Сценарій проведення Дня родини серед учнів 10-х класів разом із батьками
Я, моя школа, моя родина
Ведучий 1. Доброго дня, шановні гості.
Ведучий 2. Ми раді вітати вас сьогодні в цьому залі. Наш захід пройде під девізом: «Я, моя школа, моя родина».
Ведучий 1. Усе життя ми кого-небудь любимо. Іноді ця любов буває скороминущою, іноді нерозділеною, іноді божевільною. І тільки одна любов може витримати все, пройти через усі іспити, піддатися всесвітньому руйнуванню, але все-таки бути нездоланною.
Ведучий 2. Це любов, яку випробовує кожна людина, хороша й погана, добра та зла. Це любов, яку зберігає у своєму серці кожна дитина. Це любов до своєї родини.
Ведучий 1. У дітей дві родини. Перша – це їхні батьки, які дали їм життя, сестрички та братики і близькі люди, які оточують їх з народження. Друга – це шкільна родина, членами якої є однокласники та вчителі.
Ведучий 2. Наша задача об’єднати сьогодні ці дві родини воєдино.
Ведучий 1. А допоможе нам у цьому гра «Поле чудес», правила якої були нами дещо змінені. Замість поля ми будемо користуватись кубиком, сторони якого різного кольору й будуть містити в собі ряд запитань і завдань на різні теми.
Ведучий 2. Червоний сектор «Моя родина».
Ведучий 1. Зелений сектор «Моя школа».
Ведучий 2. Синій сектор «Кулінар».
Ведучий 1. Жовтий сектор «Музичний».
Ведучий 2. Білий сектор «Інтелектуальний».
Ведучий 1. Фіолетовий сектор «Спогади».
Виконане завдання чи вірна відповідь на запитання в секторах дають вам право відкрити будь-як букву на табло. Якщо ви не впораєтеся з завданням, хід переходить до наступного гравця. Ми бажаємо удачі всім учасникам гри!
Ведучий 2. На сцену запрошується перша трійка гравців (просить кожного представитись).
Ведучий 1. Запитання першого туру.
Наукове припущення, висунуте для пояснення якого-небудь предмета та потребуюче перевірки на досвіді та теоретичного обґрунтування. (Гіпотеза.)
Музичний номер у виконанні учнів.
Ведучий 1. На сцену запрошується друга трійка гравців (просить представитись).
Ведучий 2. Запитання другого туру.
Вулична пісенька у Франції в ХУІ столітті. (Водевіль.)
Музичний номер у виконанні учнів.
Ведучий 2. На сцену запрошується третя трійка гравців (просить представитись).
Ведучий 1. Запитання третього туру.
Блазень у народному німецькому театрі XVI-XVIII століть. (Гансвурст.)
Музичний номер у виконанні учнів.
Ведучий 1. На сцену запрошується друга трійка фіналістів (просить представитись).
Ведучий 2. Запитання фінального туру.
Гіпотетична найтонша рідина, за допомогою якої до ХVШ століття пояснювали явища тепла, магнетизму, електрики. (Флюїд.)
Музичний номер у виконанні учнів.
Сектор «Моя школа»
1) ПІБ класного керівника вашої дитини.
2) Коли святкується День учителя (1 жовтня.)
3) ПІБ директора школи, де навчається ваша дитина.
4) На якому поверсі знаходиться кабінет директора?
5) Скільки зборів ви відвідали за поточний навчальний рік?
6) Скільки дітей у класі вашої дитини?
7) Скільки завучів у школі?
8) Коли починаються зимові канікули?
9) Який предмет веде класний керівник вашої дитини?
10) Які іспити здавала ваша дитина в 9-му класі?
11) О котрій годині закінчуються заняття у школі?
12) Як на ім’я вчителя математики вашої дитини?
13) Яку оцінку має ваша дитина з фізики?
14) Яку історію вивчає ваша дитина у школі?
15) О котрій годині починаються заняття у вашої дитини?
«Кулінарний сектор»
1) В яких блюдах використовується буряк? (Вінегрет, борщ тощо).
2) Традиційне блюдо вашої родини.
3) Компоненти, що використовуються у плові?
4) З яким продуктом готують суп-розсольник? (Маринований огірок.)
5) Де більше вітаміну C: у чорній смородині чи в апельсинах? (Чорна смородина.)
6) Скільки потрібно часу, щоби зварити яйце? (5 хвилин.)
7) Із чим можна їсти млинці?
8) Яка начинка в хачапурі? (Сир.)
