Методика проведення масових заходів

Діяльність педагога-організатора  з  підготовки  та  проведення  масових  свят

Розкриття принципів і методики роботи над сценаріями виховних заходів потребує комплексного підходу, де будуть взаємодіяти і мета, і завдання, і система засобів педагогічного впливу на учня.

Так, скажімо, готуючи сценарій виховного заходу і реалізуючи його в дії, педагог-організатор розвиває всі сторони особливості підлітка, включаючи його в різні види діяльності: через осмислення суті та напрямку літературного матеріалу, музичних і художніх засобів; шляхом залучення учасників до підготовки костюмів, виготовлення, оформлення, пошуків і добору музики, окремих номерів – епізодів тощо.

Щоб приступити до роботи над створенням сценарію і його впровадженням в практику, необхідно розкрити специфіку виховного закладу. При цьому слід враховувати:

1) емоційно-образний вплив на особистість, який доповнюється засобами театралізації, переважно інформаційно-логічного характеру, оскільки театралізація діє не міркуванням, а “живим” показом життя в образах;

2) унікальність можливостей виховної роботи за місцем проживання в тому, що вона забезпечує широку участь учнів, розвинену практику різноманітної самодіяльності, сприяє активному самовираженню особистості;

3) вікові особливості дітей.

У всіх формах роботи надзвичайну роль відіграє використання достовірних життєвих матеріалів, які переконливо діють на думки й почуття як учасників так і глядачів.

За своїм жанром і формою сценарій схожий на драматичний твір. В обох них вказуються дійові особи, зазначається, де відбувається дія. У сценарії, як і в п’єсі, є ремарки-вказівки щодо образного і звукового оформлення.

Педагог-організатор повинен мати відібрані тексти. Знати характер музики чи іншого виду мистецтва, який пропонується з тим, щоб знайти йому відповідне місце, правильно скомпонувати матеріал.

Головним об’єднуючим компонентом у сценарії є сюжетний хід, який є зримим, образним вираженням ідейно-тематичного задуму сценарію.

Будь-який сценарій виховного заходу має чотири основні компоненти: експозицію, розвиток дії (основний зміст), кульмінацію, фінал.

Сценарій ділиться на ряд епізодів (дій), які можуть вміщувати в собі ще дрібніші частини, які є відносно завершеними і “працюють” на розкриття основної думки конкретного епізоду.

Усі частини й епізоди повинні мати підтекст, який рухає сценарій до “понад завдання” – загальної мети виховного заходу. Звідси можна говорити про “безперервність дії”, яка спостерігається у виборі матеріалу, зв’язку, засобах підтримки уваги присутніх, драматургічного напруження, “міцності на розрив”, окремих епізодів, номерів.

У процесі підготовки сценарію слід продумати, щоб кожен його епізод не повторювався лише за змістом. А й за формою, характером, настроєм.

Слід дотримуватись логіки розвитку й наростання дії завершення повного епізоду. Дія повинна підводити до кульмінації, в якій найяскравіше розкривається ідея сценарію.

Фінал будь-якого виховного заходу – надзвичайно важлива частина. Він повинен бути по-особливому емоційним, щоб стати найбільш сприятливим моментом для прояву активності і учасників, і виконавців. Поширеною формою фіналу є об’єднані виступи виконавців і присутніх. Колективне виконання пісні, клятва, прийняття послання, звернення, марш, покладення квітів.

Щоб відібраний для сценарію матеріал перетворився на сюжет необхідно не лише побудувати цікаві епізоди, а й знайти стики між ними, створити органічні переходи від одного до іншого. З цією метою використовуються своєрідні художні прийоми монтажу матеріалу.

1. Контрастність, яка побудована на основі зближення протилежних, контрастних за смислом елементів.
2. Паралелізм – прийом для підсилення висловленої думки.
3. Одночасність – дія на кількох майданчиках відразу.
4. Лейтмотив – це особливий засіб “нагадування глядачам і слухачам про когось або про щось: про героя, подію, повний період, а також своєрідний спосіб створення настрою.

Прийоми активізації залежать від теми сценарію, від його структури.

Способи активізації:

а) безпосереднє звернення до присутніх;

б) розміщення виконавців серед глядачів;

в) словесна активізація: запитання ведучого – відповіді слухачів;

г) фізична активізація;

д) гра.

