У класі навчаються 14 учнів. З дітьми працюю з 3 класу ( 2011рік). За цей період склад колективу майже не змінювався.
Основною метою виховної діяльності є створення оптимального соціально-культурного мікроклімату в колективі, який би сприяв творчому саморозкриттю, саморозвитку, дозволяв би вихованцям легко освоїтись у своєму виховному просторі, спонукав би їх до діяльності, яка б дозволяла їм вступати в реальні відносини з оточуючим світом.
Протягом минулого року я вів виховну роботу, яка поєднала в собі традиційні форми та методи роботи вихователя та нетрадиційну, але таку важливу галузь — своєчасну психологічну допомогу вихованцям та їх родинам. Для цього використовував тестування, тренінги та індивідуальні консультації. Як вихователь багато часу приділяю морально-етичному вихованню учнівського колективу, формуванню обов’язку, відповідальності, культурної поведінки. Для цього проводив ряд бесід, годин спілкування на дану тематику.
Впроваджував ефективні технології превентивного виховання, які виконують розвивальну функцію і формують громадську активність учнів. Для реалізації всіх цілей та завдань добирав такі виховні технології, як години спілкування «Як змінити характер людини», «Як згуртувати наш учнівський колектив», «Як стати досконалішим», рольові ігри «Запрошення в гості», «Як поводити себе в транспорті», усні журнали «Від саморозвитку до самовиховання», різні виховні години приурочені подіям сучасності та календарним датам, зокрема: «Символи моєї Батьківщини», «Екологічна безпека серед нас». Значну увагу приділяв формуванню у своїх вихованців комплексу особистісних якостей і рис характеру, які є спонукальною силою їх повсякденних дій та вчинків: це чесність, порядність, принциповість, дисциплінованість та працьовитість.
Формуючи екологічну культуру школярів, були проведені вечори «Пам’яті Чорнобиля», «Квіти, квіти, я чаруюсь вами». Не минаю естетичну спрямованість виховної роботи. Проводила конкурс «Міс Весна», виховну годину «Світ наших захоплень».
У процесі роботи я бачу, як дорослішають мої вихованці, якими розумними вони стають, як вдало проходить процес їх соціалізації. Вони незалежні, доброзичливі в спілкуванні, емоційно-відкриті та чутливі до моральних проблем.
Не обминаю такий вид діяльності, як корекція поведінки «проблемних» дітей. Дуже ефективним є заохочення таких дітей до класних справ, взаємодопомога однокласників, завантаження вільного часу гуртковою роботою, роботою на користь школи і також необхідна умова — стимуляція самовдосконалення дітей за допомогою різних тренінгів, наприклад, «Твоя самодисципліна, воля, саморозвиток».
В становленні та розвитку учнів спираюсь на допомогу батьків. Важливим питанням є стан у сім’ї. Адже робота з батьками — один із основних та найскладніших напрямків роботи вихователя.
У роботі з батьками використовую колективні бесіди, зустрічі за «круглим» столом. У години батьківського всеобучу знайомив батьків з новинками педагогічної літератури для батьків з проблем родинної та батьківської педагогіки, моделював педагогічні ситуації під час батьківських зборів, які допомогли батькам розв’язувати родинні конфлікти, що виникали під час спілкування дітей з батьками.
Таким чином, мотиваційно-особистісна сфера розвивається відповідно до гармонійного розвитку особистості; у практику моєї роботи впроваджена мета про єдність шкільного та родинного впливу на особистість дитини. І на даному етапі співробітництва в результаті виконання загально-виховної, індивідуальної роботи більшість учнів підвищила рівень сформованості моральних, громадянських, гуманістичних, естетичних та інших якостей особистості і більшість учнів обрали шляхи майбутнього навчання та праці.
