Переконувати когось у необхідності будувати навчальну й виховну роботу сучасного українського вчителя, виходячи із принципів народної педагогіки, зараз немає потреби. Проте на практиці це зробити значно важче, аніж констатувати цю аксіому.
Це — копітка щоденна робота, але без неї неможливо закласти міцні підвалини для свідомої в майбутньому особистості, справжнього громадянина України. І саме знання з українознавства можуть стати для кожного вчителя тим невичерпним джерелом, яке допоможе зробити його працю цікавою, творчою, плідною, а найголовніше — корисною для наших вихованців.
Українознавство є віддзеркаленням всього історичного досвіду нашого народу. З покоління в покоління, попри всі заборони, передавалися ці знання, вони служили основою формування патріота України. Нині пройшли часи заборон, але втрачено досить багато. Скажемо відверто, більшість батьків — наших сучасників просто не знають національних традицій: пісень, обрядів, вірувань, календарних свят. І тому нам, учителям молодших школярів, просто необхідно заповнити той вакуум у душах наших вихованців. Саме ми можемо створити те підґрунтя, на якому учні зможуть повністю усвідомити поняття українознавства, яке охоплює всі без винятку наукові дисципліни про Україну та український народ. Та при цьому найголовніше, як на мене, слід прагнути до того, щоб знання з українознавства не стали обмеженими рамками одного якогось уроку чи свята: походили у вишиванках, поспівали пісень і все. Необхідно, щоб вони активізовувались, повторювались, розширювались у процесі вивчення інших предметів. І тут надзвичайно важливим, на мій погляд, є вміння вчителя уникнути примітивності й надокучливості. Весь матеріал має бути представлений дітям цікаво, захоплююче, по-сучасному, він повинен зачепити за живе, пробити сльозу, якщо хочете. Тільки за цієї умови — при сплаві знань і почуттів — можна виплекати переконання. А українознавство дає для цього якнайширші можливості.
Для мене особисто стало доброю традицією розповідати кожному поколінню моїх вихованців про рушники. Адже хліб і рушник — одвічні символи українців. Хліб-сіль на вишитому рушнику були високою ознакою гостинності нашого народу. Кожному, хто приходив з чистими помислами, підносили цю давню слов’янську святиню. Прийняти рушник, поцілувати хліб символізувало духовну єдність, злагоду, глибоку пошану тим, хто її виявив. Цей звичай пройшов віки, став доброю традицією і в наш час. Далі у своїй розповіді спиняюсь на призначенні рушників, адже вони були не тільки окрасою оселі — з рушником ушановували появу немовляти в родині, з ним виряджали в дорогу батька-сина, чоловіка й коханого, шлюбували дітей, проводжали людину в останню дорогу. Різними поколіннями учнів нашої школи вдалося зібрати досить багату колекцію рушників, вишитих і витканих у різних регіонах України. І вже на конкретних прикладах можна показати різні за призначенням рушники: утирачі, стирки, покутники, плечові, подарункові, весільні.
А учні вже самі розповідають, звідки привезені рушники чи хто їх автор. На цих прикладах можна чітко відслідкувати, як кожній з історичних областей України відповідають свої форма, спосіб виготовлення, оздоблення, гама кольорів…
Закінчується цей незвичайний урок історією про виконання «Пісні про рушник» Майбороди на вірші Андрія Малишка Дмитром Гнатюком. Після створення пісні він гастролював у Канаді. Саме ця пісня у програмі концерту стояла останньою. І вона настільки схвилювала присутніх, що зал зустрів пісню оваціями. Знову і знову виходив на сцену наш уславлений співак, доки весь зал не вивчив слова та не підхопив пісню.
А далі перші знання про рушники закріплюються на уроках української мови у формі урока-гри «Щасливий випадок» з теми «Повторення вивченого матеріалу про прикметник як частину мови».
Гейм перший
1. Погляньте на рушники, які ви зібрали. Краще роздивитися їх, порівняти ви зможете, коли послухаєте, чиї вони і звідки. (по два учні від команди розповідають про свої рушники)
2. Розгляньте таблицю на дошці (УТИРАЧ, СТИРОК, ПЛЕЧОВИЙ, ПОДАРУНКОВИЙ, ОБРЯДОВИЙ, ВЕСІЛЬНИЙ):
– про що розповідає ця таблиця? (запитання одній команді);
– які слова на таблиці сьогодні зайві? (запитання іншій команді);
– запишіть прикметники, які характеризують рушники за призначенням, поставте наголос.