Без сумніву, педагог-організатор застосовує лише ті активізації, які підсилюють звучання теми та органічно вплітаються в хід сюжету. Художні вистави, вечори, літературні свята дають змогу використати могутню силу мистецтва живого слова з метою морального та естетичного виховання школярів. Педагог має будувати виховні заходи так, щоб у них заздалегідь передбачався сильний емоційний вплив.

Естетичне переживання, яке з’являється при сприйнятті справжнього мистецтва, швидко та активно формує певний настрій, який, у свою чергу, служить основою для появи глибоких, стійких естетичних і соціальних почуттів.

Якщо говорити про емоційне формування фактів, уміщених у сценарії, та формування світогляду молоді, то слід звернути увагу на ряд засобів, які цьому сприяють:

• художня література;
• інсценівки;
• слово;
• класична, сучасна, народна музика та пісня;
• кіномистецтво;
• хореографічно-пластичні номери;
• образотворче мистецтво (картини, фотографії, плакати);
• звукове, шумове, світлове оформлення.

Таким чином масові свята справляють педагогічний вплив на учнів завдяки застосуванню різноманітних засобів художньої виразності. За такої умови кожен виховний захід впливатиме на моральні вчинки вихованців, на вміння відчувати прекрасне.

Вимоги до письмового оформлення  сценарію виховного заходу

Текст сценарію має бути викладений без помилок. Вимоги до комп’ютерного набору: шрифт – Times New Roman, розмір шрифту – 14, інтервал – 1,5.

Текст, у якому йде мова про дії ведучих та учасників заходу, подається посередині рядка й виділяється курсивом (наприклад: Звучить лірична мелодія), крапка не ставиться. Зліва жирним шрифтом вказують дійових осіб (наприклад: Ведуча:), справа – текст їхніх слів. Текст сценарію має бути викладений за таким алгоритмом:

1. Вказати форму проведення виховної справи та її тему (наприклад: Новорічне свято „Найдорожчий скарб”).
2. Вказати адресність, тобто – для дітей якої вікової категорії призначена справа (наприклад: Для учнів 5-6 класів; Для молодших школярів; Для старшокласників).
3. Вказати мету проведення: навчальну чи пізнавальну, розвиваючу, виховну (наприклад: познайомити молодших підлітків з напрямами живопису, сприяти їхній пізнавальній активності, розвитку уваги, спостережливості, пам’яті, творчих здібностей, формуванню основ естетичної культури).
4. Вказати наочне оформлення, його зміст, кількість (наприклад: плакат „Книга – джерело знань”, табло „Рахуй до ста” (3 шт.), аркуші паперу (3 шт.), журнал „Барвінок” (3 примірники), портрети художників: вказати прізвища й ініціали, надувні кульки (15 штук), букети квітів, вишиті рушники тощо).
5. Музичне оформлення передбачає перелік музичних творів та зазначення їх авторів (наприклад: „Вальс квітів” П.І.Чайковського, „Пісня про рушник”: музика Г.Майбороди, слова А.Малишка).
6. Обладнання включає усі технічні та інші засоби, необхідні для проведення виховної справи (магнітофон, акустична система, мікрофон, телевізор, проектор, декорації, стелаж для виставки, мольберти, трибуна, музичні інструменти, вази для квітів тощо).
7. Окремо вказують різного роду реквізит та аксесуари для проведення ігор і конкурсів: склянки, ложки, мотузки, маски, пов’язки для очей, дрібні предмети, таці, нитки, клаптики тканини, пластмасові пляшки тощо; спортивний інвентар: м’ячі, кеглі, обручі, гімнастичні палки тощо.
8. Сценарій ходу виховної справи (свята, ігрової програми, турніру, усного журналу, години спілкування тощо) викладається детально в такій послідовності: вступ (визначається актуальність теми, мотивується діяльність), основна частина (її зміст спрямований на реалізацію визначених педагогічних завдань, передбачає залучення учнів до різних видів діяльності), заключна частина (підведення підсумків, допомагає з’ясувати рівень розуміння й усвідомлення основних ідей справи). У ході сценарію слід виділити всі види роботи (розповідь, інтерв’ю, демонстрація, перегляд фрагментів фільму, гра, бесіда, прослуховування музичних творів) й детально їх описати. Якщо виконується пісня, вірш чи прозовий твір – слід подати їх повний текст. Якщо проводиться гра, потрібно вказати завдання її учасникам, правила та умови проведення. Якщо письмове оформлення є детальним, то на початку викладу посередині робиться запис: „Хід свята (ігрової програми тощо)”, якщо подається розгорнутий план проведення виховної справи (наприклад, не можна наперед передбачити, які потрібно буде вводити коментарі в ході інтелектуальної гри, екскурсії чи вікторини), то слід записати: „План проведення інтелектуальної гри”. Не детальний план проведення будь-якої справи педагогом записується за умови, якщо він вільно володіє матеріалом і немає потреби у детальному викладі. Подаючи досвід виховної роботи на обласну педагогічну виставку, науково-методичну раду, обласні та всеукраїнські конкурси, слід подавати розгорнуті сценарії всіх виховних справ.
9. На титульній сторінці обов’язково потрібно вказати форму проведення виховної справи, її тему, прізвище, ім’я та по батькові автора, його посаду та місце роботи, район.
10. Якщо сценарій є авторською, оригінальною розробкою (у ній немає чужих текстів), то на титульному аркуші вказують: „Автор сценарію: прізвище, ім’я, по батькові”, списку літератури не подають. Якщо сценарій має компілятивний (з різних готових матеріалів компонувався необхідний) або комбінований (є доробки автора та використаний матеріал інших авторів) характер, слід писати „Сценарій підготував (підготувала): прізвище, ім’я, по батькові ”. Якщо над сценарієм працювала творча група, то слід назвати прізвища, імена та по батькові всіх авторів. За умови використання компілятивного та комбінованого методів роботи над сценарієм, після викладу його змісту обов’язково потрібно подати перелік використаної літератури, щоб уникнути плагіату. Описуючи перелік використаної літератури, необхідно вказати сторінки, матеріал з яких є складовою сценарію. Наприклад: Батицький М.В. Музична мозаїка: Музично-дидактичні ігри. – К.: Музична Україна, 1990. – С. 45.
11. Перелік літератури подають згідно вимог.

