Основні напрями патріотичного виховання в навчальних закладах
Створити і зміцнити державу можуть громадяни, які люблять свою країну, свій народ і готові самовіддано служити їх інтересам. Життя і щастя кожної людини значною мірою залежить від долі Батьківщини, яка гарантує їй особисту безпеку, створює умови для праці й відпочинку, захищає її соціальні інтереси. Патріотизм як ціннісне ставлення до Батьківщини є справою внутрішньої свободи людського добровільного самовизначення.
В сьогоднішніх умовах розбудови громадянського суспільства становлення патріотизму, національної самосвідомості юних громадян має стати центральним нервом усієї діяльності навчального закладу, а недостатня увага до цього надзвичайно важливого аспекту сприяє поглибленню духовної кризи молодих поколінь.
У Національній доктрині розвитку освіти визначено, що громадянське та патріотичне виховання є «головними складовими національного виховання». Відповідно до «Програми патріотичного виховання дітей та учнівської молоді», програми «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» одним із пріоритетних завдань освіти є патріотичне виховання молодих поколінь.
Теоретичні передумови патріотичного виховання учнів закладені у працях В.Сухомлинського, Г. Ващенка, які підкреслювали діяльний характер патріотизму, необхідність учити дітей шукати своє місце у житті країни, залучати їх до боротьби з недоліками у житті суспільства.
Поняття патріотизму виражає найвищу і найсильнішу духовну силу, що зумовлює активну життєву позицію людини. Завдяки почуттю патріотизму людина стає сильною, здатною творити і розбудовувати свою національну державу, що виступає гарантом стабільності й могутності народу, його безсмертя.
Термін «патріотизм» від грецького «патріс» – батьківщина, вітчизна – означає любов до вітчизни, до свого народу, до національних традицій.
Метою патріотичного виховання є становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, знати свої права і обов’язки, цивілізовано відстоювати їх, сприяти єднанню українського народу, громадянському миру і злагоді в суспільстві.
Мети патріотичного виховання можна досягти шляхом реалізації таких виховних завдань:
– утвердження в почуттях особистості патріотичних цінностей, поваги до культурного та історичного минулого України;
– виховання поваги до Конституції України, законів України, державної символіки;
– підвищення престижу військової служби як виду державної служби;
– визнання й забезпечення в реальному житті прав дитини як найвищої цінності держави і суспільства;
– усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її відповідальністю;
– формування етнічної та національної самосвідомості, любові до родини,
рідного краю, народу, держави;
– визнання духовної єдності населення усіх регіонів України, спільності культурної спадщини та майбутнього;
– формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;
– формування мовної культури, оволодіння і вживання української мови як духовного коду нації.
Зміст героїко-патріотичного виховання передбачає глибоке розуміння природи учнів, їх індивідуальних рис і можливостей, повагу до особистості дитини, турботу про її гармонійний розвиток, встановлення взаємин співробітництва у навчально-виховному процесі.
Патріотичне виховання молоді здійснюється за такими напрямами:
- державний – базується на забезпеченні державою системи героїко-патріотичного та патріотичного виховання;
- соціальний – ґрунтується на вивченні норм моралі, їх дотриманні, орієнтований на усвідомлення пріоритету загальнолюдських цінностей та інтересів, виховання шанобливого ставлення до культури, історії, мови, звичаїв і традицій українського народу;
- військовий – передбачає вивчення військової історії України, переможних битв Радянської Армії, підвищення фізичної загартованості в інтересах підготовки до захисту Вітчизни;
- психолого-педагогічний — ґрунтується на вивченні психологічних особливостей молоді, урахуванні їх у процесі підготовки юнаків до військової служби, проведенні методичної роботи з узагальнення та поширення передового досвіду героїко-патріотичного виховання, вдосконаленні форм і напрямів цієї діяльності;
- правовий – передбачає формування глибоких правових знань, прищеплення високої правової культури.
Складний процес героїко-патріотичного виховання здійснюється за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та завдань виховної роботи, вікових особливостей учнів з урахуванням основних напрямів діяльності навчальних закладів. Основними формами патріотичного виховання школярів є:
– інформаційно-масові (дискусії, диспути, конференції, круглий стіл, інтелектуальні аукціони, ринги, вікторини, вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії держави і права, «жива газета», створення буклетів, газет);
– діяльнісно-практичні (творчі групи, осередки, екскурсії, свята, театр-експромт, ігри-драматизації, огляди-конкурси, олімпіади);
-інтегративні (шкільні клуби, фестивалі, асамблеї, гуртки);
– діалогічні (бесіда, міжрольове спілкування);
– індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота тощо);
– наочні (шкільні музеї, кімнати, зали, галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, тематичні стенди тощо).