3. А тепер доберіть прикметники до іменника «рушник» за різними ознаками.
4. Придумайте речення з іменником «рушник» і будь-якими прикметниками. Краще речення ми запишемо, а команда отримає додатковий бал.
Гейм другий
«Запитання-мишки із нашої діжки» (Команди витягують собі завдання з діжечки. Учитель може «допомогти» витягнути. Завдання чергуються з музичними паузами)
1. Виписати прикметники. Основним матеріалом для вишивки є нитки: бавовняні, шовкові, вовняні, металеві.
2. Назвати прикметники, ужиті в переносному значенні. Солов’їну, барвінкову, колосисту — на віки — українську рідну мову в дар дали мені батьки.
3. Записати речення. Визначити граматичну основу, підкреслити прикметники. А сонце рушниками з-за кучерявих стелиться хмарин.
4. Доповнити текст прикметниками. Порівняти тексти.
_______ рушник пройшов крізь віки і нині символізує чистоту почуттів, глибину ______ любові до своїх батьків, дітей, до всіх, хто не черствіє душею, він щедро простелений ________ і ________ друзям, гостям.
Слова для довідок
Рушник — полотняний, український, строкатий.
Любов — безмежна, віддана, чиста, незрадлива.
Друзі — добрі і вірні, близькі і далекі.
А як оживити можуть українознавчі матеріали уроки математики! При вивченні чисел прислів’я, загадки, народні пісеньки стануть у добрій пригоді.
Число 2
Прислів’я
– Одна голова добре, а дві — краще.
– За одного битого двох небитих дають, та й то не беруть.
– Два брехуни однієї правди не скажуть.
– Лінивий двічі робить, а скупий двічі платить.
– Мудрій голові досить два слова.
– Дві господині в хаті не дадуть ради кошеняті.
Загадки
– Було собі два брати і обидва Кіндрати, через дорогу живуть, та один одного не бачать (очі).
– Дві дощечки, дві сестри несуть мене із гори (лижі).
– Були собі брат і сестра: її всі бачать, але не чують, а його всі чують, але не бачать (грім і блискавка).
– У хлівці два ряди баранців, і всі біленькі (зуби).
Пісня
Два півники, два півники горох молотили.
Дві курочки, дві курочки до млина носили.
Цап меле, цап меле, коза підсипає,
А маленьке козенятко у дудочку грає.
Скоромовка
Два бобори брунато-бурі
Бабралися у баюрі.
— Правда, брате-бобре, добре?
— Пречудово, брате-бобре!
Але чи не найбільшу можливість використання українознавчих матеріалів дають нам уроки з курсу «Я і Україна». Хотілося б звернути увагу, що саме в цьому курсі при виконанні домашніх завдань часто слід звертатись до батьків, а це має особливе значення. Адже віками дітей виховували й навчали батьки, практично весь час діти були з ними, наслідували їх і при цьому навчались. І така наука була міцною та ефективною. Часи змінились. Деякі батьки навіть бачаться рідко з дітьми. На це є й об’єктивні причини: зазвичай батьки наших молодших школярів люди молоді і займаються власною кар’єрою. А дитині, мабуть, десь на генетичному рівні потрібна ота «батьківська наука». Ось чому наше завдання донести батькам, що без них наша наука і наше шкільне виховання однобокі. За багато років, як мені здається, я навчилася знаходити шлях майже до всіх батьків. І вони знають: жодного свята, жодної екскурсії та й жодного успішно виконаного домашнього завдання без них немає. Виготовити «Родинне дерево» (що значить відшукати свої корені) стало не просто домашнім завданням у моїх нинішніх учнів. Воно стало справою честі кожної сім’ї моїх малюків. Ці «дерева» були одне одного кращі. А коли я дізналася, що потім вони прикрасили вишукані інтер’єри багатьох помешкань моїх учнів, то в душі сплила надія: може, й ми стаємо по-справжньому сучасною нацією, яка поважає культури інших народів, але шанує і свої традиції, яка знає свої корені, пишається своїм народом, його минулим.