Наприклад:

1. Батицький М.В. Музична мозаїка: Музично-дидактичні ігри. – К.: Музична Україна, 1990. – 80 с.
2. Передній Г., Карпенко Т. У світі звуків і слів: Цікаві завдання з фонетики, лексикології і словотвору. – К.: Богдана, 1998. – 399 с.
3. Петренко Я. Зрілість вже прийшла до нас: Сценарій свята повноліття // Шкільний світ. – Вересень 2003. – №34. – С.10.
4. 600 задач на сообразительность: Энциклопедия / Сост. Н.Л.Вадченко, Н.В.Хаткина. – Донецк: Сталкер, 1998. – 512 с.
5. Яременко Н.В., Пекарська Л.І. Скінчилось дитинство останнім дзвінком // Світло. – 2002. – №1. – С.74-78.

Вимоги щодо проведення звітних концертів

Організатори і постановники звітного концерту повинні дотримуватися умов Положення конкурсу, в якому визначені певні вимоги до кожного номеру зокрема і концерту взагалі.

Звертаємо увагу на обов’язкове виконання слідуючих вимог:

– наявність відповідного художнього оформлення, емблеми та назви огляду-конкурсу;

– наявність глядачів, дотримання дисципліни, чергування вчителів у глядацькій залі;

– тривалість концертної програми не повинна перевищувати 90 хвилин;

– окремий колектив або виконавець представляє в одній номінації лише один номер (крім хореографії), повторні виступи небажані;

– у концертній програмі – заявці, яка подається журі, вказуються: назва колективу, навчального закладу, прізвище і повне ім’я виконавця та керівника, назва твору та прізвище його авторів, номінація в якій виконується номер, кількість учасників.

Головна мета постановника – цілісність сприйняття концерту. Кожна програма або номер має свою драматургію, композицію (зав’язку, кульмінацію, розв’язку). Композиція збірного концерту (послідовність побудови номерів) відповідає певним правилам:

– різножанровість;

– сполучення номерів за характером, жанром, стилем;

– контрастність темпу і ритму.

Один з розповсюджених прийомів побудови – складання програми за блоками (класичний естрадний, народний, цирковий тощо)

Орієнтовна схема побудови концерту:

– Концерт у 1 відділенні: пролог, 3 блоки, фінал.

– Концерт у 2 відділеннях:

I відділення: пролог, академічний, фольклорний блоки;

II відділення: естрадний блок, фінал.

Складаючи програму, постановник повинен пам’ятати, що успіх концерту залежить від його початку. Тому зразу визначають перший та останній номер, потім номери, які будуть у I та II відділеннях.

Концерт, що затягнувся, стомлює глядача. При підборі номерів треба враховувати, що концерт в I відділенні триває до 60 хвилин, концерт у II відділеннях – 90 хвилин.

