Особливості адаптації першокласників до шкільного навчання
Адаптацією називають не лише процес пристосування до успішного функціонування в даному середовищі, але й здатність до подальшого психологічного, особистісного, соціального розвитку людини. Початок навчання дитини в школі – складний і відповідальний етап в її житті. Діти 6–7 років переживають психологічну кризу, пов’язану з необхідністю адаптації до школи.
Етапи адаптації
Згідно з дослідженням М.М. Безруких, процес адаптації дитини до школи можна розділити на декілька етапів, кожен з яких має свої особливості.
Перший етап – орієнтувальний, коли у відповідь на весь комплекс нових дій, пов’язаних з початком систематичного спілкування, відповідають бурхливою реакцією і значною напругою практично всі системи організму. Ця “фізіологічна буря” триває достатньо довго (2–3 тижні).
Другий етап – нестійке пристосування, коли організм шукає і знаходить якісь оптимальні (або близькі до оптимальних) варіанти реакцій на ці дії. На першому етапі ні про яку економію ресурсів організму говорити не доводиться: організм витрачає все, що є, а інколи і “в борг бере”. На другому етапі ця ціна знижується, буря починає затихати.
Третій етап – період відносно стійкого пристосування, коли організм знаходить найбільш відповідні варіанти реагування на навантаження, що вимагають меншої напруги всіх систем. Тривалість всіх трьох фаз адаптації – приблизно 5–6 тижнів, а найбільш важким є перший місяць.
Рівні адаптації
За рівнем адаптованості дітей можна умовно поділити на три групи.
Перша група дітей (високий рівень) адаптується до школи протягом перших двох місяців навчання. Ці діти відносно швидко входять в колектив, освоюються в школі, знаходять нових друзів в класі, у них майже завжди гарний настрій, вони доброзичливі, сумлінно і без видимої напруги виконують всі вимоги вчителя.
Друга група дітей (середній рівень) має тривалий період адаптації, період невідповідності їхньої поведінки вимогам школи затягується: діти не можуть прийняти ситуацію навчання, спілкування з учителем, дітьми. Завдяки доброзичливому і тактовному відношенню вчителя до кінця першого півріччя реакції цих дітей стають адекватними шкільним вимогам.
Третя група (“група ризику”) – діти, в яких соціально-психологічна адаптація пов’язана із значними труднощами. Вони не засвоюють навчальну програму, у них проявляються негативні форми поведінки, різкий прояв негативних емоцій. Саме на таких дітей найчастіше скаржаться вчителі, батьки.
Поради вчителям першокласників
Ставтеся до кожної дитини, як до неповторної, індивідуальної особистості, адже у кожного першокласника свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії.
Виявляйте терпіння , терпляче відповідайте на всі запитання дитини.
Дотримуйтесь принципу об’єктивності при оцінці досягнень учня. Оцінюйте діяльність, а не особистість.
Порівнюйте успішність першокласника не з успішністю інших дітей, а з його власними успіхами, тим, яким учень був вчора, сьогодні, буде завтра.
Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатись руками і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.
Створюйте сприятливі умови , для того, щоб учень зайняв певну позицію серед однолітків, а не перетворився на аутсайдера. Згуртовуйте першокласників.
Заохочуйте гарну поведінку найчастіше та по змозі ігноруйте провокаційні вчинки дитини.
Привчайте дітей до самостійності, виховуйте у них уміння доводити розпочате до кінця, знаходити помилки та виправляти їх.
Постійно використовуйте на уроці ігрові види діяльності, пам’ятаючи про важливість даного виду діяльності у розвитку дитини 6-7-річного віку.
Не забувайте використовувати на уроках слова підтримки для забезпечення позитивної атмосфери:
“Давай спробуємо ще раз”
“У мене теж не одразу все виходило, тому не втрачай надії”
“Я впевнена, що ти можеш”
“Разом ми зможемо”
“Сьогодні вийде краще, ніж учора”
“Навіть, якщо ти помилишся, я допоможу тобі”
“Я вірю в те, що все вийде”
