Вчи і поважай правила дорожнього руху

МЕТА:

• ознайомити учнів з правилами дорожнього руху та історією їх виникнення;

• запобігати порушенням правил дорожнього руху учнями;

• утверджувати у поведінці дітей позитивних якостей особистості;

• спонукати учнів до роздумів над проблемою порушення правил дорожнього руху та наслідків, до яких це порушення призводить;

• сприяти охороні життя та здоров’я дітей.

З кожним роком зростає інтенсивність автомобільного руху на дорогах країни. А це, в свою чергу, підвищує відповідальність усіх учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, пасажирів. Тому великого значення набувають знання правил дорожнього руху та їх дотримання.

Щоб машини вправно їздили по дорозі, люди придумали Правила дорожнього руху. В січні 1683 року Петро І видав наказ про введення правил дорожнього руху, та справжні правила почали діяти лише через 125 років. Ці правила вказували, де можна було їздити, де можна зупинятися кінним екіпажем. Був введений правосторонній рух. Ці правила з часом змінювалися, доповнювалися. В 1891 році в нашій країні з’явився перший автомобіль. Він мав право їхати зі швидкістю 26 км/год. З приходом на дороги автомобілів Правила дорожнього руху ще більше змінювалися. Для перевезення людей з’явилися трамваї, автобуси, тролейбуси.

Ідуть вулицями люди. Йдуть на роботу, до магазинів, на прогулянку. Діти поспішають до школи. Їздять дорогами автомашини. І щоб не виникали аварії, не трапилася біда – всі мають знати про регулювання дорожнього руху. Рух на дорогах і вулицях регулюється за допомогою: дорожньої розмітки, світлофорів, регулювальників, дорожніх знаків.

Дорожня розмітка – це лінії та написи, що наносяться на проїзну частину білою або жовтою фарбами. Дорогу необхідно переходити в переході “зебра”. Спочатку треба подивитися ліворуч, а якщо машин нема – дійти до середини дороги і подивитися праворуч. Пересвідчившись у тому, що дорога вільна, можна закінчувати перехід. Це в тому випадку, коли відсутні світлофор або регулювальник. Ні в якому разі не перебігайте проїзну частину, це дуже небезпечно! Не виходьте на проїзну частину з-за транспорту, що стоїть. Водій, який об’їжджає автомобіль, вчасно може вас не побачити та раптово загальмувати. Якщо на вулиці є підземний пішохідний перехід, переходячи вулицю, обов’язково користуйтеся ним. Не грайтеся на проїжджій частині вулиці або поблизу неї. Ваші пустощі можуть стати причиною дорожньо-транспортної пригоди. Велосипедисту до 14 років виїжджати на дорогу, де рухається транспорт, суворо заборонено.

У місцях, де рух регулюється світлофорами, пішоходи повинні користуватися його сигналами. Переходьте дорогу тільки на зелене світло. Перш ніж зійти з тротуару на проїжджу частину, переконайтеся, що транспорт зупинився. Червоний сигнал світлофора забороняє переходити дорогу. На жовтий сигнал світлофора переходити дорогу заборонено, але, якщо він з’явився, коли ви вже почали перехід, чекайте зеленого сигналу на середині дороги, в жодному разі не намагайтеся бігти назад або вперед. Якщо ж ви вже перейшли середину дороги, спокійно закінчуйте перехід.

Та не завжди на перехрестях висить світлофор. Що ж робити, коли його немає? Замінити його може регулювальник. Це сурова і турботлива людина – співробітник державної автоінспекції. В руках у нього смугаста паличка. Змахне нею вгору, поведе вбік, опустить… Він регулює рух, вказує, кому стояти, а кому – їхати. Він веде важливу розмову одразу з усіма водіями машин та з усіма пішоходами.

Якщо ви подивитесь на карту України, то побачите, що вона покреслена лініями залізниць. Вони, немов гігантські вулиці, по різні боки яких розташовані міста і села, станції і полустанки.

Спробуй уявити себе на місці машиніста, який побачив на рейках підлітка. Машиніст не в змозі, як шофер, крутити кермо вліво чи вправо. Непросто і зупинити потяг. Останнім часом незрівнянно зросла швидкість руху потягів. Вона сягає 100 км/год. Навіть після гальмування до повної зупинки потяг продовжує рухатися не менше кілометра.