Середній концертний номер триває 5 хвилин (3+2 хв. на вихід та аплодисменти).

Створення програми концерту починається із задуму, який визначає не тільки, що буде поставлено, але й як це буде зроблено.

Задум – образне бачення майбутнього концерту, його змісту і форми, композиції, темпоритму і атмосфери, сценографії.

Особлива увага приділяється прологу і фіналу.

Пролог (зав’язка) налаштовує глядача, образній в розкриває формі головну думку концерту.

Темпоритм концерту повинен постійно зростати. Для цього треба визначити прийоми  переходу від номера до номеру. Вибір прийомів залежить від концертних умов сцени, характеру номерів і всього концерту. На сцені, де відсутня кожна техніка, непереривність дії створюють прийоми оголеної зміни номерів. Прийом «жива завіса» під час поклону попередніх виконавців готується слідуючий номер чи навпаки – учасники слідуючого номеру перекривають попередніх учасників.

Для перестановок використовують «слуг просценіуму» – діючих осіб, які виконують додаткові дії, виносять деталі оформлення, переставляють стільці, забирають зайві речі на очах у глядача.

Традиційний прийом зміни номерів: завіса, суперзавіса, інтермедійна завіса. Бажано, щоб основна завіса працювала всього 2 рази. Важливим є вихід за лаштунки та в який момент звучить об’ява номера.

Як правило, номер об’являється в той час, коли диктор «наступає» на аплодисменти або «накладає» об’яву на номер. Текст об’яви повинен бути коротким, нести тільки необхідну інформацію.

У склад постановчої групи входять:

– музичний керівник, головний балетмейстер, художник, асистент режисера.

Завдання

– музичного керівника та балетмейстера: постановка вокальних, хореографічних і музичних номерів, зв’язок між номерами, блоками, репетиції зведеного хору, оркестру, танцювальних колективів;

-художника: художнику підпорядковується вся технічна група (працівник сцени, костюмер, реквізитор, електрик, звукорежисер);

– асистента: виклик колективів та учасників на репетиції, кількість помічників відповідає числу проходів на сцену).

Постановча група працює за графіком, який складає режисер.

Роботу над концертом поділяють на 2 частини:

І етап. Зустріч з постановчою  групою. Перегляд номерів, створення сценарію концерту.

ІІ етап – репетиції.

Порядок проведення репетицій:

1. Робота з ведучими над текстом (поєднання тексту з номерами, введення світла, додаткових ігрових номерів);
2. Зведена репетиція з уточненням та поправками. Проводиться з метою з’єднання переходів від номера до номеру, введення ведучих, звукової і світлової апаратури;

3.Прогонна репетиція. Знаходиться вірний темпоритм концерту, народжується сценічна атмосфера;

4. Генеральна репетиція. Проводиться за 1-2 дня перед концертом.

Орієнтовний план-графік випуску концерту

1. Нарада постановчої групи, відбір номерів.
2. Підготовка та коректура сценарія.
3. Нарада постановчої групи. Розподіл обов’язків, визначення задач.
4. Робота над окремими номерами і ведучими.
5. I блок. Всі учасники.
6. II блок. Всі учасники.
7. III блок. Всі учасники.
8. Пролог і фінал. Всі учасники.
9. Монтувальна репетиція. Світло.
10. Зведена репетиція I половини концерту (оформлення, світло, фонограма, реквізит, радіо).
11. Зведена репетиція II половини концерту.
12. Пролог. Всі учасники, служби, костюми.
13. Репетиція по виклику.
14. Генеральна репетиція.
15. Концерт.

(При врахуванні місцевих умов план-графік може бути зміненим (спрощеним).

Технологія організації фестивалю мистецтв

Мета фестивалю: вияв та підтримка талановитої молоді, сприйняття подальшої реалізації її здібностей та нахилів у різних видах мистецтва.

Завдання фестивалю:

• відкриття і розвиток творчих можливостей дитини;
• творення дитячих ініціатив та забезпечення умов для їх подальшого розвитку;
• створення умов для успішної особистісної самореалізації дитини;
• співробітництво дітей і дорослих;
• залучення до вітчизняної та світової духовної спадщини.

Умови участі

До участі у фестивалі запрошують не тільки учнів професійно-технічного навчального закладу, а й також учнів з інших загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів.

Фестиваль організовують без будь-яких мовних чи стильових обмежень, вибір номерів конкурсної програми – справа учасника.

