ПРИТЧА:
«ТВОЯ РУКА, ТВОЇ ОЧІ Й ТВОЄ СЕРЦЕ»
Жив на Світі Чоловік. У нього було три мрії: мати високооплачувану роботу, одружитися на красуні та… прославитися на весь світ.
Одного разу морозної зими Чоловік поспішав на співбесіду в офіс однієї відомої фірми. Раптом якраз перед ним упала літня людина. Чоловік подивився на того, хто впав, у голові майнула думка, що той, найімовірніше, п’яний, і не подав руки. Це допомогло не спізнитися на заплановану зустріч. Співбесіда пройшло невдало: Чоловіка не взяли на бажану посаду.
Якось Чоловік прогулювався літнім вечором по місту. Помітивши трупу вуличних артистів, зупинився, щоб насолодитися видовищем. Глядачів зібралося небагато, однак п’єса була веселою та захопливою. Після закінчення дійства пролунали оплески й люди стали розходитися. Наш Чоловік теж хотів іти, але хтось несміливо доторкнувся до його плеча. Це була головна героїня п’єси, старенька клоунеса. Вона стала розпитувати його про те, чи сподобався йому спектакль, чи задоволений він акторами. Але Чоловік не захотів вести бесіду й, з огидою відвернувшись, попрямував додому.
Одного разу дощовим вечором Чоловік поспішав додому з дня народження друга. Він дуже втомився, і в його голові зринали думки про благоуханну ванну й затишне, тепле ліжко. Раптом він почув чиєсь неголосне ридання. Це плакала жінка. Вона сиділа на лаві біля будинку Чоловіка. Без парасольки. Однісінька. Помітивши нашого героя, вона звернулася до нього по допомогу. У неї сталося нещастя в сім’ї. І їй потрібен був лише щирий співрозмовник. Чоловік задумався, перед його очима постали ванна й постіль, і він поспішив у під’їзд.
Чоловік прожив нещасливе життя. І помер.
Потрапивши на Небеса, Чоловік зустрів свого Друга, Ангела-Охоронця. Вони гойдалися на небесних гойдалках і розмовляли.
– Ти знаєш, я прожив геть нещасне й нікчемне життя. У мене було три мрії, але нічого не збулося. Шкода …
– Гм… Друже мій, я зробив усе, щоб усі твої мрії втілилися в життя, але для цього від тебе мені потрібно було всього лиш: твоя рука, твої очі й твоє серце.
– Господи, і що ж?
– Пам’ятаєш людину, котра впала на слизькій зимовій дорозі? Я зараз покажу тобі цю картину… Тією людиною був генеральний директор фірми, в яку ти так хотів потрапити. Тебе чекала карколомна кар’єра. Усе, що від тебе вимагалося, – твоя рука.
Пам’ятаєш стару клоунесу, яка після вуличної вистави підійшла до тебе із запитаннями? Це була юна красуня-актриса, яка закохалася в тебе з першого погляду. Вас чекало щасливе майбутнє, діти, незгасна любов. Усе, що від тебе потрібно було, – твої очі.
Пам’ятаєш заплакану жінку біля твого під’їзду? Був дощовий вечір, і вона наскрізь промокла… Це була відома письменниця. Вона переживала сімейну кризу, і їй дуже потрібна була душевна підтримка. Якби ти допоміг їй зігрітися у своїй квартирі, зігрітися Душею завдяки твоїм мудрим словам розради, то вона б написала книгу, в якій би розповіла про цей випадок. Книга стала б відомою на весь світ, і ти б прославився, оскільки на головній сторінці автор вказала б ім’я того, хто став Музою цього твору. І все, що від тебе було потрібно тоді, – твоє серце. Ти був неуважний, мій Друже.
Чоловік зітхнув … І Друзі пішли місячною доріжкою в зоряну далечінь, тихо й безтурботно розмовляючи…