Не всі знають, що при сучасних швидкостях потягів утворюється повітряна хвиля, яка може затягти під колеса людину, що стоїть на краю платформи. Те ж саме може трапитися і в зоні між двома зустрічними потягами – потужні потоки повітря можуть також збити з ніг і смертельно травмувати. Тому, перебуваючи біля залізниці, слід дотримуватися таких правил:

• Для переходу колій треба користуватися пішохідними мостами або спеціальними настилами (переїздами). Перш ніж переходити колію по настилу, переконайтеся, чи немає поблизу потяга. Забороняється їздити на підніжках вагонів, у тамбурах і на перехідних майданчиках, відчиняти вхідні двері вагона під час руху, ходити по коліях, по шпалах біля рейок, а також їздити велосипедом чи мотоциклом на пероні, між коліями або в місцях дозволеного переходу. Заходьте у вагон і виходьте з нього не під час руху потяга, а після повної зупинки. Заходити у вагон треба лише з боку посадочної платформи. Проїзд у пасажирських потягах дітей віком до 10 років без супроводу дорослих не допускається.

• Коли помітили, що хтось порушив правила особистої безпеки, не залишайтеся сторонніми спостерігачами. Бережіть себе та інших від нещасних випадків.

Метро – швидкісний та зручний вид транспорту, яким охоче користуються мешканці великих міст. Метро – складний і налагоджений механізм, і якщо порушувати правила користування, можна легко опинитися в екстремальній ситуації. Найвищий ризик завдати собі та іншим шкоди – на ескалаторі. Якщо ви не тримаєтеся за поручень, то під час раптової зупинки ескалатора (а на багатьох станціях майже щогодини пасажири щось гублять або розсипають), інерція руху кине вас уперед. Валіза чи інший вантаж, який ви не притримували або поставили на поручень, полетить вниз, збиваючи з ніг інших пасажирів. А в того, хто біг ескалатором, швидкість падіння під час раптової зупинки буде вдвічі-втричі більша. Неважко також здогадатися, що людина, яка сидить на східцях, має всі шанси не тільки зачепитися полами одягу, а й “полетіти” сторч головою.

Нерідко через безвідповідальність дорослих під час руху ескалатора страждають діти. Залишена без догляду дитина підкладає пальці під поручень і калічить руки; її гумове взуття може затягти сходами або фартухом балюстради; якщо під час сходження з ескалатора дитину не тримати за руку, вона може втратити рівновагу, впасти та потрапити пальцями під гребінку. У всіх цих випадках черговий повинен терміново зупинити ескалатор. Але якщо допомога за якихось причин запізнилася, натиснути кнопку аварійного гальма має хтось із пасажирів.

Екстремальні ситуації на платформі виникають не так часто, але й тут можна уникнути зайвого ризику. Не слід підходити до краю платформи, адже хтось на бігу може вас випадково штовхнути чи ви самі можете посковзнутися. Потяг, що під’їжджає на станцію, може зачепити вас дзеркалом. Навіть під час посадки є ризик опинитися на колії – натовп пасажирів може виштовхнути вас у простір між вагонами.

Щоб уникнути більшості нещасних випадків у метрополітені, слід пам’ятати та дотримуватись кількох рекомендацій:

• Очікуючи потяг, стояти у місці найменшого скупчення людей (найчастіше – це середина платформи, але не завжди), по можливості далі від краю платформи. Підходити до дверей вагона тільки після повної зупинки потяга та виходу пасажирів з вагонів. Якщо у вагоні багато людей, краще пропустити 1-2 потяги. Виходити та заходити у вагон у числі останніх. Якщо ви щось упустили на колію, не намагайтеся самостійно дістати свої речі – у чергового по станції для цього є спеціальне пристосування. Якщо при аварії або технічній неполадці на лінії потяг зупинився у тунелі, не панікуйте і виконуйте всі розпорядження робітників метрополітену. Не бійтеся на вимогу робітників метро вийти із вагона у тунель і рухатися по рейках – нікуди не звертайте і тримайтеся правої сторони. Пам’ятайте, що зліва розміщується контактна рейка, що знаходиться під високою напругою.

• Темної доби уникайте безлюдних зупинок. Очікуючи транспорт, стояти на добре освітленому місці, поруч з іншими людьми. Не спати, перебуваючи у транспортному засобі, який рухається: небезпечно не тільки проспати потрібну вам зупинку, скільки отримати травму під час маневру чи різкої зупинки. Не притулятися до дверей, не стояти на сходинках та у проході.

Слід не забувати також і про кримінальну небезпеку. Якщо на підлозі стоять ваші валізи чи сумки, тримати їх у полі зору, а краще на колінах. Пам’ятати, що у громадському транспорті часто діють кишенькові злодії, а їх улюблені місця – поблизу проходів та дверей. Намагайтеся не сідати у пусті автобуси, тролейбуси, трамваї, а якщо ви єдиний пасажир і їдете пізньої години, сідайте ближче до водія і не біля вікна, а ближче до проходу, тоді до вас буде важче підсісти.

Хтось казав, що ніщо так не зближує людей, як громадський транспорт. Поважайте один одного, будьте взаємно ввічливі, тоді поїздка, нехай інколи досить тривала, не буде для вас і для інших обтяжливою.