Журі фестивалю складається з двох паритетних груп: дорослого журі (адміністрація професійно-технічного навчального закладу, вчителі/фахівці в галузі відповідного мистецтва, представники батьківського комітету тощо), а також дитячого журі, яке складається з учнів-представників окремих курсів.

Журі оцінює виступ за критеріями:

• виконавча майстерність;
• артистизм;
• емоційний вплив на глядача.

Технологія організації фестивалю

Фестиваль буде успішним тільки за умови, якщо весь педагогічний колектив закладу зацікавлений у різнобічному, вільному і творчому розвитку дитини, коли особистісно центровані технології є нормою, а не окремими епізодами навчально-виховного процесу, коли витримуються вимоги гуманітарної психології, що потребують успішної взаємодії людей, один з яких (учитель) допомагає іншому (учню) змінитися і вдосконалитися, тобто існує емпатія, співпереживання, тепле ставлення до людини. Тільки тоді фестиваль може стати традицією, справжнім святом, якого очікують і учасники, і глядачі.

Технологія фестивалю включає три етапи: організаційний (підготовчий), конкурсний, заключний (підсумковий).

I етап. Організаційний.

• Вибір теми.

Наявність теми певним чином сприяє самоорганізації учасників, спрямовує їхній творчий пошук у певне русло, полегшує процес відбору матеріалу. Тема обирається з урахуванням можливості бути представленою у всіх оголошених номінаціях.

• Виготовлення афіши фестивалю.

Афіша – простір для фантазії дітей чи вчителів, зазвичай її вигляд і формат – це справа особистих художніх смаків; єдині обов’язкові елементи афіші – це назва фестивалю і дані координатора проекту. Проста фраза «З усіма питаннями звертатися до…» допомагає уникнути плутанини і полегшує роботу на підготовчому етапі.

• Заповнення анкет-заявок.

Анкети – заявки професійно-технічних навчальних закладів мають формат А5 і включають такі пункти:

Анкета-заявка

1. ПІБ учасника ___________________________________________
2. Група _________________________________________________
3. Контактний телефон _____________________________________
4. Жанр __________________________________________________
5. Автор/виконавець і назва _________________________________
6. Тривалість виступу ______________________________________
7. Кількість учасників _____________________________________
8. Необхідна технічна допомога _____________________________

У графі ЖАНР учасники підкреслюють ті номінації, у яких хочуть себе спробувати. Кількість номінацій для учасника не обмежується, як не обмежується і кількість номерів (дитина може співати кілька пісень, подати кілька малюнків у номінацію дизайн, збірку творів – у «авторський текст» тощо).

Тривалість виступу зазначається орієнтовно, ця інформація дає змогу на другому етапі у формуванні конкурсної програми.

Остання графа заповнюється в разі необхідності, це стосується елементів реквізиту, костюмів, світла, фонограм.

Специфіка етапу

На першому етапі важливо зацікавити дітей, переконати тих, хто вагається, заохотити їх до подання заявок, допомогти тим, хто потребує допомоги у виборі матеріалу, підтримати дитячі бажання. Велику допомогу координатору тут можуть надати куратори, класні керівники, вчителі-предметники і керівники гуртків, які краще знають творчі можливості своїх дітей, їх захоплення і зацікавлення. Ключ до успіху дітей – це небайдужість дорослих.

Обов’язкової допомоги, як правило, потребують учасники номінацій «Театр» і «Художнє слово». Вибір хорошого сценічного тексту і поезії для читання – нелегка справа і вимагає певної «літературної кваліфікації», але якщо матеріал знайдено, діти прекрасно його подають та отримують величезне задоволення і неабияку користь.

• Оголошення про порядок фестивалю із зазначенням кінцевого терміну подання творчих робіт.
• Виготовлення квитків на конкурсні дні фестивалю.

Термін здійснення етапу: 3 тижні. Як свідчить досвід, цього часу достатньо, щоб підготувати конкурсні номери, визначитися з програмою і кількістю учасників.

II етап. Конкурс.

• Укладання конкурсної програми.
• Розповсюдження квитків.
• Підготовка приміщення.
• Виготовлення карток дитячого і дорослого журі та рахункової комісії.
• Організація конкурсу.
• Підсумки.
• Оголошення про результати конкурсу.
• Оголошення про номери, рекомендовані на гала-концерт.

Організація II етапу.

Конкурсна програма фестивалю укладається з урахуванням кількості заявлених номерів: порядок учасників визначається відповідно до їхніх побажань і можливостей. Конкурс триває 3 дні, починається після закінчення уроків: перший день – номінації «Вокал» і «Художнє слово», другий – «Музичні інструменти», «Авторський текст» і «Дизайн», третій – «Танець» і «Театр». Зазвичай, у програму можуть бути внесені зміни залежно від конкретних поза конкурсних життєвих реалій.

Квитки на конкурсну програму фестивалю розповсюджуються серед учнів. Як правило у кожного із конкурсантів знаходяться друзі й однокласники, які бажають їх підтримати, тому «зайвих» квитків не буває, тим більше, що кошти за реалізовані квитки стають призовим фондом дитячого журі і після закінчення фестивалю за рішенням дитячого журі передаються в нагороду тому, кого діти вважатимуть найкращим. Арифметика з досвіду: ціна квитка 1 грн дає змогу одному із конкурсантів отримати грошовий приз у розмірі 200-230 грн.

Ідеальним  приміщення  для конкурсу є шкільна актова зала, але за її відсутності конкурс може відбуватись у найбільшому з класних приміщень.

• Робота журі.

На загально училищному фестивалі мистецтв працюють дві незалежні конкурсні комісії: доросле і дитяче журі.

До складу дорослого журі входять: адміністрація закладу, викладачі, хореографи, вчителі-словесники, представники батьківського комітету; до оцінювання виступів можуть запрошуватися представники творчих професій, журналісти, люди, пов’язані з дитячою творчістю, освітою, вихованням. Кількість членів журі (10-12 осіб) визначається координатором проекту, до складу рахункової комісії входять 2 особи (цю відповідальну справу слід довірити математикам).

Дитяче журі  складається із представників кожної паралелі, головою дитячого журі може стати президент чи віце-президент учнівського самоврядування.

Доросле і дитяче журі працюють за окремими столами, для оцінювання конкурсантів кожен із членів журі отримує окрему картку члена дорослого або дитячого журі, які вирізняються кольором. (Це, наприклад, може бути рожевий для дорослого журі, блакитний для дитячого і жовтий для рахункової комісії – так зручніше опрацьовувати результати).

Внутрішній бік картки містить таблицю:

Для номінації «Театр» внутрішній бік картки містить таблицю:

Кожен із членів журі має право на один додатковий бал для одного із конкурсантів у кожній номінації дня. Графу «рекомендовано на гала-концерт» заповнює кожен із членів журі відповідно до власних уподобань. Оцінюють кожний номер конкурсу окремим балом.

Критерії оцінювання друкуються на кожній із карток журі відповідно до представлених у конкурсі номінацій.

Критерії оцінювання

Танець

Виконавча майстерність (до 5 балів).

Артистизм (до 3 балів).

Емоційний вплив на глядача ( до 2 балів).

* Максимальна оцінка 10 балів.

Театр

Виконавча майстерність (до 5 балів).

Артистизм (до 2 балів).

Емоційний вплив на глядача (до 3 балів).

У номінаціях «дизайн» і «авторський текст» на перший план замість артистизму виходить глибина й оригінальність назви теми, відповідно кількість балів за майстерне виконання зменшується, але максимальна оцінка залишається у всіх однаковою в усіх номінаціях.

Рахункова комісія підсумовує бали після виставлення їх у кожній номінації (визначають окремо загальний бал дорослого і дитячого журі, а потім усі бали підсумовують і ділять на кількість членів журі). Переможця визначають за середнім арифметичним.

Картка рахункової комісії:

• Результати конкурсу, списки переможців за номінаціями і список номерів, рекомендованих на гала-концерт, готуються відразу після підсумків останнього конкурсного дня.

Специфіка етапу

На другому  етапі фестивалю важливо створити максимально комфортні умови для учасників конкурсу і членів журі, подбати про конкретність поведінки глядачів.

III етап. Підсумки.

• Підготовка і випуск альманаху творчих робіт.
• Підготовка виставки робіт у номінації «Дизайн».
• Підготовка сценарію і проведення гала-концерту, нагородження переможців.

За перебігом фестивалю слідкують журналісти і фото кори училищної газети. Творчі роботи, подані в номінації «Авторський текст» і «Дизайн», обов’язково  друкують у газеті (альманасі) училища, примірник якого автор отримує на гала-концерті. До гала-концерту готують виставку всіх робіт, представлених на конкурс – так відбувається заохочення учасників конкурсу серед «неконцертних» номінацій.

Усі учасники конкурсу отримують дипломи учасників, переможці – дипломи лауреатів I, II, III ступеня і подарунки. Але головним результатом фестивалю можна вважати дитячу заявку на талант і можливість цей талант побачити, відкрити для себе.

