Згідно зі ст.71 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), робота у вихідні дні забороняється. Залучення деяких працівників до роботи в ці дні допускається тільки з дозволу установи, організації і лише у виняткових випадках, визначених законодавством, а також ч.2 цієї статті.Залучають працівників до роботи у вихідні дні за письмовим наказом (розпорядженням) керівника .
Відповідно до ст.72 КЗпП, робота у вихідний день може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі.
Отже, спосіб компенсації роботи у вихідний день (надання іншого вихідного дня чи подвійної оплати) визначається за згодою сторін трудового договору і в наказі про залучення працівників до такої роботи керівник повинен конкретно зазначити, в який саме спосіб працівникові буде компенсовано роботу у вихідний день.
Інший день відпочинку для кожного працівника доцільно визначати в наказі про залучення працівників до роботи у вихідний день. Законодавчо не врегульовано терміни надання іншого дня відпочинку як компенсації роботи у вихідний день. Сторони можуть домовитися про надання іншого дня відпочинку, додавши його, наприклад,до наступної щорічної відпустки.
У разі коли це не визначено наказом, працівник не має права самовільно встановити собі інший день відпочинку, оскільки в такому випадку керівник вправі звільнити його за прогул без поважних причин відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України.
Згідно зі ст.7 Закону України “Про колективні договори і угоди” в колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання трудових і соціально-економічних відносин, зокрема режиму роботи, тривалості робочого расу і відпочинку. Тому порядок компенсації роботи у вихідний день доцільно визначати в колективному договорі.
