Пам’ятка для батьків
Перш за все, є те, чого робити не потрібно:
* Не потрібно залякувати і карати, цим ви прищепите дитині не любов до навчання, а страх перед вами.
* Не потрібно платити за гарне навчання – цим ви розвинете у дитини споживацьке ставлення до життя взагалі, і до вас зокрема.
* Не потрібно ставити умови і обмеження в категоричній формі – нічого, крім негативних емоцій у дитини це не викличе.
З іншого боку, потрібно і навіть необхідно:
* З самого дитинства заохотити дитину до постійного здобуття нових знань, зокрема привчаючи змалку читати книги.
* Сприяти дитині в навчальному процесі, але не робити нічого за дитину.
* У випадку якщо є проблеми з вчителями, залагоджувати їх дипломатично.
* У разі проблем з однолітками в школі, намагатися вирішити їх разом з дитиною, не шукаючи винних, а намагаючись з’ясувати причини і допомогти.
* Пояснити дитині, наскільки важливий результат отримання знань адже знання, освіта роблять життя людини цікавішим, наповненим.
* Виробити для себе індивідуально прийнятну стратегію поводження з чудесами двадцятого століття (телевізор, комп’ютер) і, по можливості, суворо її дотримуватимуться, пам’ятаючи обґрунтовано безпечні строки:
3-5 років. ТБ або відео – 3 рази на день по 20 хвилин. Комп’ютер – 1 раз до 30 хвилин.
5-7 років. ТБ або відео – 3 рази на день по 30-40 хвилин. Комп’ютер – 2 рази на день по 20-30 хвилин.
7-10 років. ТБ або відео – не більше двох годин на день з обов’язковими перервами. Комп’ютер – не більше півтори години на день з обов’язковими перервами після кожних 20 хвилин навчання або гри.
Старше 10-ти років. ТБ або відео – не більше трьох годин на день з обов’язковими перервами після кожної години. Комп’ютер – не більше двох годин щодня з обов’язковими перервами кожні півгодини.
* Важливо зрозуміти, що телевізор і комп’ютер – це не тільки розвага, але й потужний засіб для навчання і освіти. Сучасні комп’ютерні програми можуть допомогти дитині навчитися іноземної мови, навчитися працювати з довідковою літературою, познайомитися зі світом тварин і світовою історією тощо.
І, нарешті, батькам необхідно пам’ятати, що життя людини не може складатися тільки з роботи і навчання, навіть якщо цій людині всього сім, дванадцять чи п’ятнадцять років!
