яльності учнів з метою їхнього розви­тку.
• Наскільки оригінальне конструює на­вчально-виховний процес.
• Чи здійснює постійний самоаналіз сво­єї професійної діяльності.