У процесі організації патріотичного виховання рекомендується дотримуватись таких принципів:
- національної спрямованості – передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, свого народу, шанобливе ставлення до його культури;
- гуманізації виховного процесу – вихователь зосереджує увагу на дитині як вищій цінності, враховує її вікові та індивідуальні особливості й можливості, не форсує її розвитку, спонукає до самостійності, задовольняє базові потреби дитини, виробляє індивідуальну програму її розвитку, стимулює свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності, патріотичних цінностей;
- самоактивності й саморегуляції – сприяє розвитку у вихованця суб’єктних характеристик, формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень, поступово виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;
- культуровідповідності – передбачає єдність патріотичного виховання з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, які забезпечують духовну єдність, наступність і спадкоємність поколінь;
- полікультурності – інтегрованість української культури у європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування у дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до культури, мистецтва, вірування інших народів, здатності диференціювати спільне і відмінне у різних культурах, сприймати українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської;
- соціальної відповідності – обумовлює необхідність узгодженості змісту і методів патріотичного виховання в реальній соціальній ситуації, в якій організовується виховний процес.
Патріотичне виховання учнів здійснює весь педагогічний колектив школи. Для погодженого та цілеспрямованого проведення цієї роботи першорядне значення має конкретний розподіл обов’язків між членами педагогічного колективу. Приблизний їх розподіл може бути таким.
Директор навчального закладу:
- спрямовує діяльність педагогічного колективу та шкільних громадських організацій і керує всією роботою з патріотичного виховання учнів;
- планує основні заходи з патріотичного виховання, організовує і контролює їх виконання;
- організовує та готує обговорення питань патріотичного виховання на засіданнях педагогічної ради, батьківського комітету;
- сприяє матеріальному забезпеченню заходів, які проводяться; організовує максимальне використання шефської допомоги підприємств у патріотичному вихованні;
- налагоджує співпрацю з органами виконавчої влади, громадськими організаціями, закладами культури щодо героїко-патріотичного виховання учнівської молоді;
- організовує методичну роботу з особами, які займаються патріотичним вихованням.
Заступник директора навчального закладу з виховної роботи:
– здійснює заходи з патріотичного виховання в позаурочний час;
– контролює та координує діяльність класних керівників і надає їм допомогу в організації патріотичного виховання учнів;
– залучає до патріотичного виховання в навчальному закладі шефську військову частину, актив батьків та громадські організації;
- підтримує постійний контакт з викладачем предмета «Захист Вітчизни» в організації патріотичного виховання учнів.
Педагог-організатор:
– спільно з активом врядування планує, організовує роботу з патріотичного виховання у навчальному закладі і керує нею;
– особливу увагу приділяє важковиховуваним дітям: залучає їх до загальних заходів з патріотичного виховання;
– забезпечує активну участь учнів у різних заходах з патріотичного виховання;
– допомагає викладачеві предмета «Захист Вітчизни» та заступникові директора з виховної роботи планувати і проводити роботу з патріотичного виховання.
Класний керівник:
- планує й організовує роботу з патріотичного виховання учнів у класі;
- бере участь у проведенні загальношкільних заходів;
- забезпечує активну участь учнів класу в різних заходах з патріотичного виховання; сприяє залученню їх до конкурсів, тематичних вечорів, олімпіад та інших заходів, які проводяться у навчальному закладі;
- надає допомогу викладачеві предмета «Захист Вітчизни» у створенні в класі необхідних умов для оволодіння військовими знаннями та навичками;
Учитель:
- використовує навчальний матеріал зі свого предмета в позакласній роботі з патріотичного виховання;
- керує роботою гуртка з предмета, максимально використовуючи гурткові заняття для проведення патріотичного виховання;
- допомагає організовувати читацькі конференції, вечори, огляди, конкурси, виставки, зустрічі, перегляди кінофільмів і т. д. на патріотичні теми.
У кожному навчальному закладі конкретний розподіл обов’язків між членами педагогічного колективу визначається з урахуванням інтересів, можливостей, знань окремих учителів. У сучасних умовах поряд із зростанням виховної функції навчального закладу підвищується роль сім’ї у вихованні дітей, підсилюється значення суспільного виховання. Навчальний заклад є центром виховної роботи у мікрорайоні і має широко використовувати допомогу громадськості та батьків у роботі з патріотичного виховання учнів.
Роботу з батьківським активом проводять за такими напрямами:
– роз’яснення батькам завдань патріотичного виховання учнів;
– ознайомлення батьків з основними методами патріотичного виховання дітей;
– залучення батьків до участі в позакласній та позашкільній роботі (допомога в проведенні походів, екскурсій, військових ігор, керівництво гуртками, бесіди з учнями) на патріотичні теми, різноманітні форми спільної пошукової і творчої діяльності.