Гала-концерт – це наурочистіший і найулюбленіший етап фестивалю, процес нагородження переможців і відкриття нових зірок і…. останній конкурс.

Приз дорослого журі за кращий номер, кращу чоловічу і жіночу роль визначають саме тут. Це дозволяє підтримувати інтригу конкурсу до останніх хвилин і створює додатковий стимул для учасників, особливо для тих, хто не ввійшов до числа переможців на конкурсному етапі.

Можна знайти безліч причин, щоб не відбувся фестиваль, посилатися на завантаженість чи упередженість учителів, байдужість чи перевантаженість учнів, брак часу чи технічних засобів… Є тільки одна причина, щоб його здійснити: бажання допомогти дитині розкритися. Хіба вона не варта зусиль?

Орієнтовна схема аналізу виховного заходу

Заступник директора училища з виховної роботи здійснює облік, контроль та аналіз виховної роботи. Результати контролю та аналізу фіксуються в довільній формі за такою схемою:

1. Аналіз готовності педагога або колективу виконавців до проведення виховного заходу за такими критеріями:

• наявність мети й завдань виховного заходу;
• врахування рівня вихованості учнів під час визначення мети і завдань заходу;
• визначення місця заходу в загальній системі виховної роботи.

2. Аналіз процесу підготовки виховного заходу за критеріями:

• роль класного керівника, майстра-вихователя;
• роль учнівського активу;
• злагодженість роботи колективу в процесі підготовки заходу;
• роль учнівської організації, органів самоврядування;
• надання педагогом (тактовно) допомоги учням;
• участь учнів у підготовці заходу;
• адекватність розподілу обов’язків;
• термін виконання, облік роботи.

3. Аналіз проведення виховного заходу за такими критеріями:

• організація заходу (оформлення, обладнання приміщення; чіткість, організованість, злагодженість роботи; активність учнів; дозування і раціональне використання часу; врахування педагогом вікових особливостей учнів; організація співпраці з дорослими: педагогами, батьками, громадськістю тощо);
• зміст заходу (зв’язок із життям училища, села чи міста, держави; актуальність; врахування проблемних питань, які хвилюють учнів; правдивість відтворення реалій життя; врахування вікових та індивідуальних особливостей виконавців та учасників).

4. Аналіз методики проведення виховного заходу за такими критеріями:

• оптимальність вибору форми проведення заходу;
• роль педагога, учнівського активу в проведенні заходу;
• наявність елементів дискусії, відкритого обміну думками;
• активність учасників, емоційність заходу;
• рівень самостійності, творчі ініціативності учасників.

5. Аналіз результативності заходу за такими критеріями:

• досягнення мети виховного заходу;
• цілісність заходу;
• досконалість частин заходу.

6. Загальні висновки та рекомендації.

Самоаналіз  діяльності вихователя

під час підготовки та проведення виховного заходу

1. Оцінювання педагогічного обґрунтування виховного заходу, доцільність його проведення та обраної форми.
2. Визначення місця виховного заходу в системі навчально-виховної роботи групи, його зв’язку з навчальною та виховною діяльністю.
3. Оцінювання степеня досягнення мети заходу.
4. Характеристика учасників заходу, охоплення їх активною діяльністю під час складання плану, підготовки та проведення заходу.
5. Оцінювання результативності виховного заходу, його пізнавальної та виховної цінності.
6. Оцінювання психологічного стану учнів під час підготовки й проведення заходу.
7. Визначення позитивних сторін та недоліків у проведенні заходу.
8. Висновки на майбутнє.

Методичні рекомендації щодо проведення театралізованого свята «Івана Купала»

Кожен українець має бути обізнаний з історією свого народу, мусить знати, як жили наші діди і прадіди, за що вони боролися і як будували собі ліпшу долю.

Свято – це урочисте відзначення якихось подій, знаменних дат. Ще – це день на честь певної події. Воно включає розважальні елементи та деякі обрядові дії.

Свято Івана Купала відзначається 7 липня – є одним із найдавніших і найбільш улюблених в народі. Купальськими звичаями притаманні язичницькі елементи культу сонця, аграрної магії, обрядів.

Це час найкоротших ночей і найдовших днів, за народними повір’ям трави і квіти в цей день набирають найбільшої сили; дозрівають овочі й хліби, землероби готуються до особливо відповідального моменту своєї трудової діяльності – жнив.