9) Яку ягоду треба їсти при слабкому зорі? (Чорниці.)
10) В яких продуктах міститься фосфор? (Рибних.)
11) Де більше вітаміну A: капуста чи морква? (Морква.)
12) Який компонент, що є в каві, погано діє на серцево-судинну систему? (Кофеїн.)
13) Який компонент визначає зелений колір борщу? (Щавель.)
14) З якою начинкою ви зазвичай робите пиріжки?
15) Які блюда вважаються традиційними в Україні? (Борщ тощо.)
16) Склад салату вінегрет?
17) Який продукт найбільш калорійний: шоколад чи сир? (Шоколад.)
18) Що важче: склянка води чи склянка варення? (Варення.)
«Інтелектуальний сектор»
1) Найбільша тварина у світі? (Синій кит.)
2) Останній цар Росії? (Микола II.)
3) Хто написав «Тихий Дон»? (Шолохов.)
4) Кому з королівської пари ставиться «шах»? (Королеві.)
5) Російський учений, який винайшов радіо? (Попов.)
6) Головний герой романів «Дванадцять стільців» і «Золоте теля»? (Остап Бендер.)
7) Що було зображено на прапорі СРСР? (Серп і молот.)
8) Скільки зубів у дорослої людини? (32.)
9) Яка країна на карті має форму чобота? (Італія.)
10) На який палець вдягається обручка? (На безіменний.)
11) В якому місті знаходиться Ейфелева вежа? (Париж.)
12) В якому році Юрій Гагарін полетів у космос? (1961.)
13) Перший президент України? (Л. Кравчук.)
14) Третя планета від Сонця? (Земля.)
15) В якому році святкується 60-річчя Свята Перемоги? (2005.)
16) Найбільш холодний континент? (Антарктида.)
17) Кому з учених на голову впало яблуко? (Ньютону.)
18) Перший «вождь» соціалістичної республіки? (Ленін.)
Ведучий 2. Шановні батьки, вдячні вам усім за те, що змогли сьогодні прийти. Ми щиро хочемо вірити в те, що ця зустріч була далеко не останньою, тому що шкільні двері завжди відкриті для вас.
Ведучий 1. Я думаю, що наша задача – стати однією родиною – виконана. На цьому наша зустріч добігає кінця. Й усім вам кажемо ми на прощання…
Разом. Да нових зустрічей, друзі.
Ведучий 2. І до побачення.
Що робити, коли дитина краде?
Чому діти крадуть? Над такими питаннями розмірковують не тільки батьки та педагоги, а і психологи
Якщо до таких злодійкуватих дій вдаються діти з неблагополучних сімей, то тут усе нібито зрозуміло. А найперша причина в тому, що в таких хлопчиків і дівчаток практично відсутнє виховання.
Девіантна поведінка дітлахів. Батьки семирічного Романчика вже кілька років як розлучились. Так сталось, що хлопча живе в татуся, а мама забирає його лише на вихідні.
– Якось, коли синок був зі мною, мені довелось ненадовго вийти з квартири, – розповідає нашому журналу жінка. – Свій гаманець із грішми я залишила на столі. Тільки ввечері помітила, що грошей там уже не було. На щастя, сума була незначною.
Матуся не хотіла вірити, що гроші з гаманця поцупив її синок. Але в наступні вихідні історія повторилась.
Чому діти крадуть? Над такими питаннями розмірковують не тільки батьки та педагоги, а і психологи. Якщо до таких злодійкуватих дій вдаються діти з неблагополучних сімей, то тут усе нібито зрозуміло. А найперша причина в тому, що в таких хлопчиків і дівчаток практично відсутнє виховання. До крадіжок їх спонукає звичайне бажання вижити. А ось чому крадуть діти із благополучних сімей, у яких, до речі, з вихованням нібито все гаразд?
Крадіжки, вчинені дітьми, психологи називають девіантною поведінкою, тобто такою, що є відхиленням від стандартних і звичних норм і правил. Вони стверджують, що чималу роль у цьому відіграє ще й вік «новоспечених злодюжок».
– Вік від чотирьох до шести років уважається раннім. У цей період у дитини тільки формуються нормативні цінності та звички. Тому зрозуміло, що в такий період подекуди можуть бути й маленькі крадіжки, – розповідає черкаський психолог Ольга Овчаренко. – Звичайно, це явище не закріплене і зовсім не свідчить, що в майбутньому дитина стане на злочинний шлях.
