Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей: основні акценти
Виходячи з того, що реалізація трудових прав працівників залежить перш за все від їх знання, а також враховуючи практичну зацікавленість багатьох працюючих освітян, які мають дітей, у можливості отримання додаткових відпусток, пропонуємо роз’яснення щодо порядку надання додаткових соціальних відпусток.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР (далі Закон № 504/96-ВР) жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі, й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щороку додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
При цьому поділу на частини ця відпустка не підлягає, вона надається повною тривалістю (10 календарних днів). Оскільки додаткова відпустка, передбачена ст. 19 Закону № 504/96-ВР є соціальною і не належить до виду щорічних, то вона може надаватись у будь-який час протягом календарного року незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини – до чи після.
Визначення поняття «одинока матір» наведено у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 та пункті 5 частини тринадцятої статті 10 Закону № 504/96-ВР.
Згідно із постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.
Таким чином для визнання «іншої жінки» одинокою потрібно було дві ознаки: вона i виховує дитину i сама її утримує.
Після набрання чинності Законом № 504/96-ВР таке поняття одинокої матері не повинно застосовуватись, оскільки п. 5 частини дванадцятої ст. 10 цього Закону визначає одиноку матір (батька) як таких, які виховують дитину без батька (матері). Отже, участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої.
Відповідно до зазначеного, до категорії одинокої матері належать: жінка, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (у тому числі й розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, i жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).
Зазначене визначення терміна «одинока мати» застосовується тільки для надання пільг і гарантій, встановлених трудовим законодавством щодо відпусток.
Батько тільки тоді може бути визнаний таким, що бере участь у вихованні дитини, коли він або проживає разом з дитиною, або є інші докази щоденної участі батька у вихованні дитини.
Чинне законодавство не містить переліку документів, які потрібно пред’явити жінці, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки.
Для підтвердження права на зазначену відпустку в цьому випадку може бути пред’явлено будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.
Для отримання додаткової соціальної відпустки одинока мати, тобто жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, надає роботодавцеві копію свідоцтва про народження дитини і довідку органів запису актів громадянського стану про підстави внесення до книги записів народжень відомостей про батька дитини; жінка, яка є вдовою, – копію свідоцтва про народження дитини та копію свідоцтва про смерть чоловіка.
Отже, якщо жінка дійсно є одинокою матір’ю, вона підтверджує це довідкою з органів реєстрації актів громадянського стану.
Проблема виникає з наданням такої відпустки розлученій жінці, оскільки вона не завжди вважається одинокою матір’ю, виходячи з тих обставин, що батько у дитини є і в багатьох випадках спілкується з нею і бере участь у її вихованні.
Орієнтовний перелік документів, які може пред’явити жінка, котра виховує дитину без батька:
• рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав;
• рішення органів опіки та піклування або суду щодо участі батька у вихованні дитини;
• ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за • позовом про стягнення аліментів;
• акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їх підписів у акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини;
• довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах) тощо.
Пред’явлення лише копії свідоцтва про розірвання шлюбу та довідки з ЖЕО про реєстрацію місця проживання, не дає достатніх підстав стверджувати, що батько не бере участі у вихованні дитини.
Додаткова соціальна відпустка використовується за минулий час. Законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівникам, які мають дітей.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Тому тривалість невикористаних соціальних додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, за минулі роки, тобто до введення в дію з 1.01.2010 р. Закону № 1343-VI, має визначатися відповідно до норм законодавства, які були чинними на той час.
У разі коли працівник, який має право на соціальну відпустку, з якихось причин не скористався цим правом у році досягнення дитиною певного віку або ж за кілька попередніх років, він має право використати цю відпустку, і в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні відпусток, як встановлено ст. 24 Закону № 504/96-ВР.
Так наприклад, якщо одинока мати у 2010 р. бере соціальну відпустку за 2009 р., то вона має бути надана їй тривалістю 7 календарних днів.
Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад тривалість щорічної відпустки, передбаченої статтями 6 – 8 Закону № 504/96-ВР, а також понад тривалість щорічних відпусток, установлених іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному ст. 11 цього Закону.
У зв’язку з тим, що статтею 19 Закону № 504/96-ВР чітко не визначено сукупність кількох підстав для набуття права на додаткову соціальну відпустку, то з урахуванням правової експертизи цього питання кожну підставу, визначену частиною першою цієї статті, є правомірним вважати окремою підставою, а саме:
• жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років;
• жінка, яка має дитину-інваліда;
• жінка, яка усиновила дитину;
• одинока мати;
• батько, який виховує дитину без матері (у т. ч. й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
• особа, яка взяла дитину під опіку.
Так, одинока мати, в якої дитина є інвалідом, має право на таку відпустку за двома підставами (17 календарних днів): жінка, яка має дитину-інваліда та одинока мати.
Якщо одинока мати виховує здорову дитину (мається на увазі не дитину-інваліда), соціальна відпустка надається за однією підставою (10 календарних днів).
У разі, коли одинока мати виховує двох дітей віком до 15 років, така відпустка надається за двома підставами: жінка, яка має двох дітей віком до 15 років, та одинока мати.
Жінка, яка має усиновлену дитину і одночасно є одинокою матір’ю (вдовою), користується правом на таку відпустку за двома підставами (17 календарних днів): жінка, яка всиновила дитину, та одинока мати.
Якщо одинока мати виховує двох дітей віком 16 і 17 років, вона має право на цю відпустку за однією підставою (тривалістю 10 календарних днів).
Для надання працівниці такої відпустки тривалістю 17 календарних днів нема підстави «жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років».
Потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 2 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» дитина – це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Зазначені умови та порядок надання додаткової соціальної відпустки застосовуються і до батька, який виховує дитину без матері (одинокий батько).
Одиноким батьком слід вважати чоловіка, який не перебуває у шлюбі й у свідоцтві про народження дитини записаний як її батько, вдівець, розлучений чоловік, що виховує дитину без матері.
Варто зауважити, що порядок практичної реалізації застосування положень про додаткові відпустки працівникам, які мають дітей викладена у листах Мінпраці від 10.01.2008 р. № 1/13/116-08, 14.04.2008 р. № 235/0/15-08/13, 19.05.2009 р. № 5565/14-09/13, 20.10.2009 р. № 292/13/116-09, 26.07.2010 р. № 2650/0/10-10/13.
