Форми організації навчальної діяльності на самопідготовці

Розвиток пізнавальної самостійності учнів вимагає, перш за все, різноманітність форм роботи. Це значить, що при виконанні домашніх завдань варто використовувати фронтальні, групові, колективно-групові й індивідуальні форми роботи.

Завдання для самостійних занять, як правило, складаються з двох частин: загальне завдання для всього класу й індивідуальні для кожного учня. Розумне дозування навчальних навантажень, засноване на індивідуальних особливостях, можливостях, здібностях та урахуванні  діагнозів учнів, створюють умови для індивідуального росту і темпу просування.

Організація самопідготовки при загальних і індивідуальних завданнях потребує від вихователя майстерності, а від дітей повної напруги сил. Учні можуть поєднуватися в групи за рівнем знань, з урахуванням загальних пробілів і успіхів в оволодінні навчальним матеріалом. При зміні рівня знань, діти можуть переходити з однієї групи в іншу.

Вихователь повинний враховувати і різні прояви психоневрологічних станів учнів. При сильних проявах неврозу необхідний спільний початок з учнем виконання завдання, що допоможе учню включитися в навчальну діяльність.

Виконання усних завдань, особливо заучування віршів напам’ять і тренування у виразному читанні, вимагає особливих умов. Діти, у яких більш розвинена слухова пам’ять, звичайно вчать завдання напівголосно. Учні поступово звикають до цього робочого шуму, і він не заважає їм зосередитися. Уміння зосередитися корисно буде учню і надалі. Визначений порядок, дотримання загальноприйнятих правил роботи під час самостійного виконання завдань необхідні. Якщо учню необхідно підійти до карти, чи взяти довідник, посібник, він робить це тихо, не запитуючи дозволу. Якщо потрібно щось довідатися у вчителя чи звернутися по допомогу, учень піднімає руку, а вчитель підходить і тихо відповідає на запитання чи допомагає у виконанні завдання. Особливу увагу необхідно приділяти боротьбі зі списуванням.

Поряд з індивідуальною формою організації навчальної діяльності можна використовувати і групову роботу учнів. Вона доречна, коли потрібно підготувати переказ по читанню, українській літературі, історії, вивчити напам’ять вірш, правила, відповісти на питання за змістом прочитаного, запам’ятати дати, формули. Діти можуть поєднуватися в групи по 2 учня, по 3-4. При об’єднанні враховується рівень пізнавальної активності, теми уроку, завдання, організаторські здібності, рівень сформованих навичок, самостійної навчальної діяльності, міжособистісні відношення.

Перед початком групової роботи вихователь дає інструктаж з її організації. Можливі варіанти:

• один учень відповідає, його слухають, уся група спільно оцінює, доповнює відповідь;
• кожний відповідає старшому по групі, що оцінює відповіді;
• відповідають один одному (робота в парах), а потім відповідають консультанту по групі.

Групова робота корисна тим, що учні уточнюють свої поняття і представлення, глибше осмислюють досліджуваний матеріал, вчаться працювати колективно.

При проведенні самопідготовки, особливо на етапі самостійної роботи дітей, з огляду на фізіологічно-гігієнічні вимоги і підвищену стомлюваність дітей, що страждають психоневрологічними захворюваннями, час відведений на самопідготовку повинний розбиватися по предметах з перервами на проведення фізкультпауз.

Для формування в учнів умінь самостійної роботи,  важливе значення має виховання в дітей уміння берегти час. Як показує досвід, причинами надмірного розтягування самопідготовки є не тільки великий обсяг домашніх завдань і недостатня підготовленість учнів до їхнього виконання, але і невміння багатьох школярів раціонально використовувати час. Необхідно учити дітей берегти час при виконанні різних режимних моментів. З цією метою потрібно використовувати роз’яснення, практичний показ, а також облік часу, витраченого на той чи інший вид діяльності. Необхідно вчити школярів самостійно визначати, що їм чи перешкодило, чи  допомогло ощадливо використовувати час. Під впливом такого систематичного обліку часу в найбільш підготовлених учнів виникає прагнення до самоконтролю його витрат і, отже, темпів своєї роботи на самопідготовці.

Вихователь повинний залучати дітей до самостійного планування своєї роботи за часом. Для цього потрібно вчити їх:

• уважно вдумуватися в кожне завдання;
• визначати його відносний обсяг і складність;
• на підставі уже сформованого досвіду, визначати час виконання завдання.

Систематичний облік часу і його планування впливають на діяльність учнів: значно скорочуються витрати часу в процесі занять, учні намагаються глибше вникати в зміст майбутньої роботи, активно шукають більш раціональні способи виконання завдань.

Вихователь не завжди може надати кваліфіковану допомогу по всіх предметах, особливо учням старших класів. Тому під час самопідготовки доречні і безпосередні консультації вчителів. Однак для постійної допомоги учням у виконанні домашніх завдань необхідно використовувати допомогу консультантів-учнів. Вони працюють, одержавши попередню консультацію під безпосереднім керівництвом  вчителів-предметників  чи вихователів.

В класі може бути 3–5 консультантів з кожного предмету. Вони допомагають слабовстигаючим учням виконати завдання, перевіряють їх. Важливо, щоб консультанти не виконували роботу за товаришів чи зверхньо не вчили їх. Консультантам краще доручати надавати допомогу не самим слабким учням, а тим, у яких ще достатньо не сформувались навички самоконтролю, хто не навчився працювати за планом, неуважний, має часткові прогалини в знаннях.