Прикладів такої поведінки безліч. Наприклад, дитина принесла зі школи чи дитячого садочка чужі речі. І перша думка, яка з’являється в татусів і матусь, – річ крадена. Найімовірніше дитина почує подібні слова: «Навіщо ти приніс додому чужу іграшку?», «У кого ти її вкрав?», «Я ж тебе не вчила красти!», «Як ти посмів украсти?», «О Боже! Мій син злодій»… Навряд чи ці або схожі висловлювання справлять позитивне враження на дитину. Спостереження психологів доводять, що інколи діти просто можуть обмінятись на певний час своїми речами, чи то книжками чи іграшками. Тому робити з цього катастрофу в жодному разі не треба.
Неприємні казуси на батьків можуть чатувати в супермаркетах. Треба бути особливо уважним, а краще передбачливим, беручи дітлахів із собою до магазинів. Справа в тому, що на дітей тут чатує чимало спокус, наприклад, різноманітні цукерки чи іграшки. У результаті дитина почне казати матусі, що хоче собі ту чи іншу річ. Звісно, любляча матуся може задовольнити примхи свого чада. Але так відбувається не завжди. І коли заклопотана своїми покупками мати каже дитині, що не придбає їй те, що та хоче, остання може просто непомітно покласти до своєї кишені уподобану річ. Одним словом – украсти. Ось він – маленький клептоман! Такі дії навряд чи не помітять охоронці. Відтак, червоніючи перед працівниками магазину, мати на очах у всіх оточуючих почне присоромлювати, а то і кричати на дитину. Навряд чи така поведінка піде на користь хлопчику чи дівчинці. Річ у тому, що на ґрунті такого приниження в підсвідомості дитини можуть закластись підвалини психологічної травми. А проявитись вона може в будь-якому віці, не виключено, що і в дорослому, наприклад, у вигляді систематичних спроб украсти.
Що ж робити батькам? – Якщо дитина й поцупила щось із прилавка, не варто на неї відразу та привселюдно кричати, – рекомендує Ольга Овчаренко. – Краще самотужки розібратися з персоналом магазину, наприклад, придбати прихвачену дитям річ чи віддати її назад і просто ввічливо попрохати вибачення. А з дитиною розмовляти вже за стінами магазину, краще за все – удома.
Така розмова не повинна мати агресивну форму. Найкраще розмовляти з дитиною спокійним і виваженим тоном. Важливо також те, щоби хлопчина чи дівча зрозуміло, що вчинило неправильно. І вже наступного разу дитина навряд чи дістане щось із прилавка та покладе собі до кишені. Якщо ж така спокуса й виникне, то у свідомості дитини сплинуть батьківські слова, і це зупинить спробу поцупити.
– А вся справа в тому, що дітлахи не можуть відокремлювати такі поняття, як «треба» та «хочу». У них превалює твердження «хочу». Діти емоційні, вони не можуть пояснити, для чого їм потрібна та чи інша іграшка, – тлумачить черкаський психолог. – Можливо, їм просто сподобався колір тієї чи іншої речі.
Ідеальний варіант, коли, ходячи по супермаркету, мама не задовольняє забаганки дітей, а врівноваженим тоном розповідає, що збирається придбати, та пояснює, навіщо та чи інша річ необхідна. Наприклад, розсудлива матуся каже: «Сьогодні ми з тобою купимо це…, бо воно необхідне ось для чого…». Ось такі нескладні премудрості не лише зацікавлять дитину, а й відіб’ють у неї бажання взяти щось непомітно із прилавка.
– У будь-якому разі, у віці чотирьох-шести років діти, так би мовити, тільки пробують красти, – констатує психолог. – У дитини ще немає жодних закріплених навичок. Це грає батькам на руку, бо в цьому разі їм буде набагато легше відучити своє миле дитя від згубної звички.
Крім того, психологи кажуть, що інколи про дитячі крадіжки … треба забувати. Так чинити передусім слід у тому разі, коли дитина поцупила якусь незначну дрібничку.
– Звісно, про це можна поговорити, з’ясувати причину такої поведінки, – додає Ольга Василівна.
Якщо ж дитя усвідомило неправильність свого вчинку, то більше про це не треба пригадувати. Адже в дитячій свідомості вже й так закріпиться установка, що красти не можна. А постійне нагадування про злополучний випадок здійснюватиме негативний вплив на дитя.
– Поговорили й назавжди забули, – пояснює психолог. – Бо коли вже дитина раз усвідомила ганебність свого вчинку, то навряд чи їй буде приємно знову і знову слухати про нього з вуст батьків.