Різноманітні професійні знання та вміння батьків, їх захоплення при вмілому педагогічному керівництві з боку вчителів допоможуть збагатити позакласну роботу з учнями.
Батькам рекомендуємо такі форми та методи патріотичного виховання дітей у сім’ї:
– ознайомлення дітей із сімейними бойовими та трудовими традиціями;
– бесіди про героїчні подвиги українського народу;
– читання та обговорення з дітьми книг на військово-патріотичну тематику;
– спільний перегляд героїко-патріотичних фільмів, телевізійних передач;
– заохочення дітей до участі у догляді за могилами воїнів та надання допомоги інвалідам війни;
– розвиток інтересу до військової професії і служби у Збройних силах України;
– фізична підготовка та загартування дітей.
Патріотичне виховання учнів у дусі постійної готовності до захисту своєї Вітчизни необхідно проводити систематично, цілеспрямовано і наполегливо, з чітко визначеною перспективою, зорієнтованою на основні завдання навчально-виховного процесу.
Виховання почуття патріотизму, гордості за свій народ передбачає формування в учнів історичних знань про минуле та сучасне нашого народу, держави. «Щоб любити Батьківщину, треба, в першу чергу, знати її. А знати Україну – це означає знати її минуле й сучасне», – відмічає Г. Ващенко [5; 210].
Невичерпним джерелом патріотичного та морального виховання молоді є історія Великої Вітчизняної війни. Кіровоградщина багата своїми бойовими, трудовими і народними традиціями В області широко вшановують подвиг українського народу у Великій Вітчизняній війні. 65-й рік поспіль приходить на нашу землю незабутнє свято Перемоги. Разом з ним повертаються у нашу пам’ять ті, хто не шкодуючи життя свого, здобув її у запеклих, кровопролитних боях з нацизмом. Для наших нащадків свято Перемоги допомагає прилучитися до подвигу дідів та прадідів. Г. Ващенко зазначав: «Велику роль у вихованні любові до Батьківщини мають народні свята, присвячені важливим історичним подіям» [5; 213].
До осмислення уроків цієї війни слід підходити особливо серйозно сьогодні – в умовах розбудови в Україні нового демократичного суспільства, памятаючи, що без історичного минулого не було б сьогодення. Важливо, щоб учні знали правду про війну, про ті випробування, які випали на долю України і українців.
Учнів молодших класів варто знайомити з історією Великої Вітчизняної війни через історію їхніх родин та рідного краю, на виховні заходи запрошувати ветеранів війни.
Для учнів середніх та старших класів з метою підсилення морального аспекту бажано проводити виховні заходи на базі музеїв, залів, кімнат і куточків бойової слави, які є практично у кожному населеному пункті області. Широко використовувати документи, спогади, фронтові листи, кіно- і фотоматеріали, звукозаписи, художні твори, розкриваючи образи героїв Великої Вітчизняної війни – полководців, офіцерів, солдат, партизанів, працівників тилу. Педагоги мають яскраво і переконливо показати учням масовий героїзм людей на фронті та в тилу, розкрити історичне значення Перемоги над нацистською Німеччиною.
Важливо, щоб кожен позакласний захід, який присвячено подіям Великої Вітчизняної війни, хвилював школярів, залишав глибокий слід у їхніх серцях і свідомості. «Оповідання на теми із минулого України, в якому дійсно є багато героїчного, можуть до глибини зворушити молоді душі й запалити у них невгасиму любов до свого краю» [5; 209].
Під час підготовки до виховних заходів, присвячених Перемозі у Великій Вітчизняній війні, класні керівники мають ґрунтовно опрацювати з учнями терміни «патріотизм», «інтернаціоналізм». Необхідно акцентувати увагу на тому, що патріотизм – звичайний стан повсякденного життя людини, який виявляється не тільки у надзвичайних ситуаціях.
Ефективність виховної роботи багато в чому залежить від особистості, авторитету педагога, його громадянської зрілості, педагогічної майстерності, вміння активізувати аналітичну діяльність учнів. Лише патріот спроможний виховувати патріотів.
Результатом патріотичного виховання має бути сформованість почуття патріотизму, яке означає прояв особистістю любові до свого народу, поваги до українських традицій, відчуття своєї належності до України, усвідомлення спільності власної долі з долею Батьківщини.
Тож зробимо все можливе, щоб пам´ять про захисників Вітчизни назавжди залишилася в серцях нашого підростаючого покоління священною, вічною і незрушною.
З метою організації патріотичного виховання учнівської молоді в умовах загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів та відзначення пам’ятної події 65-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні рекомендуємо провести наступні заходи:
