1. Поняття режиму дня
Режим дня – це раціональний розподіл часу активної діяльності та відпочинку людини протягом дня. Дотримання режиму дня необхідне передусім для того, щоб зберегти і зміцнити здоров’я та забезпечити високу працездатність, особливо в дитячому та підлітковому віці.
Основними елементами режиму дня є різні види розумової ї фізичної діяльності, відпочинок з максимальним перебуванням на свіжому повітрі, регулярне харчування, повноцінний сон та вільний час, що призначений для задоволення індивідуальних нахилів та інтересів. Загальна тривалість та особливості чергування основних режимних елементів залежать від віку дітей та підлітків.
Важливе значення мають режим та організація навчання у школі. Гігієнічні вимоги до режиму навчання в школі передбачають забезпечення оптимального розкладу уроків і перерв, раціональне поєднання розумової і фізичної праці, організацію підготовки домашніх завдань тощо (табл 1).
2. Режим дня школярів
Розподіл уроків протягом тижня повинен узгоджуватися з особливостями динаміки змін працездатності учнів. Так, найбільший рівень працездатності спостерігається в школярів у вівторок, середу та четвер, в ці дні й необхідно давати найбільше навчальне навантаження, значно менший – у понеділок, п’ятницю та суботу. Першими уроками повинні бути предмети, які не вимагають великого розумового навантаження та напруження (література, історія, географія). Такі предмети, як математика та українська мова, що є найбільш важкими, належить планувати на 2-3-4-у уроках. 5-й і 6-й уроки, коли рівень працездатності суттєво знижується, слід відводити для предметів, які характеризуються середнім і незначним рівнем розумового напруження (біологія, валеологія, малювання), та уроків праці та фізичного виховання.
Перерви між уроками є необхідним і дуже ефективним видом активного відпочинку, що забезпечує збільшення рухової активності учнів під час перерви, перебування їх на відкритому повітрі, організоване приймання їжі тощо. Тривалість звичайних перерв у школі повинна становити 10 хвилин, великих – 20-30 хвилин.
Таблиця 1. Тривалість окремих режимних елементів для школярів
Режимні моменти, год |
Тривалість режимних елементів |
|||||||||
1 -й клас |
2-й клас |
3-й клас |
4-й клас |
5-й клас |
6-й клас |
7-й клас |
8-й клас |
9-й клас |
||
(7р.) |
(8р.) |
(9р.) |
(10 р.) |
(11р.) |
(12р.) |
(13р.) |
(14р.) |
(15р.) |
||
Навчальні заняття на уроках |
3-4 |
4. |
4 |
4-5 |
5-6 |
5-6 |
5-6 |
5-6 |
5-6 |
|
Навчальні заняття на самопідготовках |
І |
1-1,5 |
1,5-2 |
1,5-2 |
2 |
2 |
2,5-3,5 |
3-4 |
3-4 |
|
Перебування на відкритому повітрі |
3,5 |
3,5 |
3,5 |
3,5 |
3 |
3 |
2,5 |
2,5 |
2,5 |
|
Позакласні й позашкільні заняття |
1-2 |
1-2 |
1-2 |
1-2 |
1-2 |
1-2 |
1-2,5 |
1-2,5 |
1-2,5 |
|
Самообслуговування, ранкова гімнастика, приймання їжі тощо |
2,5 |
2,5 |
2,5 |
2,5 |
2,5 |
2,5 |
2 |
2 |
2 |
|
Сон нічний |
12-11 |
11-10,5 |
10,5 |
10,5 |
10 |
10 |
9,5 |
9,0 |
9,0 |
|
Перегляд телепередач |
1 |
1 |
1 |
1 |
1,5 |
1,5 |
1,5 |
2 |
2 |
Оптимальна тривалість щоденних домашніх занять для учнів 1-4-х класів становить – 1-1,5 години, для учнів 5-6 класів – 2 години, для учнів 7-8 класів – 2,5 години, для учнів 9 класу – не більше ніж 3 години. У процесі підготовки домашніх завдань через кожні 40-50 хвилин слід робити 10-хвилинні перерви, головним змістом яких є активний відпочинок.
3. Режим позаурочної діяльності учнів
Серед підходів щодо впорядкування позаурочної діяльності учнів найбільш адекватним, доцільним та простим є запровадження у повсякденне життя школярів комплексної системи оптимізації вільного часу, складовими частинами якої є наукові принципи раціональної організації позанавчальної роботи (підвищення рухової активності у вільний час до гігієнічно обгрунтованих величин; урахування стану здоров’я, особливостей особистості та хронобіологічних характеристик, а також тенденцій формування психофізіологічних функцій організму), концептуальної моделі ефективного використання вільного часу (впровадження оптимального рухового режиму, застосування традиційних та нетрадиційних форм фізичного виховання, а також психофізіологічного впливу на організм, проведення самостійних занять у вільний час), методів та засобів цілеспрямованого впливу на функціональний стан організму (психофізичне тренування, психотехнічні Ігри тощо).
Розглядаючи особливості канікулярного відпочинку дітей та підлітків, зокрема гігієнічні аспекти забезпечення ефективної діяльності літніх оздоровчих таборів, слід відзначити, найбільш раціональною є павільйонна система їх забудови з розміщенням в окремих будинках-павільйонах таких приміщень, як спальні павільйони (кожна спальна кімната повинна бути розрахована не більше ніж на 10 чоловік), блок харчування, клубні та адміністративно-господарські приміщення, медичний пункт з аптекою, процедурною та ізолятором. У павільйонах для сну на відкритому повітрі бажано мати веранди або криті тераси, надвірні умивальні з устаткуванням для миття ніг тощо. Для школярів старшого віку допустимим є розміщення спалень оздоровчих таборів у наметах табірного типу, місткість яких не перевищує 10 чоловік.
Характеризуючи психічну діяльність підлітків, слід зазначити, що на початку цього періоду зберігаються процеси загального збудження та послаблення всіх видів гальмування. У деяких підлітків спостерігається психічна неврівноваженість. Раціональний режим дня, заняття спортом створюють умови для правильного перебігу цього періоду. До 18річного віку встановлюються гармонійні співвідношення кори та підкіркових відділів і визначається високий ступінь функціональної досконалості нервової системи.