Чому ж діти крадуть? Причин, чому діти вдаються до крадіжок, може бути чимало. Психологи стверджують, що кожний такий прояв необхідно розглядати індивідуально, адже до кожної дитини необхідно знаходити особливий підхід. Наприклад, актом крадіжки діти можуть привертати до себе увагу. Частіше за все такі історії бувають у тих випадках, коли дорослі не приділяють сину чи донці належної уваги або ж проводять з ними замало часу.
Матеріальні обмеження теж часто стають причиною крадіжки.
– Потяг до крадіжки в дітей може бути закладений генетично, – розповідає пані Ольга. – Тобто якщо хтось у родині мав схильність до крадіжок, то не виключено, що таке «вподобання» передасться й дітлахам.
Особливе занепокоєння мають викликати систематичні крадіжки дітей. І звичайною розмовою тут навряд чи вдасться зарадити. Та й зусиль самих батьків, напевно, буде не достатньо.
У таких випадках знадобиться допомога психологів. Вони вже точно кваліфіковано з’ясують причину, через яку дітлахи крадуть, і підкажуть батькам, як слід діяти в тому чи іншому випадку.
– Передусім необхідно з’ясувати глибинні причини, через які діти здійснюють неправильні вчинки, у нашому випадку це крадіжки, – розмірковує Ольга Овчаренко. – Психологи беруть до уваги всі можливі аспекти, зокрема те, як здійснюється виховання дитини в родині, як вона поводить себе з однолітками. У крайніх випадках, щоб знайти вихід із ситуації та «відучити» дитя від крадіжок, залучають ще і психіатрів. Саме вони встановлюють генетичну схильність дітей до крадіжок. Може, у них розвилась клептоманія, тобто залежність від крадіжок.
Коли крадуть підлітки… Крадіжки, скоєні вже в підлітковому віці, мають більш серйозний характер. Справа в тому, що підлітковий вік характеризується як фізіологічними, так і психологічними особливостями розвитку. У результаті вони намагаються довести оточуючим, що вже дорослі.
Часто в підлітковому віці дітям здається, що дорослі їх зовсім не розуміють, а власних батьків інколи сприймають як ворогів. У таких умовах підлітки часто потрапляють до сумнівних компаній, їх здається, що саме в колі таких осіб їх зрозуміють. А щоб у таких колах довести свій авторитет, діти інколи здійснюють крадіжки.
Серед інших причин злодійства психологи вбачають неправильну поведінку батьків у вихованні своїх чад. Відбувається це тоді, коли дорослі залишають дитину наодинці, не беруть участі в її дозвіллі.
– Дитина сама вибирає, куди виплеснути власну енергію, – каже психолог. – І часто-густо спрямовує її в неправильне русло.
А інколи батьки складають для дітей цілісінькі списки заборон. Так би мовити, «того не роби, того не бери і це теж не можна». Натомість у дійсності наявність багатьох заборон може спрацювати в точності до навпаки – дитина буде робити все те, що батьки окреслили одним словом – «не можна». Тож і виходить, що коли дорослі кажуть «красти не можна», діти так і простягають руки до недозволеного. Недаремно й вислів існує: заборонений плід – солодкий! Ось і потерпають батьки від власноручно встановлених для дітей правил.
Тому, щоб убезпечити себе від такого, психологи рекомендують не вигадувати для дітлахів закони, а просто у процесі звичайної розмови пояснити їм, які небезпеки можуть спіткати тих, хто краде. Дуже важливо повсякчас запитувати в дітей, що вони думають із цього приводу. Таким чином дівчатка та хлопчики самі зможуть зробити правильні висновки.
Що робити вчителю? Якщо дитина щось поцупила, і це помітили педагоги, в жодному разі не варто присоромлювати «злодюжку» перед усім класом. Учитель повинен застосовувати тільки індивідуальний підхід, тобто треба поговорити з дитиною віч-на-віч. Не завадить у цьому разі й окрема спокійна розмова з батьками. Зводити до купи дорослих і малих не варто, бо від дитини вчитель може отримати одні пояснення, а від батьків – інші. У результаті можна буде об’єктивно проаналізувати ситуацію, можливо, дитина краде через проблеми в сім’ї. У цьому разі по допомогу варто звернутись до психолога.
– Якщо ж з’ясується, що у крадіжці задіяна не одна дитина, а кілька, то лише в цьому разі виносити проблему на весь клас, – констатує Ольга Овчаренко. – Або ж якщо крадіжки й після розмови не припиняться та набудуть систематичності. Головне ж при цьому мудрість вчителя.