Обрядові ігри та вірування супроводжувалися купальськими піснями, веселими забавами, хороводами, плетінням вінків та гаданнями, розкладанням багаття, купанням та обливанням водою.

В основі купальських обрядів лежать культи вогню, води і рослинності. Купальські вогні – це відгомін культу сонця, купальська вода – символ цілющої сили, папороть – символ щасливої долі, чудодійна роса забезпечувала красу й кохання, а купальське дерево – родючість і щастя.

Вогонь виступає символом сонячного світла, яке в ніч на Івана Купала досягає своєї зрілості й набуває найбільш життєвої сили. Місце для розпалення вогнища вибирали на околиці села, в лісі чи біля річки, зазвичай на пагорбах, що давало змогу підняти священний вогонь  найближче до сонця. Запалити вогонь на святі, за традицією, іноді доручали кільком поважним дідам, котрі добували його тертям.

Найважливіший момент купальського свята – стрибання молоді через вогонь, що нібито сприяло очищенню від хвороб і гріхів, позбавленню від чар і безплідності. Вірячи й життєдайну й очисну силу купальського вогню, матері спалювали сорочки хворих дітей, сподіваючись на їхнє швидке одужання.

Вода в купальських обрядах теж відігравала важливу роль. Вважалося, що вона є священною, має очисні й лікувальні властивості. Ті, хто прагнув стати здоровим і багатим, збирали на луках чудодійну купальську росу та вмивалися нею.

Купальська ніч вважалася чарівною, тому дівчата в цей час ворожили  на свою долю. Ворожили за допомогою вінків, сплетених із польових і садових квітів, їх пускали в річку й спостерігали, як вони пливуть. З того, куди поплив вінок, судили, куди дівчина піде заміж. Дівчина, чий вінок плив швидше, повинна була швидше вийти заміж, якщо зупинявся, то це означало що вона  не вийде заміж, а коли тонув – що помре. Пускали вінки й зі свічками. Дівчині, чия свічка гасла раніше за інші, це пророкувало нещастя. Хлопці пильно слідкували за вінками. Дістати його – означало підтвердити силу свого кохання до дівчини.

Центральне місце у святі займало прикрашання ритуального деревця – купали (купальниці, Марени). Хлопці закопували посеред галявини деревце (гілку верби, вишні, сосни або ясена). Дівчата прикрашали його вінками, польовими квітами, стрічками, водили довкола хороводи, співали пісні про кохання та майбутній шлюб. Увечері молодь палила біля деревця багаття, влаштовувала розваги, співи. А коли вогнище трохи пригасало – стрибали через нього.

Існувало повір’я: хто встигне зірвати квітку папороті (а вона розквітає опівночі, загорається вогнем і тут же осипається), тому відкриються заховані скарби, а сам він матиме чудодійну силу та знання.

Свято Івана Купала визначається особливою поетичністю та чарівністю.

Режисерські поради

В основу покладено опис традиційних купальських обрядів, що побутують в Україні.

При підготовці свята використовувати треба, передусім, місцеві фольклорно-етнографічні традиції, вишукувати ті розмаїті звичаї, що зберегла ще пам’ять старожилів. І найперше при цій справі треба зацікавити і приохотити молодь – головну дійову особу свята.

Основне завдання організаторів фольклорних свят – це відродження  забутих ритуалів, стародавніх обрядів. Починаючи з весняного циклу, свята, обряди треба переносити на природу – на левади, галявини, де молодь співала б, водила хороводи. Бо тільки у зв’язку з природою, коли людина відчуває в собі органічну єдність зі світом, вона стає повноцінним творцем. Високе небо, чисте проміння, щебет птахів – це і є та гармонія, коли душа спроможна творити найпоетичніші дійства.

Купальські обряди краще проводити на галявині, на високому березі річки або озера (щоб можна спустити палаюче колесо). На деревах можна нав’язати гойдалки.

Слід заздалегідь приготувати воза з голоблями, щоб возити дрова для вогнища, козуби, у які збирають всіляке сміття. Одяг для дівчат – білі довгі сорочки, на голові вінки з лісових і польових трав. Жінки, молодиці, парубки, чоловіки – у святкових народних костюмах, музика – тільки троїста. Якщо є можливість, бажано організувати освітлення.

Неприпустимим є вульгаризація, шаржування, гіперболізація, скабрезність при відтворенні звичаїв та обрядів.

Вдумливим, глибоким, цнотливо-серйозним має бути наше ставлення до обрядів, звичаїв. То ж  радіймо, що доторкнулися правічного, рідного, прекрасного! І несімо цю радість.